Сторінка
7

Розвиток творчого мислення молодших школярів засобами природи

В. Сухомлинський запропонував власну систему навчання мислити. Розроблена В.О. Сухомлинським система спостережень за природними явищами має назву - Книга природи. Триста сторінок цієї книги - це триста спостережень за природними явищами, триста яскравих картин рідної землі, які закарбовуються у свідомості дошкільника.

Читання книги природи - не просто цікаві, захоплюючи прогулянки. Це уроки мислення під блакитним небом.

У природі В.О. Сухомлинський вбачав вічне джерело дитячого розуму, фантазії та словесної творчості Великий педагог прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкривалися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в гаю.

Дитина мислить образами. Це означає, що, слухаючи, наприклад, розповідь учителя про подорож краплі води, вона малює у своїй уяві і сріблясті хвилі вранішнього туману, і темну хмару, і гуркіт грому, і весняний дощ. Чим яскравіше в її уяві ці картини, тим глибше осмислює вона закономірності природи. Ніжні, чуйні нейрони її мозку ще не зміцніли, їх потрібно розвивати, зміцнювати.

Природа мозку дитини вимагає, щоб її розум виховувався серед джерела думки - серед наочних образів, і передусім серед природи, щоб думка перемикалася з наочного образу на «обробку» інформації про цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку, швидко стомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує учитель. Адже цим клітинам потрібно розвиватися, міцніти, набиратися сил. Ось де причина того явища, з яким багато учителів часто зустрічаються в початкових класах: дитина тихо сидить, дивиться тобі в очі, ніби уважно слухає, але не розуміє ні слова, тому що педагог все розповідає і розповідає, тому що потрібно думати над правилами, вирішувати завдання, приклади - усе це абстракції, узагальнення, немає живих образів, мозок втомлюється . Тут і народжується відставання. Ось чому потрібно розвивати мислення дітей, зміцнювати розумові сили дитини серед природи - ця вимога природних закономірностей розвитку дитячого організму. Ось чому кожна подорож в природу є урок мислення, урок розвитку розуму.

«Перші уроки мислення повинні бути не в класі, не перед дошкою, а серед природи . Літо. Екскурсія. Діти сидять на пишній траві, в повітрі аромат трав. Ми сидимо на кургані, навколо нас звучить стрункий хор коників, в повітрі аромат степових трав. Ми мовчимо. Дітям не потрібно багато говорити, не потрібно напихати їх оповіданнями, слово - не забава, а словесне перенасичення - одне з найшкідливіших перенасичень. Дитині треба не лише слухати слово вчителя, але і мовчати; у ці миті вона думає, осмислює почуте і побачене» . Для учителя дуже важливо дотримуватися міри в розповіді. Не можна перетворювати дітей на пасивний об'єкт сприйняття слів. Щоб осмислити кожен яскравий образ - наочний або словесний, потрібно багато часу і нервових сил. Уміння дати дитині подумати - це одна з найтонших якостей педагога. А серед природи дитині потрібно дати можливість послухати, подивитися, відчути . Але не треба забувати, що в стінах школи природний аромат природи повинен змінити аромат слова, дитина повинна пити з джерела думки, і ця жива вода зробить вихованців мудрими дослідниками, допитливими, цікавими людьми і поетами. Якщо вчитель не пошкодував час уроку на здавалося б «нікчемне» заняття і дозволив підійти до вікна дітям для того, щоб простежити, як раптово великими пухнастими пластівцями пішов перший сніг, дозволив би дітям висловити свої гучні вигуки захоплення від такого видовища,а може навіть вийшов з дітьми на прогулянку, то від цього було б більше користі, ніж просто обвалювати на неї купу різної інформації.

«Ми вслухуємося в хор коників. Я радий, що діти захопилися цією дивовижною музикою. Нехай в їх пам'яті назавжди збережеться тихий насичений ароматом квітів і переливаннями дивовижних звуків. Коли-небудь вони створять казку про коника».

Особливо ефективно розвивати творче мислення у вечірню годину, коли світ як би вдягається в таємниче покривало, і тоді сама обстановка спонукає до того, що бурхливо розігрується дитяча фантазія. Досить тільки згадати про те, що вечірній сутінок і нічна темрява пливуть, як річки, з далеких долин і лісів, а в уяві дітей вже народилися образи казкових істот - Темряви і Сутінку. Діти відразу «вмикають» творчу уяву і починають складати казки. «Чому казка розвиває мислення сильніше, ніж будь що інше? А тому, що казкові образи яскраво емоційно забарвлені. Слово казки живе в дитячій свідомості. Серце завмирає у дитини, коли вона слухає або вимовляє слова, що створюють фантастичну картину».

В.О.Сухомлинський радив частіше «подорожувати» по хмарках. «Білі, пухнасті хмарки для дітей є світом дивовижних відкриттів. У їх химерних, швидко змінних контурах діти бачать тварин, казкових велетнів: дитяча фантазія швидкокрилою пташкою спрямовується у захмарну далечінь, за сині моря і ліси, в далекі незвідані країни. І в цьому польоті розвивається творча уява дітей».

Відомий педагог не просто водив дітей подивитись на оточуючу природу, він розказував дітям невеличкі розповіді, казки. Значення цих розповідей у тому, що діти слухають їх в обстановці, яка породжує казкові уявлення. Але «розповіді мають бути яскравими, образними, невеличкими. Не можна нагромаджувати багато фактів, давати дітям масу вражень – чутливість до розповідей може притупитись, і дитину нічим вже не зацікавиш».

Щоб розбудити дитячу уяву, фантазію, В. Сухомлинський радив ставити запитання: «на що це схоже?» .

«Перш ніж навчитися глибоко проникати в суть причинно-наслідкових зв'язків явищ навколишнього світу, людина має пройти в дитинстві період розумових вправ. Ці вправи є баченням предметів і явищ; дитина бачить живий образ, потім уявляє, створює цей образ у своїй уяві. Бачення реального предмета і створення фантастичного образу в уяві - в цих двох сходинках розумової діяльності немає ніякого протиріччя. Фантастичний образ казки сприймається, осмислюється дитиною і створюється нею ж самою як яскрава реальність. Створення фантастичних образів - це найблагородніший грунт, на якому розвиваються буйні паростки думки. В період дитинства мислення розумові процеси мають бути як можна тісніше пов'язані з живими, яскравими, наочними предметами навколишнього світу. Нехай дитина спочатку не замислюється над причинно-наслідковими зв'язками, нехай вона просто розглядає предмет, відкриває в нім щось нове. Хлопчик побачив розлюченого бика в оповитій вечірнім сутінком купі дерев. Це не просто гра дитячої фантазії, але і художній, поетичний елемент мислення. Інша дитина бачить в тих же деревах щось інше, своє - вона вкладає в образ індивідуальні риси сприйняття, уяви, мислення. Кожна дитина не лише сприймає, але і малює, творить, створює. Дитяче бачення світу - ця своєрідна художня творчість. Образ, сприйнятий і в той же час створений дитиною, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь від фантазії. Емоційна насиченість сприйняття - це духовний заряд дитячої творчості».