Сторінка
3

Розвиток творчого мислення молодших школярів засобами природи

Він вважав, що творче мислення, творчі здібності потрібно розвивати засобами природи, адже «природа - невичерпне джерело думки, школа розвитку розумових здібностей. Не пасивне милування, а діяльне, активне пізнання як творчість - ось та найтонша сфера діяльності, де знаходиться невичерпне джерело розумового збагачення і розвитку».

У ХХ столітті найбільш бурхливо досліджувалась проблема творчості.

А. Біне запропонував концепцію інтелектуальної обдарованості у якій інтелект вважався спадковою установкою.

Прихильники інтегративного підходу ототожнювали поняття «загальна обдарованість» з поняттям «інтелектуальна обдарованість» (Е. Мейман, Д. Фребес, В. М. Екземплярський ,Дж. Гілфорд, В. Лоуенфельд. Дж. Рензуллі, П. Торренс та інші.

Другий напрямок, розвивав ідею про обдарованість як сумарне, інтегральне особистісне утворення, від якого залежить продуктивність діяльності індивіда. Прихильники даного напрямку не зводять поняття «загальна обдарованість» до поняття «інтелект». Обдарованість припускає, на їхню думку, наявність і інших якостей, а також ряду особистісних властивостей (Е. Клапаред, В. Штерн та ін.)

Разом з тим деякі вчені (Л. Термен та ін) прийшли до висновку про те, що для досягнення видатних результатів у найрізноманітніших сферах діяльності потрібен не інтелект ,а креативність.

Підводячи підсумок розгляду проблеми загальної та спеціальної обдарованості, можна зазначити, що дослідження фахівців протягом усього XX ст. переконливо свідчать про те, що обдарованість - інтегральна, сумарна властивість особистості. У психіці видатних людей є якісь загальні здібності, які універсальні і не пов'язані з якоюсь спеціальною діяльністю. Спеціальна обдарованість, яка допускає ситуацію, що людина обдарована у якійсь одній сфері діяльності і практично не придатна до іншої, - в природі велика рідкість. Сьогодні у науковій літературі творчість визначається як діяльність, кінцевим результатом якої є створення якісно нового, що вирізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю (при цьому зазначається, що творчість специфічна для людини, тобто завжди передбачає творця – суб’єкта творчої діяльності).

Отже, можемо зробити висновок, що людство здавна цікавилось проблемою творчості. Починаючи від сивої давнини і аж до сьогодення багато науковців займаються дослідженнями цього процесу. І якщо минаючи поняття «божественний дар», пояснити досягнення видатних художників, поетів (а згодом вчених і громадських діячів) колись можливим не уявлялося, то нині узагальненим є твердження про те, що «творчість» - це продукт людської діяльності, що породжує якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного або індивідуального значення (В. Андрєєв, Г. Балл, Дж. Гілфорд, О. Леонтьєв, І. Лернер, В. Моляко та ін.). Поширеною серед науковців є думка про те, що творчість - це процес формування нових комбінацій зі старих елементів. Однак, дотримуючись аксіологічного підходу до розуміння творчості, вважаємо, що поза ціннісним аспектом творчість утрачає сенс, її значущість - у позитивній продуктивності, що є головним стрижнем усіх творчих пошуків письменників, митців, учених.

Дослідники творчості й обдарованості стверджують, що дискусійними залишаються питання про співвідношення логічних та інтуїтивних процесів у творчій діяльності, про домінуючу роль задатків та соціального середовища у становленні і розвитку творчої обдарованості (Н. Лейтес, О. Мелік-Пашаса, В. Салжєв та ін.)

Розвиток творчого мислення учнів у початковій школі

Аналіз сучасної психолого-педагогічної літератури з питання творчості засвідчив, що серед різноманітних складових процесу формування творчої особистості важливе значення має розвиток у неї творчого мислення.

Здатність до творчості є умовою орієнтації людини у швидкозмінних і швидкоплинних процесах у світі, умовою не тільки адаптації до них, а й власної життєтворчості. Творчість - необхідна умова повноцінного життя людини, яка сприяє її становленню як творця і проектувальника власної долі, особистості з високим рівнем культури і духовності.

Феномен творчості, його механізми, можливості керування творчим процесом на сьогодні ще недостатньо вивчені.

Мислення - це опосередковане та узагальнене сприйняття людиною предметів та явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відносинах. Мислення починає свій розвиток в процесі взаємодії дитини з усім, що її оточує. Розвиток мислення створює внутрішні умови для засвоєння знань та навичок, виховання розумових та творчих здібностей. Деякі дослідники навіть доводять, що не можна розмежовувати поняття мислення й творче мислення. Бо сам процес мислення однієї людини настільки своєрідний загадковий, відмінний від мислення іншої людини, що завжди є актом творчим, не зважаючи на його результати та наслідки.

Творче мислення - це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового або вдосконаленого рішення того чи іншого завдання. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей. Здатність до творчого мислення в якійсь мірі має, напевно, кожен.

Мислення тісно пов'язане з творчістю, проте творчі і розумові процеси не можна ототожнювати. Мислення є одним з видів пізнання, творчість ж у свою чергу можлива не тільки в сфері пізнання, а й, наприклад в русі, співі, мистецтві і т.д.

Одним з аспектів проблеми творчості є виокремлення фаз творчого процесу. Я. Пономарьов виділяє наступні фази творчого процесу. Перша фаза (свідома робота) - підготовка - особливий діяльнісний стан, що є передумовою для інтуїтивної нової ідеї. Друга фаза (безсвідома робота) - визрівання - інкубаційний період розвитку ідеї. Третя фаза - (перехід безсвідомого у свідоме) - натхнення - в результаті безсвідомої роботи в сферу свідомості переходить ідея рішення (наприклад, створення шедевра літератури, мистецтва спочатку у вигляді гіпотези). Четверта фаза (свідома робота) - розвиток ідеї, її оформлення і перевірка.

Процес творчості безпосередньо пов’язаний з процесом мислення, який характеризується низкою ознак. По-перше, творче мислення є пластичним. Творчі люди пропонують багато рішень у тому випадку, коли звичайна людина може знайти одне чи два рішення. По-друге, воно рухливе: для нього не є складністю перейти від одного аспекту проблеми до іншого, не обмежуючись однією точкою зору. І, нарешті, творче мислення є оригінальним. Воно породжує несподівані, незвичні рішення.

У зарубіжній психології творче мислення частіше зв'язують з терміном «креативність. Було встановлено, що успішністю вирішення проблемних ситуацій залежить від здатності по-різному використовувати дану в задачах інформацію у швидкому темпі. Такий тип мислення (Дж. Гілфорд, Н. Марш, Ф. Хеддон, Л. Кронбах, П.Торренс) назвали креативністю і стали вивчати її незалежно від інтелекту - як мислення, пов'язане зі створенням або відкриттям чого-небудь нового.

Важливий внесок у вивчення питань творчого мислення зробив Дж. Гілфорд. Він одним з перших спробував сформулювати сутність творчого мислення, його особливості, параметри, виділити коефіцієнт креативності.