Сторінка
2
З 1939 року, на початку Другої світової війни, радянські війська вступили в місто, і відразу провели перше засідання міської управи, ніякому створені радянські виконавчі органи місцевої влади. 23 вересня 1939р., після возз'єднання західноукраїнських земель і УРСР, місто було проголошено обласним центром Станіславської області.
Культурно-мистецький процес на Станіславських землях у 1880-1930-х pp.
З другої половини XIX століття галицькі українці значно активізували свої національні інституції [6,196]. Починаючи з 70-х pp., у Станіславі виникають осередки різних українських товариств за прикладом Львова, що був центром галицько-українського національного відродження, "духовною столицею" Галичини. Такими національними осередками були : "Просвіта", "Пласт", "Сокіл", "Руська Бесіда", філія Українського Педагогічного Товариства, "Учительська Громада", "Товариство Руських Жінок", "Товариство ремісників".
Значний внесок у піднесення політичної та національної свідомості українського населення зробила створена у 1877р. філія товариства "Просвіта" у Станіславі (засноване у Львові у 1868р. народовцями), за ініціативою відомих вчених та громадських діячів Є.Желехівського та братів Заклинських, Завданням "Просвіти" було "ширити просвіту між руським народом", видавати часописи і книги українською мовою та поширювати їх серед народу, проводити усне навчання українців а освіті й економічних справах, закладати "філії товариства і надавати допомогу рільничо-господарським закладам, промисловим спілкам, закладати крамниці, лікарні, ощадній позичкові каси, книгозбірки, бурси для молоді, організовувати народні музеї, спортивні та аматорські гуртки [6,198]. Це товариство, присвятивши себе справі піднесення культурного й освітнього рівня селянства, за допомогою сільських учителів та парафіяльних священиків поступово поширило по всій Східній Галичині мережу читалень і бібліотек. Популярність цих читалень зросла, коли з часом при них почали діяти хори, театральні трупи, гімнастичні товариства та кооперативи [7,284]. Засновником та першим головою Станіславської філії "Просвіти" був професор місцевої гімназії, відомий у краї лексикограф Євген Желехівський. Утворення філії "Просвіти" у Станіславі дало поштовх для організації читалень по довколошніх селах. У 1898р. такі читальні існували вже у селах Крихівці, Опрншівці, Вікторів, Драгомирчани, Побережжя, Ворона [6,202].
Піднесенню значення товариства "Просвіта" серед українського населення Прикарпаття сприяла організація ювілейних урочистостей та роковин видатних українських письменників та просвітителів. Гучно відзначалися ювілеї Т.Шевченка, Маркіяна Шашкевича та ін. Однією з форм діяльності просвітницького товариства були лекції та віча, де виступали з рефератами та. доповідями на злободенні питання як організатори товариства, так і визначні культурні діячі, педагоги, торговці, молоді науковці, студенти та гімназисти. Неодноразово на цих вечорах з доповідями про мистецтво та культуру виступали й художники, зокрема К.Устиянович, І.Труш та ін.
Освітній розвиток.
На кінець XIX ст., за Австро-Угорщини, освіта в Прикарпатті була на дуже низькому рівні, незважаючи на закон, прийнятий у 1873р. про те, що кожне село повинно мати народну (початкову) школу. Лише у 1905 р. власті погодились на відкриття першої української гімназії а Станіславі. До цього у місті існувала польсько-німецька гімназія (заснована у 1784р.), а з 1893р. тут за програмою семінарії працював польський приватний т.зв. вищий науковий інститут. На початку ХХст. були відкриті приватні українські гімназії у Городенці, Долині та Рогатині [8,18]. Перша українська гімназія у Станіславі велику увагу приділяла не тільки навчанню й вихованню, а й усіма засобами дбала про "поширення зацікавлень молоді, поглиблення її світогляду та передусім за розбудову утривавлення її національної свідомості'" [9,261], 3 цією метою влаштовувались концерти, відзначалися національні свята, ювілейні дати історії України, видатних діячів національного відродження. Завдяки першому директору гімназії Миколі Сабату - спеціалісту з класичної філософії та археології . гімназисти на канікулах влаштовували закордонні поїздки, оглядали історичні пам'ятки, музеї античних, середньовічних і нових часів. Такі екскурсії збагачували знання з історії європейської культури [6,192]. З приходом радянської влади гімназія була закрита, деякі вчителі заарештовані та вивезені до Росії [6,193]. У гімназії великого значення надавали вивченню мистецьких дисциплін. Навчальний процес був побудований так, що після закінчення гімназії учні могли без підготовчих курсів вступати до академій мистецтв. Це стало можливим завдяки тому, що викладання малюнку та живопису у гімназії проводили професійні художники-педагоги, які не тільки мали дипломи Краківської академії мистецтв, а й одночасно проводили жваву творчу діяльність у Станіславі. Так, з 1914 по 1927рр. у гімназії малюнок викладав художник-педагог Василь Коцькнй (1879-1927), який у 1902-1906рр. навчався у Краківській академії мистецтв, потім відвідував мистецькі студії Парижа та Мюнхена. З 1914р., поселившись у Станіславі, він до останнього дня свого життя викладав у гімназії. Одночасно з В.Коцьким у українській гімназії викладав мистецькі дисципліни видатний художник-графік Осип-Роман Сорохтей (1890-1941), який також навчався у Краківській академії мистецтв (1911-1920). Навчання проводив у 1921-1926рр. тау 1929-1940рр., після трирічної перерви, коли він змушений був покинути Станіслав.
Завантажити реферат