Сторінка
9

Особливості роботи соціального педагога з "дітьми вулиці"

Так, ми встановили, що за кожні шість місяців вуличні соціальні працівники складають звіт, який містить кількісні і якісні показники в роботі, а також додається перспективний план (програма).

Про використання фінансів також складається та подається звіт. Цей звіт (навіть якщо його іноді неприємно робити) слугує, по-перше, для контролю, по-друге, для самоконтролю, тобто рефлексії своєї роботи. Важливими є заходи з підвищення кваліфікації працівників та участь у супервізії.

Окремо зупинимось на аналізі застосування вуличної соціальної роботи.

Робота з підлітками, готовими до насилля, і тими, хто являє загрозу у плані насилля, складається, найперше, з виявлення підлітків у місцях їхньої дислокації. Отримується інформація про структури через спостереження, групові та індивідуальні бесіди, в ході яких надається перша конкретна допомога в індивідуальних випадках.

За рахунок проведення цілеспрямованих заходів з організації вільного часу як, наприклад, спільне приготування їжі, відвідання басейну, спортивних майданчиків тощо досягається кращий підхід до кожного члена групи. Багато підлітків через особисті проблеми проявляють негативізм. Спільно з підлітками ведеться робота над розв'язанням цих проблем. Якщо у підлітка стане менше проблем, його поведінка зміниться по відношенню до інших у позитивний бік.

Взаємозв'язок з органами влади, школами, міліцією і церквою відіграє дуже важливу роль в організації вуличної роботи, як і постійна участь у гуртках, що створюються з різних інститутів по роботі підлітками і об'єднаннями в тому чи іншому населеному пункті. За рахунок названих зв'язків та поточної інформації, спільної для всіх, є можливість до вже існуючих заходів в більшій мірі залучити підлітків, яких консультуємо, або ж при потребі створити умови для проведення нових заходів.

Метою вуличної соціальної роботи є розробка і реалізація, спільно з підлітком, вільної від насилля стратегії дій (поведінки). Передумовою для цього, перш за все, є підвищення впевненості у собі і самооцінки. Щоб цього досягти, створюються ситуації, в яких підліток може пізнати свої сильні сторони і довести їх.

Яскравим є приклад практичної роботи з попередження насилля (насильських дій) за рахунок переміщення конфлікту, розбіжностей на рівень бесіди. Наприклад, група з 40-50 підлітків віком від 14 до 20 років зустрічалась кожного вечора на своєму традиційному місці або безпосередньо біля житлових будівель. Ситуація загрожувала погіршенню відносин підлітків з жильцями будівлі та працівниками розміщених у ній офісах. Для розв’язання назріваючого конфлікту спільно з працівниками будівельно-житлової компанії, працівником офісу, представниками житлового будинку - жильцями, підлітками і вуличними соціальними працівниками був призначений перший спільний термін (час зустрічі) для бесіди. Причому мова йшла не про повтор незадоволення і докорів по відношенню один до одного, а про спільну розробку вирішення цієї проблеми.

Протягом двох наступних зборів вирішили, що буде створене захищене місце для зустрічей на території цього району. Витрати на це взяло на себе будівельне об'єднання. У підлітків і жителів цілого району, які переймалися цією проблемою ступінь агресивності в поведінці знизився вже на фазі планування.

Завдяки спільній роботі всіх учасників ситуації, вона була позитивно вирішена з початку будівництва нового місця зібрання. Цей приклад демонструє, як за допомогою цілеспрямованого втручання можна запобігти насильницьким конфліктам.

Головною умовою вуличної роботи є створення можливості користання послугами фахівців. Допомога включає не лише підтримуючі бесіди, але й надання приміщення, в якому клієнти можуть відпочити, пережити важкий час чи провести вільний.

До основних форм вуличної соціальної роботи відносять: ігротеки, дискотеки, вуличний театр, консультування, надання інформації в пункті соціальної підтримки.

У роботі з «дітьми вулиці» працівники консультпункту надають доступну інформацію, наприклад, про вплив психотропних речовин. Але, коли наказати підлітку «не вживай алкоголь», він зробить навпаки, тому до всього потрібно підходити адекватно і з переконанням.

Як вважають фахівці, з підлітками потрібно вести розмову по діловому спокійно, вся ця робота спрямована на те, щоб підліток сам дійшов до правильного вибору.

Основними завданнями соціальних педагогів є: виявлення та налагодження контакту, привернення їхньої уваги, надання інформації про шляхи збереження здоров’я, сприяння усвідомленню і прийняттю однолітками з вулиці позитивних стереотипів соціальної поведінки, виконання посередницької допомоги у встановленні контактів з дорослими та іншими соціальними інститутами, спроможними надати допомогу, допомога в захисті від будь-якого насильства, надання первинної медичної допомоги, надання мінімальних соціальних послуг (доставка їжі).

Ми проаналізували змістове наповнення організації вуличної роботи. Так, нами встановлено, що діти і підлітки беруть активну участь у різних цікавих заняттях, тренінгах, вправах.

Для прикладу можна запропонувати кілька різних форм роботи з дітьми вулиці.

Бесіди: «Чому люди вживають алкоголь і наркотики ?», «Вікові особливості підлітків «.

Мозковий штурм: «Роль сім’ї у розвитку алкогольної залежності».

Рольові ігри: «Умій сказати – ні !», «Життя з хворобою».

Вправи: «Шприц», «Лінія життя» та інші.

Індивідуальна робота вуличного соціального працівника з клієнтом є тривалою. Групова робота – це робота за допомогою якої можна побачити не тільки проблеми кожного члена, але й можливості їхнього вирішення.

Саме тому вуличному соціальному працівнику важливо мати можливість скористатися приміщенням для групової роботи. Група додає додатковий досвід проведення вільного часу, участі в масових заходах.

Вулична робота дає більший ефект тоді, коли вона використовує наявний соціальний потенціал мікрорайону, міста, села. При цьому як партнерів варто розглядати не тільки функціонуючі установи (школу, секції, підприємства та інше), але й найближче оточення молодих людей: батьків, ровесників, друзів.

Завдання вуличних соціальних працівників щодо партнерів за місцем проживання полягає в тому, щоб не тільки використовувати їхні ресурси, але й розвивати їх.

Перебування дитини на вулиці призводить до того, що дитина набирає там різних хвороб, у тому числі й інфекційних. У результаті цього діти вулиці є незахищеними. Також велику тривогу викликають захворювання дітей, які передаються статевим шляхом, але часто діти піддаються сексуальному насильству.

Завданнями соціального педагога є відправлення дитини на обстеження до медичної установи, в притулок і запобігання подальшому розвитку хвороби у середовищі безпритульних дітей.

Немає сумніву в тому, що дорослі, котрі працюють з такими дітьми, повинні володіти базовими медичними знаннями та навичками щодо надання першої невідкладної допомоги. Це питання можна вирішити, якщо організувати заняття з працівниками соціальних служб у дитячих лікарнях або медичних коледжах.