Сторінка
2

Сучасні підходи до організації роботи з дітьми з особливими освітніми потребами

Із 71,6 тис. дітей дошкільного віку, які у 2007/2008 навчальному році відвідували групи спеціального призначення:

- 53,6 відсотка дітей із порушеннями мовлення;

- 20,5 відсотка дітей із порушеннями опорно-рухового апарату;

- 14,4 відсотка дітей із порушеннями зору;

- 6,8 відсотка дітей із затримкою психічного розвитку;

- 2,1 відсотка дітей із розумовою відсталістю;

- 1,1 відсотка дітей із порушеннями слуху;

- 1,5 відсотка дітей із іншими захворюваннями.

У зазначених дошкільних навчальних закладах організовано систему навчання і виховання дітей з урахуванням особливостей їх розвитку, зокрема, проводяться корекційно-розвиткові заняття з предметно-практичного навчання, лікувальної фізкультури, соціально-побутового, просторового орієнтування, розвитку слухового, зорового, дотикового сприймання, формування звуковимови, розвитку мовлення з метою корекції порушень розвитку.

Після здобуття дошкільної освіти подальше формування особистості дітей з особливими потребами, забезпечення їх соціально-психологічної реабілітації, трудової адаптації здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах.

Систему загальноосвітніх навчальних закладів для дітей-інвалідів складають:

• спеціальні загальноосвітні школи ( школи-інтернати);

• загальноосвітні санаторні школи (школи-інтернати) І-ІІІ ступенів для дітей, які потребують тривалого лікування;

• загальноосвітні школи із спеціальними класами для навчання дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Останніми десятиліттями у більшості країн Західної, а потім, як наслідок, і Центральної Європи, відбулися докорінні зміни у законодавстві та практичному втіленні спеціальної освіти.

Згідно з демократичними та гуманістичними світовими стандартами, нині людство переходить до нової світоглядної парадигми — «єдине суспільство, яке включає людей з різноманітними проблемами». Сучасною світовою тенденцією є прагнення до деінституалізації та соціального інтегрування осіб з особливостями психофізичного розвитку. Формується нова культурна й освітня норма — повага до людей фізично та інтелектуально неповносправних.

Ратифікувавши основні міжнародні правові документи (Декларації ООН про Права Людини, про права інвалідів, Конвенцію ООН про права дитини), Україна взяла на себе зобов'язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема щодо здобуття якісної освіти дітьми з особливими освітніми потребами, в тому числі дітьми з порушеннями психофізичного розвитку.

У Конституції України декларовано демократичні положення, які відповідають міжнародним угодам і домовленостям; визначено та стверджено основні права людини, серед яких, право на освіту (ст. 53), право на соціальний захист (ст. 46).

На сьогоднішній день діти з особливими потребами (особливостями психофізичного розвитку) в Україні не мають доступу до якісної освіти. У 2004 році 1.8% з усіх дітей (135,773) в Україні були зареєстровані як такі, що є неповносправними (включаючи усі форми неповносправності). Багато хто вважає, що ця цифра є значно заниженою. На 2003-2004 роки загальне зарахування неповносправних дітей (особливостями психофізичного розвитку) у школи-інтернати складало 64,667 дітей. 52,051 учнів навчалося у 304 школах- інтернатах у міській місцевості, і 12,616 учнів навчалося у 93 піколах- інтернатах у сільській місцевості.

Законодавчого визнання права на здобуття освіти громадянами України, в тому числі і дітей з особливими освітніми потребами, набуло у Законах «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про освіту осіб, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (спеціальну освіту)», де визначено право всіх громадян на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно, від стану здоров'я; створення умов для навчання відповідно до здібностей та інтересів.

В Законах України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги», «Про реабілітацію інвалідів в Україні» регламентовано надання освітніх, ' медичних, соціальних послуг особам з обмеженими можливостями здоров'я, зокрема дітям з особливими освітніми потребами.

Чинне законодавство гарантує право на освіту дітей з особливими освітніми потребами без дискримінації і на основі рівності можливостей, забезпечуючи інклюзивну освіту на всіх рівнях навчання протягом всього життя.

Відповідно до Конституції України та законодавства у галузі освіти, реабілітації, соціального захисту держава має забезпечити доступність до якісної освіти відповідного рівня дітям з особливими освітніми потребами з урахуванням здібностей, можливостей, бажань та інтересів кожної дитини.

Визначення оптимальних шляхів і засобів розв'язання проблеми ґрунтується на основі відповідного кадрового, матеріально-технічного, інформаційного та нормативно-правового забезпечення.

Метою реалізації цих законів у життя є спрямування діяльності закладів освіти на :

■ формування нової філософії суспільства щодо позитивного ставлення до дітей та осіб з порушеннями психофізичного розвитку та інвалідністю;

■ створення умов для реалізації державної політики в частині забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям з особливими освітніми потребами у сфері освіти;

■ удосконалення системи освіти та соціальної реабілітації дітей з порушеннями психофізичного розвитку, у тому числі з інвалідністю, шляхом впровадження інноваційних технологій, зокрема, інклюзивного навчання, з використанням адаптованого міжнародного досвіду.

Завданням кожного освітянського закладу сьогодення стає

• запровадження інноваційних освітніх технологій на основі інклюзивного підходу та моделей спеціальних освітніх послуг для дітей з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, зокрема, їх інклюзивного навчання;

■ формування освітньо-розвивального середовища для дітей з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення психолого- педагогічного, медико-соціального супроводу;

■ вирішення низки соціальних проблем щодо ставлення, інтегрування в суспільство дітей з особливими освітніми потребами;

■ удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, які працюють в умовах інклюзивного навчання;

■ надання підтримки та залучення батьків дітей з особливими освітніми потребами до участі у навчально-реабілітаційному процесі з метою підвищення його ефективності.

Навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання передбачає:

1) розроблення методичних рекомендацій:

• щодо особливостей організації навчання, комплексної реабілітації, створення передумов для соціалізації дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзії;

• щодо використання інноваційних технологій педагогічними працівниками в процесі інклюзивного навчання;

• щодо психолого-педагогічного супроводу сімей, у яких виховуються діти з особливими освітніми потребами та психологічна робота з батьками здорових дітей у контексті сприяння інклюзивному навчанню;