Сторінка
5
1) визначення характеру і видів самостійної роботи для кожної теми з урахуванням ключових питань програми, знань, умінь і навичок студентів;
2) зв'язок домашньої самостійної роботи і семінарськими заняттями, керування нею в процесі всіх форм організації навчального процесу, в тому числі під час консультацій;
3) своєчасне доведення до студентів складеного викладачем комплексного плану, навчання їх плануванню роботи з урахуванням цього плану і бюджету часу;
4) ознайомлення студентів з формами і методами самоконтролю за своєю навчально – пізнавальною діяльністю;
5) використання викладачем різних форм і методів керівництва СРС та контролю за нею.
В результаті самостійної роботи у студентів формується творче ставлення до праці, розвиваються внутрішні стимули до самовдосконалення. Все це у комплексі дозволить:
- оптимізувати методи навчання, запровадити у навчальний процес нові технології навчання, підвищити виробництва праці викладача, активне використання інформаційних технологій, дозволяючих студенту у вільний для нього час засвоювати навчальний матеріал;
- широке запровадження ком’ютеризованого тестування;
- удосконалення методики проведення практик та навчально – дослідницьких робіт студентів, оскільки саме ці види навчальної роботи, студентів у першу чергу готують їх до самостійного виконання професійних завдань;
- модернізація системи курсового та дипломного проектування яка повинна підвищити роль студента у підборі матеріалу, пошуку шляхів вирішення завдань і не повинна привести до значного збільшення їх кількості (не більше 2-х курсових проекта в семестр).
Так, як СРС є досить різноманітною, то розглянемо її основні види, рівні та форми.
Основні види, рівні, типи та форми самостійної роботи студентів
Основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу у час вільний від обов’язкових навчальних занять є СРС . Навчальний процес у ВНЗ здійснюється у вигляді аудиторної та позааудиторної форм пізнавальної діяльності студентів по кожній дисципліні навчального плану. Оскільки, СРС в аудиторний час досить різноманітна і не являється предметом детального розгляду даної дипломної роботи, то увагу буде зосереджено на позааудиторній формі пізнавальної діяльності студентів.
Отже, позааудиторна робота – це будь – яка діяльність студентів, що здійснюється в рамках навчального закладу, але не пов’язана із навчальними планами, направлена на формування і розвиток професійно значних якостей, сприяє їх особистому розвитку, розширенню та поглибненню професійних знань.
Регламентацію максимального обсягу навчального навантаження та обов’язкового навчального навантаження як в цілому, так і по теоретичному навчанню і по циклам дисциплін взагалі, здійснюють Державний освітній стандарт вищої освіти та державні вимоги до змісту та рівня підготовки випускників . Згідно цих документів освітня установа повинна самостійно планувати обсяг позааудиторної самостійної роботи в цілому і по теоретичному навчанню, по кожному циклу дисциплін і по кожній дисципліні, виходячи із обсягів максимального навантаження та обов’язкового навчального навантажень.
Обсяг часу, відведений на позааудиторну самостійну роботу, знаходить відображення: - в робочому навчальному плані – в цілому по теоретичному навчанню, кожному із циклів дисциплін, по кожній дисципліні зокрема; - в робочих програмах навчальних дисциплін з орієнтовним розприділенням по розділам та темам. В загальному цей час не повинен перевищувати 30% часу від їх аудиторного навантаження по теоретичному навчанню та розкладом занять.
В цілому СРС в позааудиторний час може передбачати такі види індивідуальних навчальних завдань:
- конспект з теми (модуля) за заданим або власно розробленим студентом планом;
- реферат з теми (модуля) або вузької проблеми;
- виконання розрахункових або практичних (наприклад ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля);
- розробка теоретичних або прикладних функціональних (діючих) моделей, явищ, процесів, конструкцій тощо;
- комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об’єктів, конструкцій тощо;
- анотація прочитаної додаткової літератури з дисципліни, бібліографічний опис тощо;
- розробка навчальних та діагностичних тестових завдань тощо.
Їх пропонує кафедра, розробляючи семестрові графіки, в яких студенту вказуються види самостійної роботи та терміни їх виконання, з вказівкою на навчально – методичні матеріали, які є на кафедрі.
Оскільки зміст СРС з конкретної дисципліни визначається її робочою навчальною програмою та методичними рекомендаціями, тому можливі наступні видів робіт:
- підготовка до аудиторних занять (лекцій, практичних, семінарських, лабораторних тощо);
- виконання практичних завдань протягом семестру;
- самостійне опрацювання окремих тем навчальної дисципліни згідно з навчально-тематичним планом;
- переклад іноземних текстів встановлених обсягів;
- підготовка і виконання завдань, передбачених програмою практичної підготовки, в тому числі курсового проектування, тощо;
- підготовка до усіх видів контролю, в тому числі до курсових, модульних і комплексних контрольних робіт та підсумкової державної атестації (державних іспитів, виконання випускної кваліфікаційної роботи бакалавра чи спеціаліста/магістра);
- роботи у студентських наукових гуртках, семінарах;
- участі у роботі факультативів, наукових і науково-практичних конференцій, семінарів, олімпіад тощо;
- участі у науковій та науково-методичній роботі кафедр, факультетів, наукових підрозділів університету;
- інших видів діяльності, що ініціюється університетом, факультетом, кафедрою й органами студентського самоврядування.
Сучасна організація навчального процесу, зокрема, при проведенні індивідуальної та самостійної роботи зі студентами, на базі ХНУ, яка отримала назву MOODLE, базується на використанні сучасних ІТ та комп’ютерних засобів навчання.
Самостійна робота, яка не передбачена освітньою програмою (навчальним планом і навчально-методичними матеріалами), але сприяє повнішому розкриттю і конкретизації її змісту, може здійснюватись з ініціативи студента з метою реалізації його власних навчальних і наукових інтересів.
Слід відзначити, що кожен вид самостійної роботи в процесі навчання займає певне місце. Значення їх допоможе викладачу організувати СРС на усіх етапах проектування. Багато видів самостійної роботи взаємопов’язані і використовуються послідовно.
Крім видів СРС може мати кілька рівнів складності. Так, Гончаренко С.У. виділяє чотири рівні самостійної діяльності студентів.
Перший рівень – копіюючи дії студентів за зразком. Як самостійні роботи використовують домашні завдання – робота з підручником, конспектом лекцій, технічною літературою. Загальним для СРС першого типу є те, що сам спосіб виконання завдання надається в явному вигляді. Пізнавальна діяльність студентів полягає в пізнанні об’єктів даної галузі знань при повторному сприйнятті інформації про них або дій з ними.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Впровадження сучасних інформаційних технологій в процес викладання правничої іноземномовної лексики
Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти
Наступність у формуванні природничих знань у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку
Трудове виховання дітей молодшого шкільного віку в сім’ї
Характеристика основних груп методів навчання