Сторінка
3

Розвиток живопису на Станіславщині ХІХ-ХХст. Натюрморт у творчості Я.В.Пстрака, М.Д.Сосенко, Каєтона Косинського

Крім гімназій та польського приватного вищого наукового інституту у Станіславі напередодні Першої світової війни діяли такі бурси: Українського Педагогічного товариства, селянська, бурса святого Николая та інститут святого Йосафата.

Велику роль у вихованні української молоді в дусі національної свідомості відігравало створене у 1881р. у Львові "Руське Товариство Педагогічне". Під його впливом почали утворюватися філії товариства по всій Галичині. Вперше така, філія Руського Товариства Педагогічного заснована в Станіславі 1901року. У 1912р. Руське товариство Педагогічне у співпраці з існуючим у Станіславі комітетом "Рідної Школи" організувало приватну українську народну школу ім. Маркіяна Шашкавича, У 1919р. старшина гуртка. Українського Педагогічного Товариства заснувала в Станіславі приватну учительську чоловічу семінарію, а й 1920 році - приватну дівочу реальну гімназію [6,195].

Окремої уваги заслуговує питання організації по всій Галичині мистецько-промислових шкіл. Їх становлення тісно пов'язане з розвитком традиційних на Галичині художніх промислів, таких як ткацтво, вишивка, гончарство, різьбярство та ін., основаних на місцевих особливостях народної культури.

В останній третині XIX ст. у громадськості Австро-Угорської імперії, що було відгуком на модерністичні віяння усієї Західної Європи, з'являється зацікавленість побутом та мистецтвом народів, що заселяли гірські райони імперії, зокрема й особливостями культури гуцулів. Починають інтенсивно проводитись етнографічні та господарсько-промислові виставки, на яких велике місце приділялось показу саме народних промислів Гуцульщини. Однією з перших таких виставок на теренах Станіславщини, де найбільше було представлене народне мистецтво цього регіону стала: етнографічна виставка у Коломиї (1880), подібні виставки стали проводитись регулярно по всій Галичині : Станіслав (1879), Тернопіль (1884, 1887), Львів (1877, 1894), Косів (1904), Коломия (1912), та ін. Ці виставки сприяли появі місцевих товариств та спілок, які займалися популяризацією народних промислів, а також виявленням унікальних народних талантів, що працювали в таких видах мистецтва як гончарство, художнє дерево, художнє плетіння та ін. Саме цим місцевим товариствам, спілкам, а також окремим сподвижникам -- народним майстрам належить провідна роль в утворенні фахових мистецько-ремісничих шкіл, які вели підготовку дня ремісничих підприємств і приватних майстерень. Так, з 1882 року беруть свій початок художньо-промислова школа у Косові , Станіславові (1884), Коломиї (1886 - гончарна школа і 1894 - школа деревного промислу), Старому Косові (1920, школа В.Девдюка), які були засновані з метою підмоги рукодільному промислу та професійної підготовки майстрів гончарства, ткацтва, столярства, токарства і різьби. Названі навчальні заклади ставали основними центрами культури, мистецтва і технології не тільки для відповідних населених пунктів, але й для цілих регіонів [12,174].

На теренах Станіславщини першим товариством, що домоглося організації власної мистецько - промислової школи стало створене у 1882 р. у Косові Ткацьке Товариство, і вже в цьому році почала діяти Косівська ткацька школа. Наступною школою такого типу стала створена у 1884р. Крайова школа деревного промислу у Станіславі. Через два роки центром мистецької освіти стає Коломия, де була, організована гончарна школа (1886), а. у 1894р. при підтримці Гуцульської спілки на базі створеної у 1890р. "Школи-варстату" постала Коломийська "Державна школа промислу деревного", або, як її ще називали "Цісарсько-королівська фахова школа заводова", першим директором якої став архітектор Фредерік Каллян.

Подальший активний розвиток фахового шкільництва на Прикарпатті дещо припинився, і ситуація залишалася сталою до 1920р., коли у Старому Косові була організована школа різьбярства відомим майстром-різьбярем Василем Девдюком, який до цього часу 13 років викладав у Вижницькій школі різьбярства і набув значного педагогічного досвіду. Багато учнів цієї школи пізніше відкривали власні творчі майстерні, а також працювали й працюють у мистецьких закладах.

З кінця ХІХст. поряд з мистецько-промисловими школами відкриваються скульптурні майстерні, які діяли, як і по всій Галичині, у Станіславі. Так, скульптурна майстерня Я. Бембновича була відома ще з кінця ХІХст. і активно діяла до І939року [13,136]. Ця майстерня виконувала декоративно-пластичне оздоблення на будинку дирекції залізниць у Станіславі, (тепер центральний корпус медичної академії по вул. Галицькій). Іншою майстернею такого характеру була створена, на початку ХХст. скульптурна майстерня М.Антоняка, який був відомим станіславським скульптором (автор скульптур хлопчиків, виконаних з бетону на бічному фасаді магазину "Силует”, що знаходиться на вул. Незалежності). До 1939 р. діяла також художньо-скульптурна майстерня власника Раубфогеля Берля. Ці майстерні поєднували виконання оздоблення будівель з роботою меморіального характеру (виготовлення пам'ятників для цвинтаря) [13,140].

Першим мистецьким об'єднанням образотворчих митців на теренах Станіславщннн було організоване у грудні 1933р. об'єднання "Оріон" (Zwiazek Artystow-Plastykow I Milosnikow sztuki "Orion"), засновниками якого були : митець Е. Дубрава, інженер К.Кунн, інженер Т. Ковальський, доктор К.Керницький, В.Лопущак, митці Вл.Лючинськнн, В.Пшедвоєвськнй, Г. Розмус, М.Сулима, інженер Я.Тиський і М.Зіммерманівна. Саме ці митці були організаторами Першої виставки живопису та скульптури "Дні землі Станіславської", що відбулась у вересні 1933 року. Завданням об'єднання було організовувані у місті виставки та імпрези не торгового характеру, а суто мистецького. Щороку "Оріон" май організовувати переважно по да і виставки і включати до цієї акції публічні лекції та бесіди [23,1]. До 1938 р. "Оріон" влаштував 6 виставок, на яких в основному були представлені твори польських художників, що проживали у Станіславі. Проте саме його виставкова діяльність послугувала прикладом для створення у 1941р. "Першої обласної виставки образотворчого мистецтва Станіславщини".