Сторінка
3

Відкриті та закриті акціонерні товариства

> ревізійна комісія — орган, що контролює фінансово-господарську діяльність виконавчого органу (фак­тично не може бути віднесена до ррганів управління, оскільки не наділена ніякими владними повно­важеннями).

Залежно від потреб акціонерного товариства й від кількості акціонерів в акціонерному товаристві може існувати чотири моделі управління. Відмінність моделей полягає в:

а) наявності або відсутності спостережної ради;

б) різних формах існування виконавчого органу (ко­легіальної чи одноособової).

Порядок формування і діяльність органів управління акціонерного товариства регулюється чинним законодавством, а також статутом та іншими внутрішніми актами товариства (Регламентом загальних зборів акціонерів, Положенням про спостережну раду товариства, Положенням про правління, Положенням про ревізійну комісію товариства, Положенням про посадових осіб тощо). Суттєве значення для організації роботи органів акціонерного товариства мають Рекомендації з най­кращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств України, погоджені ДКЦПФР (протокол засідання комісії від 2 червня 2002 р. № 8).

Вищий орган акціонерного товариства не є виборним, його склад визначається безпосередньо участю в товаристві. До складу вищого органу входять всі акціонери товариства, незалежно від кількості належних їм акцій. Основне призначення вищого органу полягає у формуванні волі товариства, рішенні основних питань його діяльності. Закон "Про господарські товариства" докладно фіксує повноваження загальних зборів (ст. 41). До питань їх компетенції віднесені усі найважливіші питання діяльності товариства. Компетенція вищого органу повинна визначатися також в установчих документах товариства.

Оскільки вищий орган акціонерного товариства не є постійно діючим, функції представництва інтересів акціонерів та контролю за діяльністю товариства виконує спеціальний представницький орган — спостережна рада (рада товариства), що формується вищим органом виключно з числа акціонерів товариства. Компетенція спостережної ради визначається загальними зборами.

Виконавчий орган товариства формується вищим органом. До складу виконавчого органу можуть входити особи, що не є учасниками товариства. Завданнями виконавчого органу є реалізація рішень вищого органу і керівництво поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган представляє то­вариство у відносинах із третіми особами, укладає угоди, здійснює інші дії правового характеру від імені товариства. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком віднесених до компетенції вищих органів (ст. 47 Закону "Про господарські товариства"). Законодавець не перераховує докладно всі питання, що віднесені до компетенції виконавчого органу товариства, він тільки встановлює правило, що виконавчому органу можна приймати будь-які рішення (нормативного й оперативно-управлінського характеру), за винятком тих, правом прийняття яких володіє вищий орган.

Контролюючий орган (ревізійна комісія) формується з числа учасників товариства його вищим органом. Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу акціонерного товариства. Проводить періодичні перевірки цієї діяльності, а також дає висновок по річних звітах і балансах. Оскільки ревізійна комісія не виражає волю акціонерного товариства і не наділена правом учинення дій від його імені, вона, по суті, не може бути віднесена до органів управління товариства. Ревізійна комісія може бути названа спеціальним (допоміжним) органом вищого органу товариства, що допомагає учасникам здійснювати ефективний контроль над фінансами і майном товариства, приймати обгрунтовані рішення в даній галузі.

Установчими документами господарського товариства можуть бути змінені найменування і компетенція його органів, визначені Законом "Про господарські товариства".

Практика функціонування господарських товариств по­казує, що найчастіше змінюється найменування виконавчих органів товариства. Так, відповідно до Закону " Про господарські товариства" виконавчий орган АТ називається правлінням. На практиці даний орган досить часто носить інше найменування: дирекція, генеральна дирекція, рада директорів, рада менеджерів та ін. Голова правління часто іменується президентом. Від­хилення від положень Закону з питання щодо найменування органу управління господарського товариства є небажаним (особливо якщо використовується рідковживані, екзотичні найменування, не характерні для вітчизняного правового середовища), оскільки в спілкуванні з третіми особами завжди буде виникати питання про повноваження такого органу, статус прийнятих ним рішень, юридичну чинність підписаних до­кументів.

За рішенням вищого органу частина його функцій може бути передана виконавчому органу, а також спостережній раді. Проте в Законі "Про господарські товариства" закріплено низку повноважень, що віднесені до виключної компетенції вищого органу (ці повноваження не можуть бути передані іншим органам товариства): внесення змін до статуту, затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку і покриття збитків, створення, реорганізації і ліквідації дочірніх підприємств, філій і представництв, ухвалення рішення про припинення діяльності товариства і деякі інші. Поняття виключної компетенції вищого органу товариства служить для захисту інтересів його акціонерів, що під тиском виконавчого органу можуть узагалі бути усунуті від управління товариством. Крім того, питання, шо прямо або побічно зачіпають майнові інтереси акціонерів, не повинні вирішуватися виконавчим органом.

Відносини між виконавчим органом акціонерного то­вариства і самим товариством — це відносини внутрішні, корпоративні, а не цивільно-правові, до них не можуть у повному обсязі застосовуватися норми глави 4 ЦК України, що регулюють відносини представництва. Вихід виконавчого органу товариства при укладенні угоди за межі своєї ком­петенції, встановленої установчими документами, не повинен мати правових наслідків для третіх осіб, учасників цивільно-правових відносин з даним товариством. У роз'ясненні пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. №02-5/111 відзначається, що підписання органом юридичної особи угоди без від­повідних повноважень, а також із порушенням наданих йому повноважень може відповідно до ст. 48 ЦК України бути основою для визнання укладеної угоди недійсною, як такої, що не відповідає вимогам закону. У той самий час пленум пояснює, що передбачені установчими документами обме­ження повноважень органу юридичної особи з укладення угод порівняно з зазначеними в законі не повинні впливати на відносини підприємства з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала або повинна була знати про існуючі обмеження.