Сторінка
1

Розвиваючі ігри для розвитку уваги у дітей

Увага – спрямування і зосередженість психічної діяльності на певному об’єкті (Н.Ф. Добринін). Увага залежить від багатьох факторів: зовнішні, які в основному впливають на мимовільну увагу; внутрішні – спрямованість особистих інтересів, стан здоров’я, вольові якості тощо. У наш час увага займає особливе місце, через соціальні та психологічні зміни, які помітні все більше й більше. Вважають, що і вчителям, і дітям зараз набагато важче, ніж було дотепер. Усе змінилось: діти, їх батьки, і відповідно відношення сім`ї до школи. Члени сімей проводять все менше й менше часу один з одним, а все більше й більше дивляться телевізор або проводять час за комп’ютером. Отже, не дивно, що дітей, які ростуть без нагляду, становиться все більше. Батьки мають свої особисті труднощі, шкідливі звички, залежності. Комунікація з іншими людьми представляє певні труднощі для дітей. Їм важко слухати інших, вони не рахуються з індивідуальними особливостями оточуючих, дуже рідко говорять про важливі для них проблеми, часто обмежуючись загальними фразами. Вчителі жаліються на досі рідку грубість зі сторони дітей.

Завдання сімей, вчителів полягає в тому, щоб допомогти дітям зрозуміти прості життєві мудрості, які розуміють під собою застосування різних особистих чеснот та уваги до себе й інших (коли в тебе поганий настрій – не псуй його іншим; цінуй взаємовідносини; не витрачай більше, ніж в тебе є і т.д.) При цьому треба враховувати різні стадії розвитку уваги, щоб не вимагати від дитини більшого, ніж вона може дати. Наразі розглянемо дошкільний вік. У дошкільному дитинстві об’єм уваги збільшується, тобто діти можуть сприймати більше інформації за відносно короткий час. У цьому віці підвищується тривалість зосередженості. Розподіл уваги говорить про те, що дитина може зосередитись на декількох предметах одночасно. Переключення уваги показує здатність дитини переміщувати концентрацію уваги з одного виду діяльності на інший, з одного об’єкту на другий. Розвиток властивостей і видів уваги напряму залежить від зацікавленості дитини у матеріалі, від характеру діяльності в процесі вивчення. Показники уваги ростуть в ролевих, інтерактивних іграх. Дякуючи певним принципам створення ігор, вони стимулюють розвій таких важливих показників розвитку як фізичний (здоров’я, рухові навички), когнітивний (психічні процеси пов’язані з мисленням) та психосоціальний (зміна Я-концепції, формування соціальних навичок та моделі поведінки). Нижче наведені основні принципи:

Надання можливості експериментування і отримання нового досвіду; кожна дитина може побути в центрі уваги, відчути, що вона успішно справляється з завданням.

Мінімальна можливість отримання емоційних або фізичних травм.

Мета ігор зрозуміла та досяжна.

Помилки – як джерело нового досвіду, так і веселощів.

Розуміння дітьми причинно-наслідкового зв’язку.

Створення ігор таким чином, щоб у дитини розвивалась терплячість.

Продуманий реквізит та музичний супровід розвивають естетичний смак дитини.

У групових іграх панує активна соціальна взаємодія, де діти співпрацюють між собою та допомагають один одному.

Варіативність способів виконання завдання, відповідно до можливостей дитини.

Образи, метафори, невеличкі історії розвивають фантазію дітей.

Дітям подобається грати в ті самі ігри по декілька разів. Режим повторюваності дозволяє дітям удосконалюватися та змінювати свою поведінку. Але треба слідкувати за реакцією дитини при проведенні тієї ж гри. Деяким дітям потрібно більше часу на виконання завдання, це теж треба враховувати. Обов’язком того, хто проводить ігри є підтримка дисципліни (долучення до «спостерігання» плюшевих іграшок, зміна інтонації, зміна головних ролей: «а ти так зможеш?»).

Приклади розвиваючих ігор на уважність для дітей (3 – 6 років і не тільки)

Я бачу, що… (За Клаусом Фопелем)

Інструкція дітям. Правила нашої нової гри звучать так… Я кажу: «Я бачу, що…» У цей момент ви починаєте мене тихенько питати «Що ж ти бачиш?» Тоді я вам відповідаю, наприклад: «Я бачу дітей, які кричать і стрибають навколо мене». Тоді ви робите те, що я сказала, до тих пір, поки я знову не промовлю: «Я бачу, що…» Ви повинні зупинитися і повторити своє питання: «Що ти бачиш?» Я називаю щось нове, а повинні знов це робити.

Я бачу, що… Я бачу дітей, які стрибають навколо мене.

Я бачу, що… Я бачу м’ячики, вони стрибають і стукаються о підлогу.

Я бачу, що… Я бачу стару людину, яка несе колоду.

У процесі цієї гри діти багато рухаються, демонструючи свою фантазію і одночасно концентрують свою увагу. Крім того ритуальні елементи гри посилюють відчуття приналежності до групи й створюють особливу атмосферу. У грі можна використовувати різний темп, пропонуючи все нові ситуації. Якщо Ви хочете, щоб діти знову прийшли в спокійний стан, пропонуйте їм в кінці більш спокійні ситуації («Я бачу дітей, які повільно ходять по кімнаті»).

Знайти відповідність/ пару/закономірність

Треба враховувати індивідуальний розвиток дитини. Для когось треба ускладнити правила, а для когось навпаки – полегшити.

Класична гра: знайди 10 відмінностей

Гра з картками

Завдання дитини полягає в тому, щоб запам’ятати що зображено на картках і їх де вони лежать. Після цього ведучий просить дитину відвернутися, або заплющити очі, і прибирає одну або дві картки. Ведучий просить дитину повернутись. Вона повинна сказати що зникло і ведучий має повернути картку. Наступний раз або два той, хто веде може прибрати вже дві картки або ж поміняти їх місцями. Завдання дитини – вірно сказати, чого не вистачає або повернути картки на свої місця. Далі ведучий вкотре просить дитину відвернутись і заміщує одну-дві картки іншою, досі небаченою дитиною.

Що змінилось?

Ведучий просить розділитись дітей на дві команди або ж ділить сам. Дві команди шикуються одна навпроти одної. Ведучий дає1–2 хвилини, щоб дати можливість командам роздивись один одного. Коли час вичерпується, ведучий просить повернутись обличчям до стіни одну з команд. Команда, що не відверталась має 1 хвилину, щоб змінити свою зовнішність (зав`язати волосся, натягнути лівий черевик на праву ногу, а правий на ліву, розстібнути ґудзик на сорочці, надіти сусіду свій браслет), дислокацію, позу або взагалі зникнути. Завданням команди, яка відверталась назвати всі зміни, що відбулися з їхніми опонентами, таким чином: по черзі говорить кожен член команди допоки не помилиться. Команда здобуває перемогу, якщо назвала усі зміни. Потім обидві команди міняються ролями.