Сторінка
9

Розвиток живопису на Станіславщині ХІХ-ХХст. Натюрморт у творчості Я.В.Пстрака, М.Д.Сосенко, Каєтона Косинського

Включаючи свої натюрморти в простір інтер'єру, художник ускладнює своє завдання, досягаючи при цьому багатства поліфонічної розробки теми.

Рішуче неприйняття усякої провінційної обмеженості, рутини, натуралізму, консерватизму, а тим більше офіційного мистецтва об'єднало активних художників Львова у мистецьке товариство "Artes" на чолі з Р.Сельським, яке розгорнуло широку виставкову і видавничу роботу. Р.Сельський активно працює над собою, переймається передовими течіями в Західній Європі, а його творчий доробок стає все вагомішим і зрілішим. "Натюрморт з апельсинами", "Натюрморт із жбаном", "Натюрморт з квітами" - роботи 30-их років, в яких краса простих речей, свіжість народжених почуттів, природне світло і чисте повітря - складники нерозривних у своїй цілісності образів.

Прагнення до синтезу і спрощення властиве ліричним натюрмортам Маргарити Сельської. Декоративне просторове зображення в них перебивається площинними плямами, які не повністю знищують реальність об'єктів, а лише сплющують їх у площину, і полотно сприймається як формальна композиція темних і світлих плям. Лінія у творах М.Сельської "рвана", а ще більшої звучності додає різноманітність фактур ("Натюрморт з / двома глечиками", "Карпатський букет").

До жанру натюрморту зверталися іноді і М.Федюк, О.Кульчицька, І.Трупі, Я.Музика та інші художники Львова.

Жанр натюрморту в творчості Івано-Франківських художників

На початку 1990-их років Івано-Франківськ теж заявив про себе, як про місто, спроможне на прогресивні мистецькі проекти, перформанси, хепенінги і таке інше. Але поступово "імпрезні" процеси затихли, і місто повернулося до своїх провінційних проблем. На перший план знову висунулось традиційне мистецтво зі своїми перевагами і, можливо, недоліками, але в якому ще є місце естетичному і прекрасному. Безумовно, що проблема жанрового поділу в сучасному традиційному мистецтві є актуальною, але світова мистецька практика засвідчує, що подальшому існуванню різних жанрів щонайменше у найближчі десятиріччя нічого не загрожує, а в масштабі Івано-Франківська тим більше.

Івано-Франківське, а перед тим Станіславівське мистецтво завжди розвивалось в межах західноукраїнських художніх традицій. Оскільки власного спеціального мистецького закладу тут не було, то місцеві художники здобували освіту в академіях Західної Європи, а в пізніші часи у львівських мистецьких закладах. Тому і перші художники - Денис Іванцев і Осип Сорохтей, що звернулися до натюрмортного жанру в 30-их роках XX-го століття, сміливо користувалися кольором, конструктивністю композиції, локальністю кольорової площини.

Цікавою є серія натюрмортів Осипа Сорохтея, скомпонованих з компонентів побуту. Улюбленим об'єктом зображення в його натюрмортах є вазон ("Натюрморт з книгами", 1936р.; "Натюрморт з вазоном", 1939р.). Композиції натюрмортів Осипа Сорохтея бувають строго продумані, а бувають вільні, трохи випадкові, але в них відчувається професійна рука художника. Незважаючи на реалістичність зображення, на предметах майже відсутня світлотіньова градація, кольори покладені локальними цілими плямами, що створюють цікаві колористичні відношення, як у "Натюрморті з зошитом" (1935р.), в натюрморті "Жоржини" (1935р.), "Натюрморті з скрипкою" (1938р.).

Крім абстрактних і символіко-філософських творів у доробку Дениса Іванцева є цілком реалістичні чуттєво-пластичні композиції переважно в жанрах пейзажу і натюрморту. Для натюрмортів Д.Іванцева характерна експресивна манера письма з рельєфом пастозних сміливих мазків, поєднана з конструктивною композицією і багатою кольоровою палітрою ("Хризантеми", 1935р.; "Натюрморт", 1949р.).

Пізніше художник в своєму живописі почав використовувати техніку пуантилізму для вирішення складних завдань, пов'язаних з освітленням і повітряним середовищем ("Соняшники", 1939р.; "Натюрморт", 1957р.). [2]

Починаючи з 50-их років в станіславівське мистецьке середовище вливається академічний реалістичний живопис, привезений художниками зі Східної України.

У творчому доробку Миколи Попова, вихованця Московського державного поліграфічного інституту, що поселився у Івано-Франківську, багато творів натюрмортного жанру: різні варіанти натюрмортів з книгою, квіткових натюрмортів, з овочами, грибами. В його ліричних натюрмортах -це багатство кольорів і реалістична направленість образного мислення. В роботах "Гуцульські вироби", "Весняний натюрморт" художник змальовує витвори народних майстрів, відходячи від академічних принципів.

Іван Лобода - художник, що належить до старшого покоління митців, працює в реалістичній манері письма, характерній для київської школи живопису. В ранньому періоді творчості Іван Лобода виконав багато робіт в жанрі "мертвої натури". Це "Натюрморт з яблуками" (1954р.), "Натюрморт з апельсинами" (1961р.), "Натюрморт з яблуками" (1963р.). В пізніші роки на живописній мові художника позначився вплив карпатського середовища, в ньому розвинувся ще більший талант колориста-лірика. Про це свідчать роботи "Півонії" (1971р.), "Тюльпани", "Натюрморт з самоваром" (1979р.), "Натюрморт" (1986р.).