Сторінка
8
Як же викликати пізнавальний інтерес в учня і бажання долати труднощі заради нових знань?
Дослідження показують, що сама проблемна ситуація створює в учня певний емоційний настрій. Виявлена невідповідність в умові завдання, незавершеність думки самі по собі викликають пізнавальний інтерес, але цього недостатньо. Створюючи проблемну ситуацію, вчитель повинен знаходити прийоми підсилення мотивів навчання. Практика показує, що найефективнішими засобами для цього є:
а) вплив на емоції та почуття учня;
б) розкриття життєвої (практичної) значущості проблеми.
Але це зовсім не означає, що розв'язання навчальних проблем слід ґрунтувати тільки на зацікавленості. Тут потрібне розумне співвідношення між усіма компонентами процесу пізнання.
Наведемо кілька прикладів з практики проблемного навчання, які свідчать про можливість і необхідність проведення роботи з виховання в учнів мотивів навчання і розкривають деякі шляхи її організації.
Учителька швейної справи середньої школи № 3 м. Чернігова формує знання та вміння, передбачені програмою, під час виготовлення виробів, які учні вибирають за бажанням (у межах, рекомендованих програмою). У кожної учениці зароджується певний задум, природне бажання зробити річ найкращою і бути в ній найкрасивішою. Саме ці почуття вчителька часто й використовує для виховання пізнавальної потреби. В індивідуальній роботі вона стає співучасницею попередніх задумів своїх вихованок. А ті труднощі, які виникають під час виконання поставлених нею проблемних завдань, учениці приймають як необхідність, як прагнення вчительки допомогти зробити виріб кращим, навчити володіти швейною машиною і т. д.
Досвід і дослідження показують, що такі стосунки між учителем і учнем при поєднанні з систематичною вимогливістю дають значну користь у творчому навчанні та вихованні молоді.
На уроках праці Київської середньої школи № 153 учні виготовляють практично корисні речі, які відповідають їхньому віку та інтересам. Діставши завдання, учень знайомиться з призначенням виробу, з вимогами до нього. Він знає, хто користуватиметься виробом і яка необхідність у його виготовленні. Невідповідність між вимогами до виробу і вмінням та знанням учня весь час підтримує його бажання навчитися працювати так, щоб не було соромно за свою працю. В таких умовах поставлене проблемне завдання легко переростає у проблемну ситуацію.
Учитель середньої школи № 27 м. Чернігова Г. П. Коваль у процесі викладання теоретичних відомостей виховує в учнів почуття гордості за науку, любов до неї. На виразних прикладах праці народних умільців, майстрів виробництва, винахідників і раціоналізаторів він виховує в учнів повагу до творчої праці. Так, розповідаючи про алюміній, учитель звернувся до історичного факту. Повідомив учням, що менш як сто років тому алюміній коштував більше золота, хоч у надрах землі його знаходилося найбільше з усіх металів. Причина в тому, що люди не знали, як з глинозему (алюмінієвої руди) вивільнити алюміній. І тільки відкриття законів електролізу дало можливість людству дістати у великій кількості цей корисний метал.
Виховання поваги до творчої праці неодмінно сприяє розвитку пізнавальних інтересів учнів. Кожен учитель обов'язково повинен володіти різними засобами мотивації пізнавальної діяльності учнів і у відповідних умовах застосовувати найефективніші з них.
3. Проблемні завдання, які вчитель планує розв'язати на уроці, мають бути узагальнюючими. Узагальнення — важливий принцип у визначенні послідовності проблемних ситуацій. Перехід від однієї проблемної ситуації до наступної, яка містить нові знання чи спосіб дії, повинен передбачати забезпечення дальшого розвитку дій і мислення учня.
Як приклад, розглянемо один з фрагментів уроку в V класі. Після вивчення питання «Механізми перетворення руху (гвинтовий і рейковий)», яке завершує знайомство учнів з основними видами передач, учитель організував узагальнюючу бесіду з використанням проблемних запитань. Під час бесіди були використані плакати з зображенням різних видів передач (пасові, ланцюгові, зубчасті, черв'ячні, фрикційні, гвинтові та рейкові) і моделі передач, щоб учні могли пов'язати зображення з реальними об'єктами. Питання, за якими проводилася бесіда, стосувалися будови передач, їхніх можливостей, переваг і недоліків. Поряд з непроблемними запитаннями були поставлені проблемні:
1) Яка передача економічніша?
2) У техніці переважно використовують не плоскопасові передачі, а клинопасові. Чому? В яких випадках плоскопасову передачу недоцільно заміняти клинопасовою?
3) Ланцюгові передачі громіздкі, складніші у виготовленні, швидко зношуються, але мають переваги над пасовими? Які?
4) Черв'ячні передачі незворотні (обертальний рух можна передати тільки з черв'яка на вал). В яких пристроях і механізмах ця властивість черв'ячної передачі використовується і де заважає?
5) Рейкова і гвинтова передачі обертальний рух перетворюють у поступальний. Коли ж застосовується рейкова передача, а коли гвинтова?
Після такої бесіди набуті знання і вміння легко переносяться в нові умови.
4. Важливою умовою успішного створення проблемних ситуацій є правильне і вміле формулювання проблемного завдання.
Формулюючи проблемні завдання, не слід вживати слова, зміст яких учні розуміють погано. Якщо формулювання проблемного завдання включає специфічну для даного предмета термінологію, потрібно переконатися, що учні правильно розуміють те чи інше поняття.
Речення, якими передається зміст завдання, повинні бути правильно побудовані, прості й короткі. Складні, громіздкі речення відволікають учнів від основної думки.
Успішне створення проблемної ситуації великою мірою залежить від риторичності й емоційності мови вчителя.
Вдале створення проблемних ситуацій вирішує кінець кінцем успіх організації проблемного навчання в цілому. Тому не слід поспішати переходити від створення проблемної ситуації до наступного етапу — розв'язання проблеми. Як показала практика, не всі учні відразу сприймають проблемність, що зумовлено психологічними особливостями кожного з них. Досвідчені вчителі дають час для усвідомлення учнем проблеми, наголошують на суті суперечності чи невідповідності, допомагають правильно сформулювати проблему, варіюють форми подання проблемних завдань. Створення проблемної ситуації завершується визначенням і чітким формулюванням проблеми.
Слід відзначити, що трудове навчання має сприятливі умови для проблемного навчання. Техніка, технологія і сама праця є багатим матеріалом для постановки та виникнення навчальних проблем. Під час виготовлення виробів перед учнями постають проблеми, які вимагають невідкладного розв'язання, оскільки вони пов'язані з трудовим процесом. Тому потреба у знанні нових способів дій стає природною, необхідною. Учні, самі того не помічаючи, потрапляють під вплив проблемної ситуації. На одному з уроків у VIII класі Київської середньої школи № 106 «виникла» потреба сконструювати спеціальні завіси до дверей, які повинні відкриватися в обидва боки. Ця умова — незвичайна. Спочатку учні проаналізували завіси відомих конструкцій, але виявилося, що жодна з них не задовольняла поставленої вимоги. Це спричинило виникнення проблемної ситуації. Ніхто не залишився байдужим до цього завдання. Практична необхідність, життєвість ситуації завжди захоплюють учнів. Хоч і не всі вони змогли раціонально розв'язати завдання, але всі від нього дістали користь. Ось таку оригінальну конструкцію завіси Мал. 1 вони запропонували (мал. 1).