Сторінка
7
Більшість з перерахованих видів самостійних робіт може використовуватися на різних рівнях самостійної діяльності студентів, тобто бути віднесеною до кожного з чотирьох вище відзначених типів самостійних робіт.
Основними формами СРС є:
- робота студента, яка виконується самостійно у вільний від занять, зручний для студента час, як правило позааудиторією, однак інколи з урахуванням специфіки дисципліни – в лабораторії або майстерні;
- індивідуальна робота студента – це аудиторна самостійна робота за індивідуальними завданнями під керівництвом викладача, під час виконання якої студент може отримати методичну допомогу у вигляді консультацій щодо виконання цієї роботи, при цьому консультації носять індивідуальний характер. Вона може включати вивчення окремих розділів навчальної дисципліни, аудиторне проектування, роботу з використанням комп’ютерної техніки тощо і враховувати специфічні вимоги конкретної дисципліни. Рекомендується планувати загальний обсяг індивідуальної роботи студентів під керівництвом викладачів на семестр не більше 6 годин на тиждень. Зазначений вид роботи не входить до тижневого аудиторного навантаження студента і зараховується до навчального навантаження викладача.
- індивідуальні навчальні завдання з окремих дисциплін, які представляють собою позааудиторну самостійну роботу студентів навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру. Вони передбачають створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання видаються студентам у терміни передбачені робочим планом дисципліни і виконуються кожним студентом самостійно при консультуванні викладачем. У випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання залучаються декілька студентів, в тому числі інших спеціальностей чи факультетів.
Слід відмітити, що рівень та складність завдань на СРС залежить від курсу навчання студентів, що визначає цільову направленість СРС. Так, на 1 – 2 курсах СРС ставить за мету розширення та закріплення знань і умінь, отриманих на лекціях та семінарах. У цьому випадку найбільш ефективними будуть нетрадиційні форми проведення СРС:
1) написання есе – формулювання будь – якого поняття;
2) огляд по темі – письмово написати стислий огляд на 1 – 2 сторінки, по рекомендованій темі із застосуванням додаткового матеріалу із друку та інформаційних ресурсів Інтернету;
3) написання глосарію – короткого пояснення термінів і понять на задану тему, можна замінити кросвордом.
На старших курсах СРС повинна стимулювати розвиток творчого потенціалу студента і реалізації професійних навичок. У даному випадку завдання можуть носити як індивідуальний, так і груповий характер, в силу того, що дійсні професійні умови у більшості випадків основані на роботі в колективі:
- презентація – вибір студентом певної теми для демонстрування і висвітлення свого бачення, розуміння або нерозуміння якого – небуть аспекту, що розглядається у темі. Час презентації 8 – 10 хв., оцінювання відбувається за критерієм ступені розкриття теми, степені інтересу у слухачів, професіоналізму;
- ділова гра – рольова або командна, для майбутньої професіональної діяльності. Іноді потребує домашньої підготовки або завершення у бібліотеці;
- конкретна навчальна ситуація, яка потребує відповідей студента на запитання по ній або написання свого бачення проблеми;
- груповий проект – у групі повинно бути не більше 4 – 5 студентів, кожна група розробляє свій проект.
Таким чином, для якісного та ефективного виконання студентом самостійної роботи крім його бажання, велику роль відіграє викладач, який пропонує певні види, рівні та форми самостійної роботи у відповідності з його можливостями. Допомагає складати план роботи, підбирати матеріал, підтримує кожного студена у вирішенні тієї чи іншої проблеми. Тим самим розвиває у нього самостійність та бажання до самовдосконалення і, найголовніше, підводить студента до вищого рівня самостійності.
Досвід використання самостійної роботи студентів за кордоном
За результатами аналізу роботи М.В. Магаєвої, О.Ф. Плеханової, О.С. Кошелева, І.М. Марзлякова встановлено, що основні форми організації СРС у ВНЗ Нідерландів майже не мають суттєвих відмінностей від існуючих в Україні, але в цілому значення їх у самому навчальному процесі є дещо іншим.
Перш за все, для кожного предмету, який викладається у будь – якому нідерландському ВНЗ існує певний базовий навчальний посібник, який вибирається спеціально створеною комісією на конкретній основі. Після того, як цей посібник з курсу уже видано, усім студентам даного навчального закладу, які вивчають даний курс, рекомендується його придбати. Таким чином, заняття з кожної дисципліни відбувається за конкретним навчальним посібником, що дозволяє активніше використовувати у навчальному процесі різні форми СРС.
Згідно такого підходу, використання суворо визначеного навчального посібника з кожної дисципліни дозволяє:
- змінити саму форму подачі матеріалу та відступити від тандему «лекція – практика»;
- викладачу працювати з окремою навчальною групою, що дозволить оцінити ступінь готовності кожного студента в результаті попереднього вивчення матеріалу;
- студентам самостійно вивчати матеріал навчального посібника у поєднанні з аудиторною роботою та викладачем.
Помітно, що кількість так званих кредитних годин, відведених на кожну дисципліну навчального плану, визначається розміром фінансування навчального закладу та характеризує обсяг аудиторної роботи студентів. Обсяг же самостійної робити з даного курсу та її форму визначає сам викладач, який читає даний курс.
Основні форми організації СРС у ВНЗ цієї західноєвропейської країни, майже нічим не відрізняються від вітчизняних і визначаються такими параметрами:
- зміст навчальної дисципліни;
- рівень освіти та ступінь підготовленості студентів;
- необхідність упорядкування навантаження студентів при самостійній роботі.
Виходячи і цих параметрів, кафедри, які розробляють робочі дисципліни пропонують різні форми організації СРС. При цьому вони можуть встановлювати і інші форми, але за умови, якщо з цим погоджується навчально – методична рада за напрямком. Однак, основними формами виступають:
1) реферати (по дисциплінам гуманітарного та соціально – економічного блоків);
2) семестрові завдання (по загальнотехнічним та спеціальним дисциплінам);
3) курсові роботи (по загальнотехнічним та спеціальним дисциплінам);
4) курсові проекти (по загальнотехнічним та спеціальним дисциплінам);
5) атестаційні роботи бакалавра, спеціаліста, магістра.
Викликає інтерес також тісний зв'язок навчального процесу з підприємством, як можливої сфери майбутньої діяльності студента. По кожній дисципліні, яка читається у ВНЗ, призначається консультант із підприємства, що співпрацює з даним навчальним закладом. Таким чином, навальний процес забезпечується реальною інформацією про стан діючого підприємства. Крім того, студенти мають можливість проходити пізнавальну практику будучи закріпленими за конкретними робочими місцями. Час та місце проходження практики в першу чергу залежить від профілю навчального закладу. Так, наприклад, в Лімбургській Школі Економіки на більшості факультетів студенти проходять практику двічі: протягом одного (осіннього) семестру третього курсу та протягом останнього семестру четвертого курсу перед захистом диплому бакалавра. Для студентів факультету міжнародних відносин та міжнародного бізнесу ця схема дещо змінена: весь третій курс вони повинні провести за кордоном, один семестр навчаючись у закордонному навчальному закладі – партнері, а протягом другого – уже працювати на діючому робочому місці. Але, за такої схеми, яка діє для даних факультетів усіх ВНЗ цієї західноєвропейської країни, студенти не мають спеціально відведеного часу на проходження переддипломної практики і пишуть дипломну роботу протягом останнього семестру паралельно з аудиторними заняттями.