Сторінка
6
На відзначення 100-річчя з дня народження поета пам'ятники йому з'явились в селах Стільці Тисменицького, Микулинцях Снятинського, Шешорах Косівського, Братишеві Тлумацького районів, а також у містах Коломиї (знищений восени цього ж року з приходом російських військ) та Косові [8,82]. До цієї дати у 1914р. були відкриті пам'ятні дошки на честь Т.Шевченка у Станіславі на будинку "Просвіти" (бюст роботи скульптора Г.Кузневича, знищений під час Першої світової війни та у Городенці.
Своєрідною формою пам'ятників Т.Шевченку були так звані Шевченківські могили, які насипались жителями сіл краю начесть 100-річчя з дня народження поета, зразком для яких слугувала могила Кобзаря у Каневі, малюнки якої були широко розповсюджені по всій території Галичини. Так було встановлено могилу-пам'ятник Т.Шевченку у Косові. На могилі на постаменті був встановлений бюст Кобзаря роботи львівського скульптора Андрія Коверка. Бюст був пошкоджений у 1923р.,.з приходом польської влади. Відновлено бюст народним косівським каменярем Миколою Юсипчуком. Кілька нових пам'ятників Т.Шевченку з'явилось у міжвоєнний період. У 1923р. було відкрито такий пам'ятник у с. Стриганцях Тисменицького., у 1926р. - у Суботові Галицького, у 1934р. - у Волинцях та Усті Снятинського районів.
У 1911 відзначався також 100-літній ювілей з дня народження М.Шашкевича, у Коломиї з цього приводу на приміщенні Народного дому було урочисто відкрито пам'ятну дошку на його честь з написом “Пам'яті Маркіяна Шашкевича поета, подвижника і вістника відродження австрійських русинів. 1811-1911". Подібні меморіальні дошки були також відкриті тоді у Бурштині, Долині та Снятині.
В честь 100-річчя виходу у світ "Русалки Дністрової" у 1937 р. на батьківщині Івана Вагилевича в с. Ясень на Рожнятівщині діячам "Руської Трійці" було споруджено пам'ятник, який пізніше було реставровано.
Під час відзначення десятих роковин від дня смерті Івана Франка, у Коломиї на приміщенні Народного дому було встановлено меморіальну дошку з написом "Пам’яті Івана Франка в 10 річницю смерті. Коломийська земля. 1926рік." У 1928 р. пам'ятник Каменяреві було відкрито в с.Поточищі на Городенківщині. До 20-х роковин від дня смерті Івана Франка польський письменник С.Вінценз спорудив на його честь пам'ятний знак у своєму селі Слобода на Коломийщині.
Наприкінці ХІХ ст. в Станіславі, Коломиї та Рогатині були споруджені також пам'ятники польському письменнику Адаму Міцкевичу. Так, у Станіславі встановлено пам'ятник у І898р, (до 100-річчя від дня народження). Цей пам'ятник, роботи краківського скульптора Тадеуша Блотицького спочатку був призначений для Кракова, але коли власті відмовились від його встановлення, вирішено спорудити його у Станіславі (реконструйований у 1930р.) Також у Коломиї було встановлено пам'ятник польському письменнику, що проживав на Прикарпатті, Францішеку Карпінському.
У міжвоєнні роки за ініціативи громадськості в населених пунктах Прикарпаття, як і всієї Галичини, було споруджено низку пам'ятників воїнам, загиблим у роки національно-визвольних змагань 1918-1919 pp. Більшість із них була знищена у роки радянського панування. Один з небагатьох збережених таких пам'ятників - пам'ятник воїнам УГА у м. Рогатині.
Не слід оминати увагою той факт," що у 1880 р. в с. Пацикові (зараз Підлісся Поблизу Станіслава) було відкрито фабрику фаянсових виробів, що проіснувала до 30-х pp. XX століття.
Вона виготовляла за проектами прикарпатських скульпторів Й. Левнікого, А. Попеля, Ю.Хмелянського, С. Чалека та ін. високомистецькі вироби з фаянсу та майоліки. Це були переважно невеличких розмірів гротескні фігурки, що зображували жінок, птахів, тваринок, а також дерева і рослини. Перед Першою світовою війною вироби Пациківської фабрики користувались великою популярністю в Австро-Угорщині, Німеччині, Росії та інших країнах [8, 86].
Ще з середини XIX ст. починає розвиватися видавнича діяльність у краї. Зокрема, у березні 1864р. брати Михайло та Теодор Білоуси, уродженці Львівщини, відкрили у Коломиї друкарню "Печатню М.Білоуса і спілки" , а згодом - видавництво, де вийшов перший випуск двотижневика "Голос Народний" - перша коломийська газета, вона ж була й першою провінційною газетою взагалі" [11, 18]. У 1894-1913 pp. гімназійний професор Юліан Носальськнй видавав у Коломиї "Бібліотеку для руської молодежи".
У 1903р. у Коломиї було засноване видавництво Якова Оренштайна "Галицька Накладня", яке функціонувало у Коломиї до 1914р., а з 1919 по 1933рр. - у Берліні-Лейпцігу. Впродовж 1909-1928рр. у Коломиї працювала "Видавнича спілка українського вчительства", що видавана серію "Вибрані твори українських письменників". У 1912р. тут відновилось засноване Н.Кобринською у 1893р. у м.Стрию видавництво "Жіноча бібліотека", з 1913р. діяло "Мужицьке видавництво", з 1914 по 1942рр. існувати) видавництво "Загальна книгозбірня”, у 1921-1939рр. працювало видавництво ОКА під керівництвом О.Кучми, з 1922 по 1929 pp. діяло також видавництво "Трембіта", у 1923-1935 - видавництво "Рекорд", з 1925 по 1939рр. - "Жіноча доля", а. також "Чорногора"(1930), "Наша слава"(1938).
На початку ХХст. у Станіславі розпочинає свою діяльність видавництво товариства "Станіславівський боян". У міжвоєнний період Станіслав стає важливим культурним центром Прикарпаття. У 1919р. було засноване видавництво "Пролом", у 1920р. - "Бистриця", де у 1921-1923рр. виходив у світ часопис "Книжка". Де видавництво крім серій "Дитячі читання". "Бібліотека для української молоді", "Літературна бібліотека", ілюстрованих казок, оповідань, короткої історії України Б.Грінченка, "Малого Кобзаря" Т.Шевченка, та ін., видавало також ноти, поштові поздоровчі картки з кольоровим зображенням творів худ. Я.І.Пстрака, О, Кульчицької тощо [19,82]. Також це видавництво видало оповідання дня дітей "Одарка" Андрія Чайківського, з 6 малюнками А. Монастирського [20, 531].
З 1921р. у Станіславі починає діяти видавництво "Ватра”. Також на поч 20-х pp. ХХст. до Станіслава, було перенесене видавництво "Ліра", яке з 1913р. існувало у Львові. У 1934 р. було створено Видавництво українських книжок "Універсальна бібліотека", у 1937р. - видавництво "Дніпро". Всього до 1939 р. у Станіславі діяло 6 друкарень. Насамперед це друкарні Данькевича, Вайнденфельда, Хованця, Геллера та ін.
Завантажити реферат