Сторінка
10

Проблемне навчання на уроках праці

Особливу увагу слід приділяти таким операціям мислення учнів, як класифікація, узагальнення, формулювання висновків. З загальним розвитком учні свідоміше ставляться до дійсності, у них помітно підсилюється інтерес до самостійного пізнання. У своїй навчальній діяльності вони поступово переходять на новий, вищий рівень, пов'язаний з серйозним ставленням до знань. У цей час важливу роль відіграє розкриття наукового змісту навчального матеріалу, його зв'язку з життям, озброєння учнів раціональними прийомами роботи.

Успіх проблемного навчання великою мірою залежить від того, як учитель навчає учнів «бачити» й формулювати проблеми, спираючись на їхні початкові знання навчального матеріалу, якого стосується дана проблема, досвід і творчі риси учня.

Велике значення для правильного формулювання проблеми має вміння словесно передавати думку. Учителі, які серйозно займаються проблемним навчанням, завжди турбуються про це. Вони пояснюють учням правильність побудови речень, глибше розкривають суть специфічних для даного предмета понять, дають зразки точних формулювань проблем.

Багато вчителів навчають учнів формулювати проблеми шляхом застосування завдань, з установкою на краще формулювання запитання (проблеми). На матеріалі теми уроку вони створюють проблемну ситуацію і до розв'язання її не приступають доти, поки учні не знайдуть найкращого формулювання проблеми.

У школах, де вчитель навчає формулювати проблеми, учні значно краще формулюють і розв'язують їх. Правильність цього твердження було перевірено. Дослідження проводились у двох сільських школах Чернігівської області. В одній з них учитель постійно застосовує проблемність на уроках праці і навчає учнів формулювати проблеми вищезазначеними методами, а в другій — учитель застосовує проблемність, але спеціально не навчає учнів формулювати проблеми.

У цих школах перед восьмикласниками було поставлено завдання — сформулювати проблему, пов'язану з таким фактом: «Двигун автомашини «Москвич» має потужність близько 70 к.с, а трактор «ДТ-54» — 50 к.с. Якщо до трактора і автомашини причепити однакові плуги, то автомашина, при більшій потужності двигуна, не зрушить з місця, а трактор легко потягне плуг».

Результати виявились такими. У тій школі, де вчитель не вчив формулювати навчальні проблеми, всі відповіді були неконкретні. Багато учнів навіть не зрозуміли, що від них вимагається, хоч відчувалося, що вони зацікавлені у висуванні зазначеної невідповідності.

У школі, де вчитель постійно навчав учнів формулювати проблеми, результати виявились значно кращими. Більшість учнів сформулювала проблему так: «Установити залежність між потужністю двигуна і тяговим зусиллям машини». Навіть ті учні, які сформулювали проблему нечітко, у своїх відповідях зміст її розкрили правильно. Просто вони не змогли оформити думку. Отже, вмінь «бачити» і формулювати проблеми учнів слід навчати. І найкращі умови для цього створюються під час проблемного навчання.

Система проблемних завдань на уроках праці

Дослідження, проведені вченими, показують, що справжня активізація пізнавальної діяльності учнів і розвиток їхніх розумових здібностей можливі лише під час розв'язання доцільно організованої системи проблемних завдань. Використання окремих проблемних ситуацій у навчанні може деякою мірою активізувати процес засвоєння. Але для того, щоб забезпечити в проблемному навчанні можливості розвитку, необхідна оптимальна послідовність проблемних ситуацій, їх певна система.

У зв'язку з цим організація розумової діяльності учнів вимагає від учителя системи навчання школярів мислити. У процесі трудового навчання важливо, щоб наперед продумана система ставила учнів у таке становище, в якому б вони не просто виконували трудові завдання за готовим зразком чи повними інструкціями, а прагнули вносити в них хоча б найпростіші зміни. Таке прагнення є початком корисної розумової діяльності. Потрібно, щоб учень брав під сумнів (всяка творчість, звичайно, починається з сумніву) способи виготовлення, конструкції виробів. При цьому неминуче починається мислительна діяльність.

Застосовуючи продуману систему способів і прийомів розвитку рис творчої діяльності, вчитель формує у школярів уміння й навички творчого підходу до виконання трудових, навчальних і життєвих завдань.

Розглянемо головні умови створення системи проблемних ситуацій у трудовому навчанні та педагогічні основи її використання.

Система проблемних завдань повинна являти собою певну програму, виконання якої сприяє свідомому засвоєнню нових знань і способів дій учнями, забезпечує їхній розумовий розвиток, допомагає планувати поступовий перехід від одного рівня розвитку до іншого, більш високого і творчого. Регулюючи характер проблемних завдань, вводячи у процес навчання нові, складніші завдання, можна навчити учнів не тільки способів розв'язування різних завдань, а й різних видів пізнавальної діяльності. Завдання із заздалегідь відомим змістом і структурою їх розв'язання дають можливість планувати, спрямовувати діяльність учнів, а також регулювати систему навчаючих дій учителя. Таким чином, система завдань у певній дидактичній послідовності може служити як засобом організації навчальної діяльності учнів, так і засобом управління нею з боку вчителя. Основні вимоги до системи проблемних завдань такі:

· завдання повинні випливати із змісту навчального матеріалу і відповідати логіці його вивчення;

· система має включати основні й доступні учням типи проблем;

· система повинна передбачати формування в учнів основних рис творчої діяльності;

· розміщувати окремі проблемні завдання в системі слід за принципом зростаючої трудності.

Система, яка відповідає цим вимогам, включається в навчальний процес так, щоб її проблемні завдання логічно поєднувались з тією частиною навчального матеріалу, який планується з'ясувати пояснювально-ілюстративним навчанням. Співвідношення репродуктивних і проблемних елементів на уроках праці встановлюють, виходячи з можливостей і доцільності введення проблемності.

Впровадження системи проблемних ситуацій повинно передбачати поступове формування в учнів таких інтелектуальних якостей, які надалі служитимуть їм базою для самоосвіти. Основними з них є:

· здатність розуміти ідеї, виражені словами, вміння, оцінити розказане, прочитане, використати його в роботі тощо;

· вміння порівнювати, знаходити спільні й відмінні риси в предметах і явищах, групувати предмети за ознаками і на основі цього збагачувати свої знання;

· здатність бачити структуру об'єкта, вміння сприймати його просторові співвідношення і зв'язки. Здатність уявити змінений об'єкт;

· вміння переносити наявні знання в нову ситуацію і на основі цього конструювати певні вироби і пристрої;

· вміння відходити від стандартного розв'язання конструкторсько-технологічних задач (комбінувати раніше засвоєні способи їх розв'язання, створювати оригінальні способи);

· здатність бачити й розв'язувати нові проблеми в стандартних умовах.

Розміщення проблемних завдань у системі за трудністю їх сприймання й розв'язання, а також регулювання цих труднощів можна здійснити, використавши нижче зазначені об'єктивні й суб'єктивні умови трудності: