Сторінка
6

Робота над типами тексту на уроках української мови

Свідомому засвоєнню, а найголовніше застосуванню в мовленнєвій практиці понять, пов’язаних з текстом, сприяє аналіз тексту, що містить такі завдання:

характеристика заголовка; визначення теми, мікротем, основної думки;

характеристика ситуації спілкування;

визначення ознак тексту (мовних засобів, що створюють ці ознаки): зв’язність, інформативність (незалежна від авторської думки, авторська, суб’єктивна, підтекстова);

стиль (функції, загальні ознаки, мовні ознаки);

тип мовлення;

жанр; структура (зачин, основна частина, кінцівка);

мовні засоби зв’язку;

способи зв’язку речень у тексті;

відоме і нове у реченнях тексту;

особливості використання мовних одиниць.

Залежно від мети уроку проводиться повний або частковий аналіз, залежно від рівня підготовленості – аналіз під керівництвом учителя або самостійно кожним учнем. Слід порадити учням систематично й до конкретної мовленнєвої ситуації збирати й систематизувати матеріал для створення тексту, вести записи вражень, робити виписки, посилання, записувати цитати, влучні вислови, фіксувати ключові моменти розгортання теми, початку й кінця, вдосконалювати написане, редагувати, перебудовувати текст, згортати, розгортати думку тощо.

Мовленнєвознавча характеристика тексту створює умови для використання понять як орієнтовної основи навчальної мовленнєвої діяльності рецептивно-аналітичного і продуктивного характеру. Використання мовленнєвознавчих понять убезпечує можливість формування комунікативних умінь і навичок свідомо, дозволяє виховувати в учнів навички самоконтролю.

Будувати висловлювання відповідно до конкретних умов спілкування допомагає учням усвідомлення поняття стилі мовлення. У п’ятикласників формують загальне уявлення про стилі мовлення й загальні ознаки, сферу застосування розмовного, наукового, художнього,публіцистичного , офіційно-ділового стилів. Практично опрацьовують поняття стилістична помилка. Офіційно-діловий стиль вивчається в 6-ому класі, публіцистичний – у 7-ому.

Розрізнення стилів залежить від основних функцій мови – спілкування, повідомлення, діяння, впливу. Стиль мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, що свідомо використовуються мовцем за певних умов спілкування. Стилістичні засоби лексики, фонетики, граматики використовуються для текстів усіх стилів, але функціонують вони в кожному стилі по-різному. Учні повинні навчитися:

розрізняти вивчені стилі мовлення;

характеризувати кожен з них щодо сфери використання й основних функцій

знаходити в тексті мовні засоби, характерні для певного стилю;

розпізнавати стилістичну помилку серед інших видів помилок;

виправляти стилістичні помилки у своїх і чужих текстах;

використовувати знання про стилі мовлення під час побудови й удосконаленню власних висловлювань.

Знання про стилі мовлення лежать в основі стилістичного аналізу тексту, ще полягає у визначенні мовних особливостей стилю, з’ясуванні відповідності мовних одиниць (фонетичних, лексичних, граматичних) функціям стилю.

Ефективним прийомом навчання стилістики є стилістичний експеримент, що передбачає заміну важливих щодо утворення стилю мовних одиниць іншими та висновок про доречність чи недоречність такої заміни.

Сучасні зразки писемного й усного мовлення відзначаються взаємопроникненням стилів. Учні іноді невмотивовано визначають стиль мовлення. Тому вирішальними у визначенні стилю аналізованого тексту мають стати засвоєні учнями такі ознаки стилю

мовленнєва ситуація (місце використання тексту; офіційні чи неофіційні обставини );

адресат мовлення (один співрозмовник чи багато),

функція.

Учнів необхідно ознайомити з типовими структурами опису, розповіді, роздуму. Так, опис передбачає: а) загальну характеристику предмета, явища, події; б) характеристику окремих деталей. Опис нагадує фотографію, адже думка під час опису рухається не стільки в часі, а в просторі. Для структури розповіді характерний початок події, розвиток дій і закінчення. Думка рухається в часі. Роздум (міркування) передбачає наявність тези, думки про щось, аргументів на підтвердження цієї думки, висновків. У висловлюваннях школярів може бути індуктивний (від часткового до загального) і дедуктивний (від загального до часткового) спосіб міркування.

Варто запропонувати учням проаналізувати, а потім і самим скласти зразки різних типів мовлення на одну тему. Знання учнями типів мовлення допомагає правильно структурувати власні висловлювання для ефективної реалізації комунікативної мети.

Спостереження за мовленням в реальному житті свідчать про те, що в текстах використовуються різні типи мовлення. Учнів необхідно навчити виділяти й характеризувати типи мовлення й використовувати відповідні знання під час побудови й удосконалення власних висловлювань, а саме: 5 клас – твори за колективно складеним планом (монологічне мовлення), твори-описи окремих предметів, тварин (зокрема за картиною) у художньому стилі; відповідь на уроках української мови та інших предметів (за поданим планом або таблицею) у науковому стилі; відгук про висловлювання товариша; твір-оповідання про випадок із життя (говоріння); твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі; твори-описи окремих предметів, тварин у художньому й науковому стилях; твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів у художньому стилі; замітка в газету (із шкільного життя) інформаційного характеру(письмо); 6 клас – твори за простим планом (монологічне мовлення); твори-описи приміщення та природи на основі особистих вражень у художньому стилі; твір-оповідання за жанровою картиною; повідомлення на лінгвістичну тему в науковому стилі (говоріння); твір-опис приміщення на основі особистих вражень у науковому стилі; твір-опис природи за картиною в художньому стилі; твір-роздум про вчинки людей на основі власних спостережень і вражень у художньому стилі; твір-оповідання на основі побаченого; замітка в газету типу роздуму про вчинки людей (письмо); 7 клас – твори за простим і складним планами (монологічне мовлення); твір-опис зовнішності людини в художньому стилі; твір-опис дій на основі власних спостережень (у формі інструкцій або настанов, керівництва до виконання певних дій); твір-роздум дискусійного характеру публіцистичного стилю (говоріння); твір-опис зовнішності людини за картиною в художньому стилі; твір-опис дій, виконуваних автором в художньому стилі (наприклад, приготування обіду, моделювання, малювання, шиття, вишивання тощо); твір-оповідання за поданим сюжетом; портретний нарис у публіцистичному стилі; анотація (письмо); 8 клас – твори за складним планом (монологічне мовлення);

твір-опис місцевості (вулиці, села, міста) на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі; твір-опис пам'яток історії й культури за картиною в публіцистичному стилі; повідомлення на тему про мову, що вимагає зіставлення й узагальнення матеріалу в науковому стилі (говоріння); твори-описи місцевості (вулиці, села, міста), пам'яток історії й культури на основі особистих спостережень і вражень у художньому стилі; твір-оповідання на основі почутого (з обрамленням); конспект прочитаного науково-навчального тексту; тематичні виписки; інтерв’ю в публіцистичному стилі (письмо). У старших класах поглиблюються знання про типи мовлення й застосовуються під час виконання письмових робіт та в усних виступах .