Сторінка
15

Проблемне навчання на уроках праці

Таке взаємне доповнення результатів розв'язання проблем сприяє розширенню кругозору учнів і свідомому засвоєнню нових знань і способів дії.

У процесі самостійної роботи над виробом часто виникають проблеми, під час розв'язання яких учень, може допустити помилки. Якщо учень не перевіряє результати своїх дій, то він «не бачить» помилок, вважає, що виконує завдання правильно. Невміння аналізувати власні дії, бачити свої недоліки несумісні з успішною діяльністю, а тим більше з творчою. Крім того, це впливає на виховання характеру учня, на його ставлення до навчання, роботи і т.д.

Навчити учнів розв'язувати проблеми — складний і тривалий процес, Його складність обумовлена не тільки суб'єктивними, а й об'єктивними причинами. Навчити учнів розв'язувати проблеми - це не самоціль трудового навчання, його слід здійснювати поряд з іншими важливими завданнями. Тому час на розв'язання навчальних проблем обмежений. Виходячи з цього, слід застосовувати такі методи навчання, які б дали можливість навчити учнів розв'язувати проблемні завдання під час трудового навчання належною мірою і з мінімальною затратою часу.

Розглянемо кілька прикладів розв'язання навчальних проблем з різних аспектів трудового навчання.

У Чернігівській школі № 22 під час виготовлення повітряного гвинта вчитель помітив, що учні VI класу вважають обертання гвинта єдиною умовою його роботи. Якщо гвинт обертається, то літак летить, човен пливе і т.д. Щоб з'ясувати другу умову роботи гвинта, вчитель запропонував розв'язати навчальну проблему: «Два учні виготовляли повітряні гвинти для моделі вітроелектростанції. Коли їх почали випробовувати, то виявилося, що лампочка, яка живиться струмом вітроелектростанції з гвинтом першого учня, горить яскравіше, хоч гвинти за розмірами однакові. Чому за одних і тих самих умов гвинт, виготовлений другим учнем, обертається повільніше?

Щоб учні переконались у цьому, вчитель продемонстрував моделі, вітроелектростанції, замінюючи по черзі попередньо підготовлені гвинти з різними кутами атаки. Суперечність між наявними знаннями і новим фактом привела до виникнення проблемної ситуації. Перед учнями постала навчальна проблема: «встановити, чому гвинти за однакових умов обертаються з різною швидкістю?»

Для розв'язання цієї проблеми вчитель запропонував учням робити припущення. Порівнюючи гвинти, учні припускали: «Гвинти обертаються з різною швидкістю тому, що другий гвинт важчий за перший», «що неоднаково вигнуті лопаті гвинта (неоднаковий кут атаки)», «що поверхня першого гвинта краще відшліфована» та ін. Вислухавши відповіді учнів, учитель запропонував їм проаналізувати припущення, виділити серед них головне, що й стане гіпотезою. Учні міркували так: вага й чистота обробки гвинтів майже однакові, а швидкості їх обертання різні. Тому важливою причиною обертання гвинтів з неоднаковою швидкістю є вигнутість їх лопастей. Щоб підтвердити цю думку, вчитель продемонстрував роботу гвинта з жерсті, змінюючи його кут атаки.

Потім в процесі бесіди було встановлено фізичну суть роботи гвинта вітроелектростанції.

Розглянемо хід розв'язання проблемного практичного завдання. Учням 6 класу середньої школи № 106 м. Києва було запропоновано виготовити пластинки з тонкого листового металу (товщиною 1 — 1,5 мм) з отвором діаметром 10 мм. Одна частина учнів виготовляла пластинки, а друга свердлила отвори. Коли в кількох пластинках отвори були зроблені, вчитель звернув увагу учнів на те, що вони не круглі. Виникло проблемне практичне завдання: уникнути недоліку під час свердління отворів у пластинках. Участь у розв’язанні цього проблемного завдання взяли всі учні. Вони почали висувати припущення:

а) щоб виготовлені отвори були круглі, потрібно збільшити швидкість обертання свердла; б) недолік виправиться, якщо зменшити швидкість обертання свердла; в) потрібно свердлити отвори свердлами наростаючого діаметру 4, 6, 8, 10 мм; г) треба свердлити отвори не в одній пластинці, а одночасно в кількох.

Обґрунтування гіпотези розпочали з розгляду теоретичних відомостей про різання металу при свердлінні. Разом з учителем учні з'ясували, як різальна кромка свердла створює стружку, що забезпечує центрування свердла під час виготовлення отворів. Це дало змогу встановити причину виявленого недоліку при свердлінні отворів. Далі учні почали аналізувати висунуті припущення. Виявилося, що для забезпечення центрування свердла в даному випадку треба свердлити отвір одночасно в кількох стиснутих лещатами пластинках. Висунута гіпотеза була перевірена на практиці. Свердління отворів одночасно в кількох пластинках дало можливість не тільки підвищити точність виготовлених отворів, а й зменшити витрату часу.

Досвід показує, що поєднання теоретичного аналізу суті процесів з цілеспрямованими спробами є найефективнішим засобом розв'язання практичних навчальних проблем. Застосовуючи набуті знання на практиці, учні глибоко усвідомлюють їх. Одночасно практичні дії школярів стають обгрунтованішими, цілеспрямованішими, а значить, раціональними.

Сприятливі умови для виникнення навчальних проблем створюються під час виконання електротехнічних робіт. Характерною особливістю їх розв'язання є те, що учні ще не знайомі з науковими основами електрики, але мають відповідний, часом значний, досвід, на який і слід спиратися, приводячи його у відповідність з науковообгрунтованими знаннями і в певну систему.

Так, учитель середньої школи № 153 м. Києва запропонував учням V класу після вивчення призначення й будови запобіжників самостійно з'ясувати будову й роботу автоматичного запобіжника квартирної мережі. Щоб полегшити виконання, загальне завдання було розчленовано на дві частини: спочатку запропонувати принцип роботи автоматичного запобіжника, а потім спосіб його виконання. Учні робили припущення: «Щоб запобіжник був автоматичним, потрібно використати електромагніт, який би під час проходження надмірного електричного струму розмикав коло освітлювальної мережі», «потрібно використати надмірний нагрів провідника запобіжника» тощо. Але всі конструкції запобіжника, запропоновані учнями, виявилися складними і громіздкими. Тоді вчитель показав учням автоматичний запобіжник у розрізі та його малюнок і запропонував з'ясувати принцип роботи. Учні з цікавістю розглядали запобіжник і з часом з'ясували, як він працює.

Багато важливих навчальних проблем виникає на уроках швейної справи під час виготовленим виробів, особливо прогнозуючого і діагнозуючого характеру. Розглянемо, як розв’язуються ці проблеми на уроках у ІХ класі середньої школи №3 м. Чернігова. Скажімо, примірка показала, що плечові шви плаття переходять на спинку. Щоб сунути цей недолік, треба виявити його причину. Кожна учениця висуває свою пропозицію: «коротка спинка», «завищена висота пілочки» тощо. Для обґрунтування гіпотези вчителька пропонує провести відповідні виміри. Встановивши причину недоліку, учні вирішують, як його уникнути: «розпороти плечові шви, випустити спинку і забрати зайве по пілочці». Але виконання зазначених дій не дало позитивного результату. Тоді вчителька знову пропонує учням подумати, що можна зробити. Учні уважно оглядають плаття, шляхом цілеспрямованих спроб перевіряють різні припущення і нарешті доходять висновку, що потрібно розпороти бокові шви і вшити спинку виробу, поглибивши пройму спинки.