Сторінка
7

Педагогічне проектування по темі "Проектування одягу в художній системі "колекція"

2. Загальні вимоги до проектування колекцій.

3. Послідовність розроблення колекцій. Трифазність створення колекції.

4. Особливості проектування різних типів колекцій.

1. Колекція. Види колекцій.

В наш час актуальним є проектування серії моделей, які об’єднуються або єдністю концепцій автора, або єдністю образу, або єдністю структури матеріалів, або єдністю форми, або єдністю базових конструкцій.

Колекція (від латинського collectio - зібрання) – це систематизоване зібрання будь-яких однорідних предметів, що представляють науковий, історичний або художній інтерес для того, хто їх збирає.

Колекція в моделюванні одягу – це серія моделей різного призначення, які об’єднані єдністю авторської концепції, образу, матеріалів, що застосовуються в колекції, кольорового рішення, форми, базових конструкцій, стилевого рішення.

Головна ознака колекції – це її цілісність. Цільність забезпечується єдністю стилю, творчістю методу, кольорової гами, структури матеріалів, форми, єдністю образів. Окрім цього, ознакою грамотно розробленої колекції є динаміка, тобто розвиток ідеї, центральної в даній колекції.

Колекція – це не серія однакових або майже однакових моделей. Цікаве конструктивне або декоративне рішення, яке є „родзинкою” даної колекції, повинно в кожній наступній новій моделі „повертатися новою гранню”, в колекції повинні бути всі можливі нюанси розвитку ідеї.

Колекція може складатися з різних елементів – це можуть бути ансамблі, комплекти, гарнітури, одиничні вироби, колекція доповнень, колекція аксесуарів.

Організації, які займаються моделюванням проектують різні типи колекцій. Тип колекції визначає її призначення і концептуальний зміст. Розрізняють наступні типи колекцій:

перспективні;

промислові;

авторські;

спеціального призначення – колекції шкільного одягу, колекції форменного одягу.

2. Загальні вимоги до проектування колекцій

Починаючи проектувати колекцію, дизайнер повинен чітко уявити собі, для кого призначена ця колекція і яким потребам вона повинна відповідати. Разом з цим треба враховувати типологічні особливості споживачів і конкретні ознаки. Так, всі типи колекцій диференціюються з врахуванням цих вимог:

асортиментні колекції - представляють моделі конкретного асортименту (колекції пальто, костюмів, купальників. штанів, в залежності від профілю фірми);

2) сезонні колекції – нові сезонні колекції демонструються, як правило, двічі на рік (сезон осінь-зима і сезон весна-літо). Хоча великий промисловий ярмарок моди в Дюссельдорфі перейшов на демонстрацію нових колекцій чотири рази на рік: восени, зимою, весною і літом;

3) колекція за віковими категоріями (колекції одягу для немовлят, для молоді);

4) колекції конкретного призначення, наприклад колекції домашнього одягу, одягу для сну, для спорту і відпочинку.

Попри це колекції поділяються в залежності від того, кому вони призначені на наступні групи:

„індивідуальний гардероб” – серії моделей, призначені для індивідуального клієнта;

„масові”:

а) для масового виробництва,

б) для визначеного типу споживачів;

„групові” – розробляються для конкретних груп людей:

а) колекція форменного одягу (шкільна форма, форма муніципальної міліції);

б) колекції фірменного одягу (розробляються для конкретних підприємств, наприклад, для працівників аерофлоту, одягу для працівників торгових фірм);

в) колекції спеціального одягу для представництв і делегацій (наприклад, одяг для національної збірної команди на Олімпійських іграх).

Створення кожної колекції має свою специфіку, але є і загальні закономірності формування колекцій, а також загальні вимоги, які пред’являються до них.

По-перше, відмінною рисою будь-якої колекції є її системність. Системний підхід до побудови колекції моделей одягу не залежно від типу колекції полягає в визначеній послідовності її створення, загальному принципі об’єднання моделей в колекцію, тобто концептуальному підході до її організації, який виражається в гармонійній цілісності колекції, єдиному конструктивному рішенні всіх форм, в акцентуванні конструктивних поясів, єдиному кольоровому рішенні, в використанні єдиних структур матеріалів, їхніх поєднань і оздоблень виробів колекції.

По-друге, сучасна структура колекції – блокова. Кожен блок об’єднаний своєю темою, тема може вирішуватися поєднанням одягу різного асортименту, полягаючи в єдності силуету, кольорового рішення, призначення і тощо.

По-третє, адресність колекції.

По-четверте, призначення моделей. Дизайнер повинен чітко уявляти, до якої конкретно асортиментної групи відноситься модель, тобто чи модель монофункціональна, чи вона початково задумувалася як багатофункціональна. Оскільки від цього залежить покрій, вибір тканин і кольору.

По-п’яте, врахування образу фірми. Моделі колекції повинні виконуватися в системі образу, з яким у споживачів асоціюються одяг даної фірми, тобто вони повинні відповідати загальному стилю даної фірми: консервативному, гостромодному, фольклорному, молодіжному, для середнього віку.

Традиційно колекція високої моди складається з таких блоків:

верхній одяг (пальто, плащі, костюми – в залежності від сезону);

костюми;

сукні для міста;

сукні для коктейлів;

короткі вечірні сукні;

довгі вечірні сукні;

бальні сукні;

весільні сукні.

Так було до середини ХХ століття. Наприклад, колекції К.Діора завжди складалися з декількох блоків, об’єднаних призначенням: спочатку костюми для міста, потім сукні для першої половини дня, потім об’єднані сукні і костюми, сукні для коктейлю. Найефективніші моделі Діор показував в середині і наприкінці показу – їх він називав „Трафальгар”. Діор говорив, що випускає моделі, як піротехнік запускає вогні свого феєрверка. Завершували показ вечірні туалети і весільні сукні. Старанно сплановані покази К.Діора, які проходили інколи по декілька годин, справляли велике враження на глядачів.

До кінця ХХ століття в зв’язку з поширенням багатофункціональності одягу деякі дизайнери відмовляються від традиційної блокової структури колекції. демонструючи окремі моделі, які об’єднані лише творчою концепцією. Такий підхід до побудови колекції властивий, наприклад, представникам деконструктивізму в дизайні одягу. Хоча більшість дизайнерів додержуються традиційної структури колекції:

верхній одяг;

повсякденний одяг;

одяг для відпочинку. спорту, туризму;

святковий і вечірній одяг;

одяг спеціального призначення – для святкових подій, весіль.

При створенні колекції також потрібно враховувати типологічні особливості, такі, як стать, вік, розмір і повноту, модну орієнтацію, рівень прибутку:

класифікацію споживачів за статево-віковими ознаками і віковими підгрупами;

класифікацію споживачів за розмірами і за ростами. Перспективні колекції, так само, як і промислові колекції, найчастіше демонструються на манекенницях, але багато моделей одягу неможливо механічно трансформувати, наприклад, для великих розмірів або для І-ІІІ ростів (від 148 до 161 см) тому потрібні особливі рішення, інші пропорційні членування, інші об’єми;