Сторінка
8

Розвиток творчого мислення молодших школярів засобами природи

В.О.Сухомлинський був глибоко переконаний, що без емоційного підйому неможливий нормальний розвиток клітин дитячого мозку. Думка учня початкових класів невід'ємна від почуттів і переживань. Емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприйняття навколишнього світу, - ця вимога, що висувається законами розвитку дитячого мислення.

Перші уроки мислення Василь Олександрович радив проводити не в класі, не перед класною дошкою, а серед природи. «Справжня думка завжди пройнята трепетним почуттям; якщо тільки дитина відчула аромат слова, її серце охоплює натхнення. Йдіть в поле, в парк, пийте з джерела думки, і ця жива вода зробить ваших вихованців мудрими дослідниками, допитливими, цікавими людьми і поетами. Без поетичного, емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розвиток дитини. Сама природа дитячої думки вимагає поетичної творчості. Краса природи загострює сприйняття, будить творчу думку, наповнює слово індивідуальними переживаннями».

Краса й жива думка так само органічно пов'язані, як сонце і квіти. Краса природи загострює сприйняття, пробуджує творчу думку, наповнює слово індивідуальними переживаннями. Під впливом краси природи людина облагороджується, і починає працювати, створюючи красу навколо себе.

Основними завданнями уроків мислення, були розвиток уміння спостерігати явища навколишнього світу; збагачення життєвого досвіду; нагромадження конкретного природничого матеріалу як основи розвитку абстрактного мислення; розвиток уміння в побудові гіпотез і самостійних висновків; розширення пізнавальних інтересів; спонукання до творчості засобами слова, розвиток уяви і фантазії. Важливою умовою формування творчого мислення через природу є організація спостережень. Вони розпочинаються з розвитку в молодших школярів уміння бачити природу. Адже відомо, що дивитися - це не означає бачити «Уміння бачити, уміння помічати те, що на перший погляд, не відрізняється чимось особливим, - це, образно кажучи, повітря, на якому тримаються крила думки», - відзначає В. Сухомлинський.

Таким чином учні проходили своєрідний етап розумових вправ, який полягає у баченні дитиною живого образу і створення цього образу в своїй уяві. «Природа, її невичерпне багатство і різноманітність - головне джерело думки, головна школа розвитку розумових здібностей. Не пасивне милування, а діяльне, активне пізнання як творчість - ось та найтонша сфера діяльності, де знаходиться невичерпне джерело розвитку творчого мислення.

Сприймання і осмислення природи - це основа формування творчого мислення, де важливу роль відіграють подорожі, екскурсії і походи, спостереження й аналіз явищ природи.

Пізнавальний інтерес підвищується під час екскурсій в природу. Екскурсія збагачує розум дитини живими конкретними знаннями, дозволяє вивчати природу в безпосередній близькості.

Проте слід зауважити, що одне й те саме завдання може стимулювати розвиток творчих можливостей одних учнів і гальмувати – інших. Тобто для одних це завдання творче, а для інших – навчальне. Майстерність педагога і полягає в тому, щоб усіх учнів залучати до розв’язання різноманітних творчих завдань.

Характерними умовами системи уроків мислення, розробленої В. Сухомлинським, були:

1.Висока ерудиція педагога.

2.Управління мисленням учнів має починатися ще до уроку.

3.Необхідність підготовки не до окремого уроку, а одразу до кількох, тобто до системи уроків.

4.Окрема увага має приділятися безпосередній організації розумової діяльності на уроці.

5.Дбання про розвиток мислення школярів на уроці потребує особливостей перебігу у них психічних процесів, зокрема, процесу мислення.

6.Емоційне забарвлення уроку полегшує пізнавальну діяльність учнів, сприяє розвитку їхнього мислення.

7.Мислення, безумовно, процес суто індивідуальний.

Педагог радив не обтяжувати дитину лавиною знань про предмет, а вміти відкрити перед нею в навколишньому світі щось одне, але так, щоб залишилось щось недомовлене, щоб дитині захотілося ще і ще повернутися до того, про що вона дізналася. Саме здатності молодшого школяра до знаходження невідомого у відомому, незвичайного у звичайному, до постановки запитань, які фіксують невідоме, виступають як ланка народження проблеми, як етап з якого починається розгортання мислительного пошуку, В.Сухомлинський надавав великого значення у формуванні творчої особистості молодого школяра.

Він доводив, що читання, “Книги природи” під час екскурсій, подорожей, повинно бути незвичайним спогляданням картини природи, а початком активного мислення. Основна мета уроків серед природи - навчити дітей думати. Цінність спостережень полягає в тому, що в дітей вироблявся певний стиль мислення і в процесі мислення вони прагнули до конкретних фактів, перевіряючи правильність і стан практикою, досвідом.

Дослідницький підхід став рисою мислення учнів, які прагнули як найглибше перевірити правильність висновків про закономірності явища природи.

Елементи дослідження сприяли самостійності, творчому характеру розуму.

В.О.Сухомлинським були розроблені та впроваджені в практику різноманітні форми організації спостережень. Так у школі під голубим небом проводились уроки милування і як наслідок - складання індивідуальних книжок - картинок про природу, де учні відображали найточніші відтінки кольорів навколишнього світу. Сезонні екскурсії, уроки в «зелених классах», заочні «подорожі» по земній кулі - давали простір для написання творчих робіт. розвиток творчий мислення природа

Отже, В.Сухомлинський важливим завдання вважав навчити дитину мислити, пізнати світ і себе в ньому, пізнавати багатство науки, мистецтва, природи вчив жити через виховання в собі мислителя. А відтак, усе робив для розбудови національної школи мислення, де панує радість творчості, активно формується людська індивідуальність, розцвітає жива душа.

Ми радимо учителям початкових класів: вчіть дітей мислити серед першоджерела мислення, серед природи і в праці.

Урок мислення - це і живе, безпосереднє сприйняття образів, картин, предметів навколишнього світу, і логічний аналіз, добування знань, розумові вправи, знаходження причин і наслідків.

Вчити мислити, розвивати мислення - значить розвивати у кожної дитини обидві мисленнєві сфери: образну і логіко-аналітичну, не допускати однобічності, але в той же час вміло спрямовувати розумовий розвиток кожного учня в русло, яке в найбільшій мірі відповідає його природним задаткам. Ми радимо учителю, якому належить робота з першим класом: протягом року проведіть двадцять-тридцять подорожей до витоків думки - в природу. Введіть дітей в обстановку, де є і яскраві образи, і причинно-наслідкові зв'язки між явищами, де діти захоплюються, переживають почуття подиву перед красою і в той же час думають, аналізують, творять.

Отже, молодший шкільний вік - важливий етап виховання творчого мислення дитини. Але у пошуках методів, засобів розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку.

На основі аналізу літератури вважаємо за доцільне висловити певні рекомендації щодо розвитку творчого мислення молодших школярів засобами природи: