Сторінка
5

Робота над типами тексту на уроках української мови

Н. Мединська виділяє такі функції навчального тексту:

Функція поповнення знань учнів про систему мови, функціонування мовних явищ, переважно лексичних. Практичну реалізацію ця функція здобуває в завданнях до тексту, що охоплюють різні мовні рівні і спрямовані на те, щоб звернути увагу школярів на мовні елементи тексту: знайти незнайомі слова; знайти й виписати однорідні члени речення; підкреслити дієслова тощо.

Функція тренування. Мета цієї функції – формування мовних умінь і навичок. Вона також реалізується на основі завдань до тексту, зорієнтованих на часткове чи повне відтворення його змісту.

Функція розвитку усного мовлення (формування на основі тексту навичок говоріння). Із цією метою використовують різні форми відтворення змісту прослуханого чи прочитаного тексту: переказ своїми словами; драматизація окремих епізодів; доповнення тексту деталями; продовження тексту; побудова діалогів на базі тексту тощо.

Функція розвитку смислового сприйняття тексту: розуміння прослуханого або прочитаного тексту. Реалізація цієї функції залежить від характеру завдань, які насамперед мають бути спрямовані на перевірку розуміння сприйнятого тексту або на виділення в ньому різних смислових чи формальних елементів, які допомагають правильному розумінню змісту тексту.

Л. Варзацька у свою чергу визначає такі соціокультурні, розвивальні та виховні функції тексту:

1. Текст як спосіб залучення дітей до духовної культури народу, розширення їхнього кругозору, формування особистісного бачення краси, добра, істини.

Текст як засіб унаочнення мовних явищ з метою активізації пізнавальних процесів; як спосіб укрупнення навченої інформації та активізації евристичної бесіди – провідного методу пізнання мовних знань.

Текст як інструмент оволодіння узагальненими вміннями сприймати, відтворювати, будувати й поліпшувати текст; як спосіб збагачення словника і граматичної структури учнівського мовлення; як засіб формування авторського задуму.

Мовленнєвознавче поняття тексту засвоюється учнями п’ятого класу й у наступних класах здійснюється поступове накопичення, нарощення інформації про текст, його найважливіші характеристики:

5 клас: ознаки тексту (зв’язність, завершеність), тема й основна думка тексту (висловлювання), абзац, план тексту, мовні засоби зв’язку речень у тексті (сполучники, займенники, прислівники, синоніми, спільнокореневі слова, повтори), помилки у змісті;

6 клас: складний план готового тексту, структура тексту – зачин, основна частина, кінцівка, «відоме» й «нове» в реченнях тексту, основні прийоми поширення тексту, (практично), трансформація особового, часового й модального планів тексту (практично);

7 клас: види й засоби міжфразового зв’язку, складний план власного висловлювання;

8 клас: смислові зв’язки в тексті, основна й уточнююча інформація, синтаксичні засоби міжфразового зв’язку.

Засвоєння учнями поняття текст починається з розуміння відмінностей між реченням і текстом. Текст має складатися мінімум з двох речень, по сполучаються за законами тексту. Ознаку членованості тексту учні усвідомлюють практично, зіставляючи одне речення й текст.

Доповнює поняття текст усвідомлення учнями поняття зміст висловлювання, та пов’язане з категорією інформативності тексту. Розрізняють два види інформації: незалежну від автора висловлювання (змістово-фактуальну – те, про що йдеться) та повідомлення індивідуально-авторського плану (змістово-концептуальну – що саме і як повідомляється).

Єдність предмета мовлення – це тема висловлювання. Під темою прийнято розуміти смислове ядро тексту, узагальнений зміст тексту. Тема та основна думка тексту об’єднують речення й надають тексту смислової цілісності. У великому за обсягом тексті провідна тема розкладається на кілька підтем, мікротем. Мікротема вважається мінімальною одиницею мовленнєвого смислу й на письмі оформляється в окремий абзац. Учні повинні навчитися визначати тему висловлювання: те, про по в ньому йдеться, та основну думку висловлювання – те, що саме повідомляється, що стверджується, задум автора. Слід розвивати в учнів навички сприймати й надтекстову інформацію, що впливає на зміст висловлювання.

Засвоєнню й закріпленню цих мовленнєвознавчих понять сприяє виконання таких завдань:

поділ текстів на смислові частини, виділення тем, мікротем;

поділ текстів на абзаци;

добирання заголовків, що передають тему або основну думку (аналіз наявних текстах заголовків),

аналіз зразків складання плану до тексту;

складання простого й складного плану до готових текстів;

складання простого й складного плану до власних висловлювань;

характеристика структури тексту (виділення зачину, основної частини, кінцівки

поширення тексту;

трансформація особового, часового й модального планів тексту (практично );

виділення основної й уточнюючої інформації тощо.

Володіння мовленнєвознавчими поняттями вдосконалюється під час підготовки власних висловлювань, аналізу помилок у змісті, редагування текстів тощо.

Особливої уваги потребує аналіз такої структурно-смислової одиниці тексту – заголовок – назва твору, перше слово, словосполучення або й речення, з якого починається сприйняття й розуміння висловлювання. Назва твору узагальнює весь його смисл, інформує про предмет мовлення, про те, що з ним відбувається чи який він є. Під час аналізу слід ураховувати, що заголовок виконує дві взаємопов’язані функції – номінативну та предикативну. Заголовок може вказувати на тему або основу думку твору, нести інформацію про тип мовлення, структуру тексту, передавати асоціації тощо.

Розуміння учнями смислової цілісності тексту спирається на засвоєння таких ознак тексту: текст передає певну тему, реалізує задум автора, тобто передає основну думку, має бути завершеним (мати початок і кінець).

Важливою ознакою тексту, співвідносною з його членованістю, є зв’язність. Учні 5-го класу вивчають мовні засоби зв’язності речень у тексті: сполучники, займенники, прислівники, синоніми, спільнокореневі слова, повтори; «відоме» й «нове» в реченню тексту. Семикласники виділяють види й засоби міжфразового зв’язку. У восьмому класі звертається увага на смислові зв’язки в тексті, синтаксичні засоби міжфразового зв’язку. Теоретичні відомості про текст поглиблюються в 9-ому класі. Мовна змістова лінія програми передбачає вивчення теми «Лінгвістика тексту»: структурна організація тексту, складне синтаксичне ціле у структурі тексту, внутрішньо текстові зв’язки, види інформації в тексті, актуальне членування речень у тексті (дане і нове) . Основу зв’язності тексту складає такий закон його побудови, що передбачає конструювання кожного наступного речення з використанням попереднього (певної його частини, переданої іншими мовними засобами). У кожному наступному реченні міститься зміст попереднього й виражається іншими граматичними формами. Теорія актуального (комунікативного) членування речення допомагає зрозуміти цей закон. Речення має дві частини: відносно відому за певних умов спілкування, предмет мовлення (відоме, дане, тема) і нову, інформацію, що збагачує, розвиває самі висловлювання (нове, рема). Текст як цілісне, зв’язне утворення складається з окремих речень за умови повторення в темі (даному) наступного речення частини інформації попереднього речення.