Сторінка
2
Проаналізуємо два уроки на одну й ту саму тему і визначимо, який з них інформаційно-ілюстративний, а який — проблемний. Для прикладу візьмемо тему, яка за програмою вивчається в V класі, — «Поняття про фанеру та її основні особливості як деревного матеріалу».
Показуючи учням вироби з фанери, вчитель пропонує назвати матеріал, з якого вони виготовлені. Учні, як правило, відповідають, що вироби зроблені з фанери. Фактично вчитель відновив знання учнів про існуванню фанери. Потім він роздав учням шматки тришарової фанери і таких самих розмірів шматки деревини і запропонував визначити відмінності в їхній будові. Діти встановлюють, що фанера склеєна з трьох тонких листів деревини.
Далі вчитель пропонує зігнути зразки природної деревини вздовж і впоперек волокон. Учні переконуються, що міцність деревини залежить від напряму волокон: уздовж волокон вона більша, а впоперек — значно менша. Тому деревина, зігнута впоперек, розламується.
Цей же дослід проводиться з фанерою. Виявляється, що вона витримує значно більше навантаження, не руйнуючись, і має майже однакову міцність у всіх напрямах. Учитель пояснює, чому це так, звертає увагу учнів на те, що взаємно перпендикулярне розташування волокон значно підвищує міцність фанери в усіх напрямах.
З’ясовуючи властивості фанери, вчитель ознайомлює учнів з іншими її перевагами над деревиною, пов'язаними з багатошаровістю, з розмірами, з легкістю обробки та ін.
У процесі бесіди вчитель запитує учнів, які вони бачили деталі або вироби з фанери. Потім демонструє діафільм «Виробництво фанери», після перегляду якого діти переконуються, що фанера застосовується в найрізноманітніших галузях народного господарства.
Після цього перед учнями ставиться трудове завдання — виготовити дитячу лопатку з фанери. Показуючи готову лопатку, вчитель пояснює, в якій послідовності її слід виготовляти.
Про цей урок не можна сказати, що він був погано організований. Поставлені запитання, наведені життєві приклади, нарешті, демонстрації певною мірою активізували пізнавальну діяльність учнів. Але якщо порівняти діяльність учителя й учнів, то можна з упевненістю сказати, що по-справжньому активним був лише вчитель.
А тепер розглянемо, як цей урок проводить учитель середньої школи № 106 м. Києва М.М.Гурин. До початку уроку вчитель розклав на робочі місця учнів шматки фанери і таких же розмірів шматки деревини. Коли урок почався, він запропонував учням звернути увагу на матеріал, який лежить у них на робочих місцях, учні з цікавістю почали його розглядати і прийшли до висновку, що один з шматків деревини — фанера. Переконавшись, що учні мають початкові відомості про існування фанери, вчитель ставить запитання: «Визначте, чим відрізняється фанера від дошки?». Учні порівнюють два зразки і приходять до висновку, що фанера на відміну від шматка деревини, складається з трьох шарів. Учитель запитує: «А хіба не ростуть дерева, в яких деревина складається з таких шарів?» Учні з пожвавленням доводять учителю, що він «помиляється», фанеру виготовляють на підприємствах, склеюючи кілька тонких одношарових листів деревини під пресом. Це запитання не викликало в учнів утруднення, але воно загострило увагу, збудило активність, зацікавило їх. Скориставшись цим, учитель поставив наступне запитання: «Яка ж необхідність у виготовленні фанери?». Учні назвали такі переваги фанери над звичайною деревиною, як великі розміри, легкість, естетичність та ін., відомі їм з досвіду. Але ніхто з них не сказав про міцність фанери. Тоді вчитель вирішив поставлене запитання конкретизувати так: «Чому фанера міцніша від звичайної дерев'яної дошки таких самих розмірів?». Учні замислилися. Вони не мали готової відповіді. Почали консультуватись один з одним. Зрештою звернулися до випробувань зразків, ніби перевіряючи справедливість поставленого запитання. Але відповідь не з'являлася.
Учитель зрозумів, що поставлене завдання непосильне для учнів і розчленував його на простіші. Спочатку запропонував встановити, як легше розламати дерев'яний зразок – уздовж волокон. Потім звернув увагу на розташування шарій у зразках з фанери. Тільки тоді учні прийшли до висновку, що міцність фанери залежить від напряму розташування волокон у шарах.
Щоб переконатися, що учні зробили цей висновок усвідомлено, вчитель запитує: «Чи однакове треба докласти зусилля, щоб розламати шматок фанери вздовж волокон верхнього шару і впоперек? Як можна збільшити міцність фанери?».
Коли учні це з'ясували, вчитель звертає їхню увагу на великий (1,5м х 1,5м) лист фанери і запитує: «Як же дістати такі великі листи фанери, адже діаметри дерев значно менші?», учні замислились. Тоді вчитель продемонстрував діафільм «Виробництво фанери». Учні шукали в ньому відповідь на поставлене запитання. Коли вони побачили схему верстата для одержання шарів фанери (шпону), відразу зрозуміли принцип лущення деревини. Звернувши увагу учнів на характер розташування сучків на верхньому шарі фанери, вчитель переконав їх, що той лист фанери, який вони бачать, справді виготовлений так, як показано в діафільмі.
З'ясовуючи властивості та застосування фанери, вчитель звернувся до учнів з таким запитанням: «Для чого фанеру фарбують, покривають лаком або синтетичними речовинами?». Запитання викликало в учнів утруднення, яке привело до виникнення проблемної ситуації.
Виготовлення дитячої лопатки розпочалося з обговорення її конструкції.
Були розглянуті такі питання:
1. З яких деталей складається дитяча лопатка?
2. З яких матеріалів можна виготовити ці деталі?
3. Яким вимогам повинні відповідати габаритні розміри лопатки?
4. Як необхідно розміщати волокна верхнього шару фанери: вздовж ручки лопатки чи впоперек?
5. Як краще з'єднати лопатку з ручкою?
І на першому і на другому уроці учні навчальний матеріал засвоїли. Але питання в тому, коли він був засвоєний краще, свідоміше, коли викликав в учнів більший інтерес, творчу активність? Можна з упевненістю сказати, що в другому випадку учні були активніші, бо кожний брав участь у пошуках і встановленні істини. Атмосфера творчості, самостійна пізнавальна діяльність завжди захоплюють школярів. Вміле поєднання розумової та моторної діяльності зумовлюють пізнавальний інтерес учнів до матеріалу, який вивчається. При цьому створюються сприятливі умови, щоб знання, здобуті таким способом, стали власним переконанням учня, а вміння і навички дістали практичне застосування.
Правильне розуміння суті проблемного навчання, успішне його використання на практиці значною мірою залежить від розуміння таких основних його понять: - «навчальна проблема», «проблемна ситуація», «проблемне завдання» (задачі, запитання і практичні завдання), «розв'язання навчальних проблем», «припущення», «гіпотеза» і «рівні проблемного навчання». З'ясуємо їх зміст.
Поняття «навчальна проблема» походить від поняття «проблема», яке характерне для наукового пізнання. Під впливом визначень терміна «проблема», даних в енциклопедіях та окремих словниках, дехто поняття «навчальна проблема» розуміє як складне важливе питання або «велике» пізнавальне завдання, актуальне протягом ряду років, розв'язання якого здійснюється на основі з'ясування великої кількості часткових пізнавальних завдань.