Сторінка
10

Дидактичне проектування самостійної роботи студентів з дисципліни "Методика професійного навчання"

Рубіжний контроль викладач проводить для перевірки засвоєння студентами матеріалу з певної частини дисципліни, зокрема великої теми, розділу. Він передбачає також питання, вивченні студентами самостійно. Формами рубіжного контролю можуть бути контрольні роботи, тести, колоквіуми, які проводяться під час аудиторних занять.

Підсумковий контроль – це іспити, комплексні контрольні роботи з дисципліни та виконання комплексних завдань зі спеціальності, до яких обов’язково належать питання, винесені на самостійну роботу.

Важливе значення для досягнення мети в управлінні СРС відіграють форми контролю. Різноманітність яких допомагає розвивати у студента здібності до самоаналізу, вчить самостійно планувати дії і підтримувати інтерес (мотивацію) до діяльності.

Вибір форми контролю залежить від особливостей навчальної дисципліни, мети, характеру самостійної роботи, рівня засвоєння знань, змісту навчання, видів завдань, що використовуються, а також від досвіду та творчого ставлення викладача. У зв’язку з цим він може встановити такі форми контролю:

- програмований контроль;

- невелика контрольна задача, що містить тільки оперування необхідними поняттями;

- понятійний диктант;

- опитування студентів за матеріалом попередньої лекції (зокрема, на лекції); опитування під час лекції з питань, що вивчаються;

- аналіз роботи студентові над вправами;

- доповіді та виступи на семінарах;

- письмові контрольні роботи;

- контрольні домашні завдання;

- захист рефератів;

- колоквіуми;

- захист курсових та дипломних робіт;

- перевірка конспектів, робота із зошитом;

- контрольні опитування за питаннями для самоконтролю;

- контрольні роботи;

- тестовий контроль знань тощо.

Останнім часом поряд із традиційними формами контролю достатньо широко проводяться нові методи. У першу чергу слід відмітити рейтингову систему контролю, яка запроваджена у ХНУ також. Використання цієї системи дозволяє досягти більш ритмічної роботи студентів шляхом стимулювання їх до творчої активності. Запровадження рейтингу може викликати збільшення навантаження викладачів за рахунок додаткової роботи по структуруванню змісту дисциплін, розробці завдань різного рівня складності тощо. Але така робота дозволяє викладачу розкрити свої педагогічні можливості та втілити свої ідеї у вдосконалення навчального процесу.

Цілком корисним є тестовий контроль знань та умінь студентів, який відрізняється об’єктивністю, економить час викладача та, в значній мірі, звільняє його від клопіткої роботи, а також дозволяє більше зосередитися на його творчості, володіє високою степеню диференціації досліджених за рівнем знань та умінь і є ефективним при реалізації рейтингових систем. Крім того він дає можливість дещо індивідуалізувати процес навчання шляхом підбору індивідуальних завдань для практичних занять, дозволяє прогнозувати темпи та результативність навчання кожного студента.

Тестування допомагає викладачу виявити ступінь знань студентів і на цій основі переоцінити методичні підходи до навчання по дисципліні, безпосередньо у процесах навчання та при СРС. У цьому випадку студент самостійно перевіряє свої знання. Не відповівши одразу на тестове запитання, студент отримує підказку, яка пояснює логіку завдання та вдруге виконати його.

Оскільки, конкретні шляхи та форми організації СРС з урахуванням курсу навчання, рівня підготовки студентів та інших факторів визнаються в процесі творчої діяльності викладача, тому дані рекомендації не претендують на досконалість. Адже їх мета – допомогти викладачу сформувати свою творчу систему організації самостійної роботи.

За структурою контроль має бути систематичним, відповідати вимогам, що випливають із призначення та дидактичних вимог до контролю взагалі.

До основних вимог системи контролю за умови інформаційно – стимулювального підходу до управління СРС належать :

- надання студентові можливості усвідомлення цілей навчання і методів навчальної роботи, завчасне інформування про зміст та форми контрольних заходів;

- реальність, оперативність, мінімальність витрат часу на проведення контрольних заходів та перевірку завдань;

- узгодження засобів контролю та методики проведення занять;

- охоплення контролем усіх студентів;

- використання наслідків контролю для диференціації навчання;

- контроль усього матеріалу, що вивчається;

- підготовка та здача студентом звітних матеріалів після вивчення кожної навчальної одиниці, що відображають розуміння та застосування теорії, прийомів діяльності щодо мети навчання;

- сприяння розвитку мислення та вміння аналізувати рівень виконання завдань.

Важливою умовою результативності та ефективності СРС є створення та поширення серед студентів структурно – логічної моделі системи контролю.

Метою створення такої моделі є забезпечення підвищення ефективності навчання шляхом інформування та стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів, створення умов для позитивної взаємодії між викладачем та студентом. Її використання може бути як першим кроком для переходу на рейтингову систему оцінювання знань, так і необхідним засобом у процесі реалізації.

Модель системи контролю дає можливість наочно представити: основні види контролю; види самостійної діяльності студентів; забезпечення їх методичними матеріалами; планування розробки інформаційно – методичного забезпечення. В цілому вона доповнює або замінює план – графік СРС.

Для створення системи контролю необхідно визначити, які види та форми контролю (найбільш вагомі) використовуватимуться, а також з’ясувати наявність роздаткового матеріалу для студента: завдання, питання, контрольні роботи, тестові завдання тощо.

Таким чином, контроль виступає тією рушійною силою в руках у викладача, яка дозволяє встановити усі прогалини знань з боку студентів. Його мета полягає в тому, аби показати студенту на що слід звернути увагу під час засвоєння того чи іншого матеріалу. Отже, систематичний контроль студентів дозволить перевірити їх рівень готовності та якість засвоєння матеріалу. Тому, щоб у підсумковій роботі у студента не виникло запитань, слід використовувати найрізноманітніші форми контролю у період вивчення конкретної теми.

Організація і планування самостійної роботи у ВНЗ

Головним у стратегічній лінії організації СРС у навчальному закладі є не оптимізація її окремих видів, а створення умов високої активності, самостійності і відповідальності студентів в аудиторіях та поза ними.

Найпростіший шлях – зменшення кількості аудиторних занять на користь самостійної роботи – не вирішить проблеми підвищення або навіть збереження на попередньому рівні якості освіти, оскільки зниження обсягів аудиторної роботи не обов’язково супроводжується реальним збільшенням самостійної роботи, яка може бути реалізована в пасивному варіанті. У стандартах вищої освіти на позаурочну роботу відводиться не менше половини бюджету часу студента – 27 годин в тиждень в середньому на весь період навчання. Цей час повністю може бути використаним на самостійну роботу. Крім того, більша частина часу, що відводиться на аудиторні заняття, також включає самостійну роботу. Таким чином, часу на самостійну роботу може бути більш ніж достатньо. Але питання в тому, як ефективно використати цей час?