Сторінка
8
Ще однією формою СРС є наявність у навчальному плані так званого інтегрованого курсу, протягом якого невеликі групи студентів (3 – 5чоловік) займаються вирішенням проблеми, яка заснована на реальній інформації (надана співробітниками компаній для ВНЗ) і потребує використання знань, отриманих із декількох, вивчених раніше, дисциплін. Робота проходить під керівництвом викладачів різних кафедр навчального закладу. Не менш доцільним є запровадження подібної форми СРС і в наших умовах, оскільки вона дозволяє не тільки узагальнити теоретичні знання студентів, але й активно виховати у них навички практичної діяльності у сучасних умовах.
Порівняльний аналіз головних систем вищої освіти країн Європи та Азії: Великобританії, Італії, Іспанії, Франції, Німеччини, Польщі, Росії та України, а також США та Японії, виконано за результатами Корсака К.В. свідчить, що в світі існують певні загальні тенденції та специфічні особливості організації навчального процесу.
Навчання студентів у більшості європейських країн відбувається за трьохрівневою системою: бакалавр – магістр – доктор філософії (PhD). Щодо Росії та України, а також інших пострадянських країн, то тут збереглась така система: бакалавр – магістр (спеціаліст) – кандидат наук.
Навчальний рік у таких країнах як, США, Італія, Іспанія, Франція, Німеччина та Польща поділяється на два семестри. Все дужче виявляється тенденція переходу до двосеместрового навчального року з канікулами між
семестрами у Великобританії. А от окремі ВНЗ Росії та України все ще поділяються на триместри. Також спостерігаються різні терміни початку та завершення навчального року та його тривалості. Але, у більшості європейських країн він починається у вересні і закінчується в червні. Але як виняток Японія, де академічний рік триває з квітня по березень.
Організація навчального процесу відбувається за традиційною лекційно – семінарською формою. Однак, у кожній країні форми аудиторних занять можуть мати свої відмінності. Так, у Франції існують специфічні форми фахової підготовки в таборах чи майстернях, різної тривалості влітку чи у вечірній час. У Німеччині та США проходять т’юторські роботи із студентами молодших курсів. У Великобританії друга половина дня щосереди відводиться на спортивні заняття.
Навчальний рік найчастіше закінчується усними чи письмовими іспитами з основних дисциплін. Однак, у Німеччині після закінчення програми навчання на ОКР «бакалавр», студенти виконують письмові роботи (Hausarbeit), а у Польщі, наприклад, складають державний іспит або захищають письмову самостійну роботу (тези).
Шкала оцінювання у ВНЗ європейських країн настільки різна, що їх порівняльний аналіз утруднений і не являється предметом детального розгляду даної дипломної роботи.
Однак, найбільший інтерес представляє форма та методи контролю СРС, більш детальний розгляд яких можна знайти в роботі. Найбільший інтерес представляють так званні контрольні заходи в США, які проходять кілька разів на тиждень в малих групах. Широке розповсюдження проведення контрольних заходів у Японії отримали тестові завдання, метою яких є перевірка професійного зростання працівників. Результатом контролю навчального року в Німеччині є курсовий сертифікат, який отримує студент після завершення навчання за повноцінне відвідування семінарських занять.
Методичне забезпечення та контроль самостійної роботи студентів
Провідним завданням викладача, для вирішення якого необхідні як глибокі педагогічні, так і загальні навчально–технічні знання та уміння, є підготовка високоякісного навчально–методичного забезпечення процесу навчання. Пояснювально–ілюстративна діяльність викладача під час занять, яка сама по собі уже являється мистецтвом, є лише додатковим засобом пояснення, поглиблення, розвитку, конкретизації того основного матеріалу (опис основ теорії, навчальних фактів, явищ, процесів, моделей та гіпотез, а також типових, найбільш раціональних і результативних способів, прийомів, методів, які складають зміст дисципліни), який у вигляді спеціальних посібників керівництва (по розділам дисципліни і видам навчальної діяльності) формується викладачами для забезпечення самостійної навчальної роботи кожного студента у процесі вивчення ним даного навчального матеріалу.
Згадаємо такі важливі положення діяльнісно–особистого підходу у сучасній педагогічній психології, як:
1) діяльність особистості (у тому числі пізнавальна) керується, в основному, уявленням на той результат, на досягнення якого вона направлена;
2) особистість, завдяки наявності у неї здатності до випередження відображення дійсності, створює перш за все уявний образ майбутнього результату, планує свою діяльність на його досягнення як у складі засобів та методів, так і у складі запропонованих витрат та оцінки якості бажаного продукту. Ці положення визначають необхідність побудови навчально – методичного забезпечення у вигляді ієрархічної структури.
Першим елементом такого забезпечення є комплекс уже розглянутих вище засобів для збудження мотивації, створення загального уявлення про призначення та мету вивчення даного навчального матеріалу.
Разом з тим, перш ніж направити студента на поглиблене вивчення конкретного змісту основ теорії і методів діяльності у межах даного предмету, необхідно допомогти йому «побачити» в загальному вигляді структуру дисципліни, «охопити» план та мету усіх видів навчальних занять, уявити основні форми та методи організації навчальної роботи, методику та роль позаурочної роботи, познайомитися з направленістю, формами і термінами контрольно–залікових заходів.
Усі ці відомості, а також перелік рекомендованих підручників, навчальних посібників, монографій тощо складають основу другого елементу навчально–методичного забезпечення – дидактичних засобів допомоги студентам у їх загальному розумінні матеріалу та методах роботи над даною дисципліною, а також в плануванні і самоуправлінні пізнавальною діяльністю. Цей дидактичний засіб надається кожному студенту ще на початку навчального процесу з даної дисципліні і є для нього ніби довідник або вказівка по змісту, формах і методах плануючої самостійної роботи.
Третім елементом навчально–методичного забезпечення є комплект посібників керівництва, які розкривають для студентів логіку, навчальний зміст, методи дослідження і типові вирішення, характерні для кожного із розділів курсу.
Умовно ці засоби назвемо «дидактичними засобами аудиторних занять». Це найчастіше «письмові бесіди» викладача зі студентом. У цих текстах викладач повідомляє, пояснює, ілюструє, демонструє, зацікавлює студента та дає можливість здійснити самоконтроль по усім елементам знань і способам діяльності, які у відповідності з метою вивчення є складовою програми навчання на конкретних видах навчальних занять у даному навчальному процесі. У цих посібниках викладач розкриває перед студентом технологію пізнання та володіння матеріалом, який по плану він повинен засвоїти в межах даної теми (розділу). Ці посібники керівництва надаються студенту в години лише аудиторних занять. Про засіб (посібник) і конкретну методику, яку він буде використовувати на заняттях, студент дізнається із посібника керівництва, готуючись до роботи в аудиторіях, на консультаціях, у лабораторному комплексі.