Сторінка
12

Особливості соціальної роботи з дітьми з вадами слуху на базі Кам'янської школи-інтернату для слабочуючих та пізньоглухих дітей

Отже, пошук шляхів поліпшення роботи з розвитку мовлення учнів спеціальної школи був предметом численних досліджень у галузі сурдопедагогіки. Актуальність даних досліджень була зумовлена необхідністю допомогти практикам у подоланні тих суттєвих труднощів, яких зазнають діти з порушеннями слуху в процесі розвитку мовлення. Разом з тим практика та дослідження свідчать, що оволодіння мовленням особами з обмеженими слуховими можливостями продовжує залишатись однією з найбільш складних та гострих проблем, яка потребує подальшого психолого-педагогічного дослідження.

Технологія реалізації змісту системи корекційно-відновлювальної роботи засобами хореографії.

Навчання слабочуючих школярів побудовано на загальних дидактичних засадах, разом з тим, воно має деякі особливості. Основна з них - корекційно-розвиваюча спрямованість, яка ґрунтується на компенсації негативного впливу дефекту і його наслідків та спрямована на нормалізацію механізмів навчальної діяльності.

Корекційну роботу важливо організувати як систему, яку становлять компоненти педагогічного процесу: цільовий, організаційний, змістовий, методичний, результативний. У зв'язку з цим визначають умови досягнення мети корекції в процесі навчання: наявність предмета корекції й постановка мети корекційного впливу, організація корекційного навчання, розробка його змісту та методики, визначення показників корекційного впливу у процесі навчання. Біла В.І., Євсєєв С.П., Кумаріна Г.Ф., Шапкова Л.В. говорять про те, що корекція вад розвитку має бути цілеспрямованою.

Найважливішою і ефективнішою складовою ланкою реабілітаційної роботи серед дітей та підлітків зі зниженим слухом можна вважати корекцію рухової сфери.

Для глухих і слабочуючих школярів характерні наступні різноманітні порушення в руховій сфері, які необхідно враховувати при організації роботи:

. недостатньо точна координація і невпевненість в рухах;

. відносна сповільненість оволодіння руховими навичками;

. складність збереження статичної і динамічної рівноваги;

. низький рівень розвитку орієнтування в просторі;

. низький рівень розвитку силових якостей (особливо статичної

і силової витривалості, а також сили основних м'язових груп)

. сповільнена швидкість зворотньої реакції;

. розвиток рухів дітей зі зниженим слухом відбувається в умовах недостатнього розвитку мовлення, своєрідності пізнавальних процесів і комунікативної функції, послаблення емоційної сфери, порушень постави, вестибулярного апарата та діяльності кардіо-респіраторної системи;

. невиражене зняття гальмівного впливу кори головного мозку.

Актуальність досвіду зумовлена:

-відсутністю організаційно-методичної системи вивчення хореографії для дітей з вадами слуху;

-нагальною потребою поєднання педагогічних, виховних, психологічних і корекційних підходів до навчально-виховного процесу під час занять хореографією.

Провідна ідея досвіду – навчання і виховання особистості, яке базується на засадах індивідуалізації, створення умов для саморозвитку і самонавчання, осмислення своїх можливостей і життєвих цілей; зберегти і розвинути унікальні можливості дитини з вадами слуху.

Головне своє завдання вбачаємо у розкритті індивідуальності кожної нечуючої дитини.

Свою діяльність спрямовуємо на створення системи сприятливо-стимулюючих умов щодо розвитку особистості дитини з вадами слуху.

Головні підходи до організації корекційно-відновлювального процесу:

-системно-структурний підхід, який означає знання і використання в системі, у тісному взаємозв'язку структурних елементів корекційно-відновлювального процесу - від мети до кінцевого результату;

- організаційно-діяльнісний підхід, в основі якого лежить єдність свідомості і діяльності, що припускає таку організацію діяльності колективу й особистості, коли кожен школяр виявляє активність, ініціативу, творчість, прагне до самовираження;

-комплексний підхід, який включає об'єднання зусиль усіх корекційно-відновлювальних інститутів для успішного рішення цілей і задач корекційно- відновлювальної роботи. Відповідно до цих підходів сам корекційно-відновлювальний процес стає цілеспрямованим, цілісним, технологічним, індивідуально-творчим, а комплексний підхід, забезпечуючи у свою чергу зв'язок і взаємодію всіх підходів до організації корекційно-відновлювальної роботи, забезпечує його ефективність;

-особистісно-зорієнтований підхід означає визнання дитини Вищою цінністю, активним суб'єктом корекційно-відновлювального процесу. Визнання того, що кожна особистість унікальна і тому головним завданням корекційно-відновлювальної роботи є розвиток особистості.

Система корекційно-відновлювальної роботи з учнями з вадами слуху під час занять хореографією в школі-інтернаті пройшла певні етапи розвитку і становлення:

І етап – проектно-мобілізаційний. Головна мета - формування модельних уявлень про корекційно-відновлювальну систему і забезпечення умов щодо її реалізації (1997 – 1999 р.р.) Пріоритетні напрямки: створення корекційно-відновлювальної системи та програми забезпечення умов щодо її реалізації, ознайомлення з теоретичними основами системного підходу до комплексної реабілітації дітей з вадами слуху під час занять хореографією.

ІІ етап – експериментально-пошуковий (2000 – 2004 р.р.) Головна мета – апробація нововведень в корекційно-відновлювальній системі роботи з хореографії. Пріоритетні напрямки: створення і апробація технології навчання нечуючих учнів хореографії, відбір методів і форм роботи, визначення змісту програми навчання, розробка і апробація інструментарія вивчення ефективності корекційно-відновлювальної системи.

ІІІ етап – переутворюючий (2005 – 2006 р.р.) Головна мета – оновлення корекційно-відновлювальної системи за допомогою модульних і системних переутворень. Пріоритетні напрямки: засвоєння модульних і системних переутворень, затвердження програми навчання хореографії, формування інформаційно-методичного фонду розробок занять, оперативна рефлексія результативності корекційно-відновлювальної системи.

ІV етап – рефлексивно - узагальнюючий (2007 – 2008 р.р.) Головна мета – формування адекватних і цілісних уявлень про реальний стан корекційно-відновлювальної системи, об’єктивне оцінювання процесу і результатів інноваційної діяльності.

Ансамбль має три вікові групи – молодшу, середню, старшу. Всі групи здійснюють творчу діяльність в рамках проведення концертів, участі в фестивалях та конкурсах.

Навчання учнів з вадами слуху хореографії проводиться в три етапи.

Перший етап (підготовчий – 4 класи) — освоєння азів ритміки, азбуки класичного танцю, нескладних елементів історико-побутових і бальних танців, а також народного танцю.

Другий етап (5 – 8 класи) — вдосконалення одержаних знань, продовження вивчення класичного екзерсису (як основи правильного фізичного розвитку і ритмічного виховання дитини), освоєння репертуару історико-побутових і масових бальних танців, вивчення і виконання народних танців, знайомство з сучасними танцювальними напрямами. Продовження роботи з розвитку акторської майстерності і вихованню здібності до танцювально-музичної імпровізації.