Сторінка
13

Особливості роботи соціального педагога з "дітьми вулиці"

Ми визначили основні завдання соціального педагога по роботі з «дітьми вулиці», відзначили їх складність: профілактика можливого виходу на вулицю, створення соціальних, психолого-педагогічних умов для повернення з вулиці, сприяння закріпленню дитини за соціальним інститутом.

У процесі дослідження ми наголосили, що соціальний педагог має бути добре підготовлений до роботи з «дітьми вулиці». Він повинен мати глибокі й системні знання з фундаментальних психологічних і соціально-педагогічних дисциплін, творчо володіти різними виховними, діагностичними методами, методиками впливу на особистість, мати навички міжособистісного спілкування, вести діалог, дискусію, що дасть змогу йому розібратися у великій кількості варіантів відповідей на поставлені запитання, вміти виконувати конкретну практичну роботу, надавати всім потребуючим допомогу і підтримувати клієнта.

Соціальний педагог має вміти працювати з сім’єю, адже саме в сім’ї, як нами було з’ясовано, лежить першопричина виходу дитини на вулицю.

Соціальний педагог для дітей є «швидкою допомогою», він бере на себе відповідальність за її долю, підтримуючи у складних ситуаціях, він намагається ввести дитину у новий світ і цим світом може бути притулок, орієнтований на те, щоб повернути дитину до сім’ї.

Соціальний педагог має насамперед здійснювати профілактичну роботу, адже краще попередити це соціальне зло, ніж його потім усувати.

Дослідно-експериментальна частина роботи полягала в експериментальному підтвердженні актуальності проблеми, визначенні причин виникнення соціального явища «дітей вулиці», а також перевірці дієвості форм і методів роботи з «дітьми вулиці».

Аналіз експериментальних даних, зокрема анкетування учнів середньої загальноосвітньої школи та вихованців притулку засвідчила актуальність досліджуваної проблеми і підтвердив охарактеризовані нами причини виникнення дитячої безпритульності.

Проведений тренінг з вихованцями притулку також підтвердив наше припущення про те, що діти прагнуть до спілкування з ровесниками та старшими товаришами, хочуть, щоб повірили в їхні сили, щоб побачили в них щось позитивне і вселили їм віру в їхнє майбутнє.

Прикро, що є діти, які вважають життя смертю, не бачать красивого навколо себе, не розуміють, що таке щастя. Саме це й визначає специфіку роботи соціального педагога.

Ми запропонували також деякі методичні поради соціальним педагогам щодо їхньої роботи з «дітьми вулиці».

Генограма як соціально-педагогічна допомога для вирішення задач в сімейних проблемах

Методи і можливості вирішення проблем

У кризовому втручанні або у вирішенні проблем існують різні можливості розпізнавання причин і порушень у міжлюдських стосунках. Це може значно полегшити вибір соціально-педагогічної допомоги.

У кожному випадку комунікації між клієнтом і соціальним працівником, який вирішує проблему, намагаються створити певні довірливі стосунки для досягнення цілі. Цей метод може залучати як клієнта, так і його оточення. Це означає, що аналіз ситуації може бути складений разом із клієнтом, так само він може бути інтегративно проведений разом з найбільш близькою людиною клієнта. У такий спосіб можливо більш краще охопити дзеркальне зображення різних поглядів, думок і відносин у їхньому розумінні. Бесіди, центровані на клієнтові, діагностичний спосіб для характеризування особистості (експлорація) і проведення генограми є в соціальній роботі найбільш розповсюдженими методами у вирішення ситуацій і проблем.

Ведення бесіди, спрямованої на клієнта

У кризовому втручанні перша бесіда проходить наодинці з клієнтом, якщо він або потерпілий, або шукає допомогу. Але може бути й таке, що декілька потерпілих водночас просять про допомогу у вирішенні їхніх проблем.

За рахунок емпатії (повночуттєвого розуміння), конгруенції (дійсності) і визначення цінностей оцінює соціальний працівник стан проблеми і особистості клієнта, щоб разом з ним знайти необхідну допомогу для ії подолання.

У довірливій атмосфері соціальний працівник створює необхідний рівень комунікації з клієнтом для подальших процесів, щоб визначити, чи необхідні тривалий соціально-педагогічний супровід і допомога. Ведення бесіди, спрямоване на клієнта, і супровід практикується так само й у наступній соціальній роботі на основі взаємодовірливих стосунків.

Особливо вуличні соціальні працівники, консультанти з наркологічних проблем і вихователі у практично працюють у спрямуванні на клієнта та на основні довірливих стосунків. У соціально-педагогічному індивідуальному супроводі це створює базу для інтегрування інших можливостей, також залучення сім'ї до спільного вирішення проблеми за планом систематичної роботи.

Генограма як сімейна карта

Генограма створилася як сімейне дерево за Мері Боуен і показує у простій структурі членів сім'ї їхні відносини і поводження шляхом застосування простих і зрозумілих символів.

Сімейна карта легко розпізнається усіма, хто бере участь у соціально-педагогічному процесі і відповідає темі консультації, щоб у команді дійти індивідуального соціально-педагогічного висновку. У такий спосіб не проводиться постійне опитування клієнта, оскільки сімейна карта подає інформацію про дальніх родичів та їхні життєві стосунки.

Генограма може бути створена одним чи декількома шукаючими допомоги разом із соціальним працівником і модератором. її застосування, особливо в галузі допомоги дітям і молоді, а також при наданні допомоги сім'ї, є важливим висловленням можливості для вирішення проблеми і подальшого вибору допомоги.

В Німеччині на практиці вона застосовується дуже часто при кризовому втручанні, наприклад, під час узяття під догляд згідно із Законом про допомогу дітям і молоді.

Размещено на Allbest.ru