Сторінка
20
Формування звуковимови на початковому етапі основане на контрастах - кожен новий звук має значні відмінності від попереднього. Пізніше засвоєння звуковимови здійснюється у артикуляційних групах, що вчить учнів аналізувати звуковимову на рівні більш тонких диференціювань.
Послідовність вивчення звуків визначена на підставі: частоти їх вживання у мовленні; ступеня доступності вимови (сприймання); необхідністю оволодіння одного звука для засвоєння іншого; потреби у забезпеченні раннього оволодіння граматичними особливостями мовлення. Розвиток навичок сприймання усного мовлення та формування вимови здійснюється з опорою на всі аналізатори (слух, зір, тактильно-вібраційну чутливість). Значна увага приділяється звертанню до тактильно-вібраційних відчуттів при сприйманні мовлення.
Одним з аспектів особливих освітніх потреб учнів з порушенням слуху є організація навчання на основі словесно-жестового білінгвізму. У питанні формування усного мовлення використання жестів вважається доцільним з точки зору підтримки бажання дитини вираження думки будь яким способом, з наступним формулюванням її у словесній формі, кращого розуміння і запам’ятовування слова, контролю за розумінням значення слова.
Крім методик які використовуються сьогодні у спеціальній школі, існують методики з формування мовлення, за якими працюють центри реабілітації людей з вадами слуху. Головне, що відрізняє їх від методик спеціальної школи це – невикористання жестової та дактильної форм мови. Розвиток мовлення дитини з вадами слуху розглядається як аналогічний розвитку мовлення дитини з нормальним слухом, але розтягнутий у часі. Такий підхід до навчання глухих та слабочуючих дітей лежить в основі методики формування та розвитку мовленнєвого слуху і мовленнєвого спілкування Е. І. Леонгард і має принципову відмінність від підходу її вчителя Ф. Ф. Рау. За цією методикою діти використовують глобальне читання, письмову мову, але не використовують дактильну азбуку та жестову мову. Вихованці спілкуються усною мовою, методика передбачає активний розвиток слухового сприймання при постійному користуванні звукопідсилюючою апаратурою. Найважливішими напрямками роботи є: виховання самостійності і активності дитини (активності у мовленні – бажання та намір висловитись, активності у спілкуванні - здатність бути контактним, не боятися незнайомих людей); виховання поведінки людини, що говорить; організація практичних ситуацій для розвитку мовлення (від ситуації до слова, діяльність за інструкцією не розглядається як практична діяльність дитини). Головну роль в навчанні і вихованні дітей відіграють батьки.
На відміну від методик, які використовують збережені аналізатори в якості обхідних шляхів в процесі формування мовлення, цілі слова у якості одиниць мовлення, акустико-лінгвістичний підхід (АЛП), розроблений у ЦСР "Аврора" (м. Київ), реалізує прямий шлях розгортання мовленнєвослухових та мовленнєворухових систем, максимально наближений до узгодженого природнього. Механізм слухового сприймання в АЛП розглядається як здатність людини диференційовано сприймати акустичні ознаки, властиві різним позамовленнєвим і мовним звуковим подразникам. Механізм сприйняття складається не з готових спектрів слів, а спектрів звуків, послідовно розташованих в слові. Розпізнавання немовних звучань за акустичними ознаками включає: визначення наявності звукового подразника, його джерела, розпізнавання звуків подразника по інтенсивності звучання, тривалості, частотному діапазону, емоційній забарвленості, кількості звучань, ритму, паузам, відстані до джерела звуку. Далі відпрацьовані на поза мовленнєвих звуках акустичні ознаки переносяться на одиниці мови у такій послідовності: голосні, приголосні, слова, речення, текст.
При АЛП здійснюється послідовний розвиток складових мовного акту (слухання, говоріння, розуміння). Операції спостереження, пошуку, розпізнавання, зіставлення, запам’ятовування, ідентифікації і розуміння сприйнятого формується в процесі послідовного оволодіння слуховими і артикуляційними образами одиниць словесного мовлення нижнього рівня (фонем, просодем, псевдослів, слів-речень) з подальшим їх перенесенням на одиниці вищого рівня (морфеми, слова, речення). АЛП сприяє організації узгодженої роботи з розвитку слухового сприймання та формування правильного звуковимовляння, навчання грамоти, збагаченню словника та практичному засвоєнню граматичної будови мови й забезпечує швидке оволодіння словесним мовленням як засобом спілкування.
Верботональна методика, розроблена спеціалістами центра "Суваг" у місті Загреб (Хорватія), в Україні використовується у центрі "Суваг-Київ". Корекційно-реабілітаційна робота основана на розвитку слухового, тактильно-вібраційного сприймання мовленнєвих і не мовленнєвих звуків, максимальному використанні залишкового слуху і системи спеціальних вправ фонетичної ритміки для формування вимови. Один з головних напрямків роботи – рання діагностика та якісне слухопротезування. Заклади, які працюють за даною методикою, зазвичай є екстернатами, батьки мають можливість спілкуватися та займатися з дітьми кожен день.
Основні концептуальні положення методики:
мікромоторика дитини знаходиться у прямий залежності від макромоторики;
слухове сприймання – основа комунікації;
основне призначення мовлення – комунікація.
З появою нових можливостей в слухопротезуванні, а саме кохлеарної імплантації, виникла необхідність дослідження і розробки технологій реабілітації дітей після такого способу слухопротезування. На думку професора кафедри сурдопедагогіки РДПУ ім. А. І. Герцена Корольової І. В., найкращим для дітей імплантованих у ранньому віці, є слухомовленнєва технологія (Auditory Verbal Therapy), яка використовується у США для розвитку слабочуючих малюків. В Україні слухомовленнєва технологія покладена в основу роботи Центру реабілітації НВП "Вабос". Вона передбачає створення для дітей з порушеннями слуху природних умов для розвитку слухового сприймання та формування мовлення.
Основні положення технології:
- розвиток слуху у туговухого\ глухого малюка зі слуховим апаратом (СА) або кохлеарним імплантом (КІ) відбувається природним шляхом впродовж усього дня у процесі звичайних справ та спілкування з дорослими, які турбуються за нього. На основі слуху, що розвивається відбувається природний розвиток мовлення, як у нормально чуючої дитини "Чуємо та говоримо, чуючи"!
- природними та найкращими вчителями з розвитку мовлення та рідної мови у малюка є його батьки та близькі. У зв’язку з цим зусилля сурдопедагога спрямовані на навчання батьків розвивати у дитини з порушенням слуху, яка користується СА або КІ, слух та мовлення щоденно та щохвилини у повсякденному житті.
- метою розвитку слуху та мовлення дитини з порушенням слуху є підготовка її до навчання у масовій школі.
Для реабілітації дитини раннього віку з КІ прийнятні усі методи, які використовують для розвитку слуху і мовлення слабочуючих дітей з обов’язковим застосуванням якісних СА. Однак існує ряд особливостей.