Сторінка
6

Розвиток творчого мислення молодших школярів засобами природи

Процес творчості включає три етапи: породження (генерації) ідей, аналізу та доопрацювання висунутих ідей і вибору з декількох ідей кращих. У життєвих ситуаціях не завжди присутні всі названі етапи творчого процесу.

Отже, вивчивши і проаналізувавши психолого-педагогічної літературу по цій темі, можемо визначити, що творче мислення - мислення, пов'язане зі створенням або відкриттям принципово нового суб'єктивного знання, з генерацією власних оригінальних ідей.

Виявивши теоретичні основи творчого мислення молодших школярів, проаналізувавши декілька різних напрямів досліджень творчого мислення, ми виявили, що усі вони є потужними теоретичними течіями з багатою і добре розробленою емпіричною базою, усі вони пов'язані з іменами відомих вітчизняних і зарубіжних учених-психологів, чиї заслуги у вивченні творчого мислення величезні і незаперечні. З'ясувавши розробленість цієї проблеми в науці, можна зробити висновок про те, що проблемою творчості займалося дуже багато психологів, науковців: В.Дружинін, Я.Пономарьов,П.Торренс, В.Юркевич, Дж.Гілфорд, Л.Дорфман, Д.Богоявленська, Б.Олмо, 3.Калмикова, А.Рахімов, Р.Стернберг, Г.Ліндсей, К. Халл і Р.Томпсон, Г. Сельє, Н.Марш, Ф.Хеддон, Л.Кронбах, та багато інших. Ними була розкрита суть творчого мислення, його структура, механізми розвитку, обгрунтовані генетичні, психологічні, педагогічні аспекти творчості, створені багато методик на виявлення творчих здібностей.

Роль природи у розвитку творчого мислення молодших школярів

Розвиток творчого мислення - це одне із важливих завдань, яке покликана вирішувати початкова школа.

Дуже важливо, щоб педагог здійснював процес формування творчого інтелекту учнів вже з першого класу.

Ряд психологів стверджують, що творче мислення в школярів на перших етапах навчання ще зовсім не сформоване. Так, М. Волокітіна вважає, що у цьому віці дітям не властиве творче мислення.

Проте на відміну від М.М. Волокітіної, такі психологи як Г. Люблінська, В. Давидов, Н. Менчинська дотримуються зовсім протилежної думки, згідно якої творче мислення дитини починає розвиватися з того моменту, коли вона вперше запитала: "Чому .?", тобто з того часу, коли дитина перший раз задумалась над якоюсь, хоча й не значною, дріб'язковою, проблемою. Як підтверджує аналіз педагогічної практики, із вступом до школи процес формування творчого мислення дітей у великій мірі починає залежати від педагога, від того як він організовує навчання, які методи і засоби використовує при цьому, які завдання пропонує учням і від того, чи сам вчитель є творчою особистістю.

Тут дуже важливо, щоб педагог використовував у свої діяльності такі методи, які б якомога більше стимулювали розвиток продуктивного мислення дітей. Треба прагнути до того, щоб навчання було не просто зрозумілим і доступним, але й цікавим.

На сьогоднішній день вже у початкових класах пріоритети надаються розвивальній функції навчання, культу самостійності і нестандартності думки, що забезпечує здоровий інтелектуальний клімат класу.

Формування творчої, мислячої особистості - одне з найважливіших завдань сучасної школи. Відродження нашого суспільства, його успішний розвиток на сучасному етапі значною мірою залежить від творчості та активності людей, тих умов, які створюються для розвитку кожної особистості. Саме тому в проекті державної національної програми «Освіта» визначається, що «головною метою загальноосвітніх навчальних закладів є розвиток і формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, громадянина України, здатного до свідомого суспільного вибору та на цій основі інтелектуального, культурного і економічного потенціалу народу». Отже, виховання освіченої, творчої особистості - одне з пріорітетних стратегічних завдань освіти в нашій країні.

Саме молодший шкільний вік є сензитивним для творчого розвитку дітей.

Саме в цей період активно розвивається уява, фантазія, вміння спостерігати, порівнювати, критично оцінювати діяльність, а також спостерігається високий пізнавальний інтерес до світу природи.

Однією з головних умов формування творчого мислення школярів є створення творчої атмосфери в класі, тобто такої обстановки, яка благотворно впливає на появу нових оригінальних ідей. Щоб діти продукували власні ідеї, їх потрібно заохочувати до цього: дитина повинна мати впевненість у своїх силах. Без такої впевненості дитяча думка завжди буде скутою, не оригінальною.

Краса навколишнього світу здатна пробудити в дитині гаму почуттів, які активно впливають на становлення її особистості. Відкриваючи навколо себе прекрасне, маленька дитина ніби дивиться в дзеркало і бачить свою власну людську красу.

Початкова школа відкриває великі можливості, бо саме тут закладаються підвалини інтелекту, структура мислення. А природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування та розвитку творчого мислення. І найкращим помічником стає сама природа.

Людство вже досить давно помітило,що природа є ефективним засобом для розвитку творчого мислення. До цієї проблеми зверталося багато відомих людей. Так Г.О. Люблінська вважала, що шлях пізнання особливо ефективний у молодших класах під час вивчення явищ природи з використанням дослідництва .

К. Д. Ушинський писав, що діти мислять «формами, звуками, фарбами і відчуттями». Ця вікова закономірність вимагає, щоб мислення маленької дитини розвивалося серед природи, щоб вона одночасно бачила, чула, переживала і думала. Наочність - сила, що розвиває уважність, мислення, вона придає емоційне забарвлення пізнанню. Завдяки тимчасовості бачення, слухового сприйняття, переживання і мислення у свідомості дитини формується те, що в психології називається емоційною пам'яттю.

Свого часу К.Ушинський писав про те, що логіка природи найдоступніша для дітей. Цю ідею Е.Ушинського застосував В.Сухомлинський. «Природа - величезної ваги фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процессу», - визначає В. Сухомлинський.

Виховання творчого діяльного розуму розпочинається з перших днів дитини в школі.

В. Сухомлинський вважав, що вчителі не вчать дитину мислити. Вони «з перших років її шкільного життя закривають перед очима дитини двері в чарівний світ навколишньої природи, і вона вже не вслуховується в дзюрчання струмочка, у дзвін весняних крапель, у пісню жайворонка. Вона заучує лише сухі, безбарвні фрази. Слово входить у їхню свідомість без яскравого образу, із запашної, живої квітки воно перетворюється на сухий, стиснутий між сторінками книжки листок, що лише зовнішнім виглядом нагадує про живе життя…А так не повинно бути. Забуваючи про найважливіше джерело знань - навколишній світ, природу, ми штовхаємо дітей на зубріння і цим самим отуплюємо їхню думку».

«Дитина по своїй природі - допитливий дослідник, відкривач світу. Так нехай же перед нею відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і трепетних звуках, в казці і грі, у власній творчості, у красі, що надихає її серце. Через казку, фантазію, гру серед чудової краси природи діти вчаться мислити» .