Сторінка
1

Музикотерапія як засіб регуляції гіперактивності та агресивності у дітей старшого дошкільного віку

Вплив музики на людину важко переоцінити. Вона надає насолоду, але одночасно викликає душевне переживання; дає можливість відкрити невідомий світ наших фантазій, збудити до роздумів. Музика – це живе невичерпне джерело натхнення.

Лікувальний вплив музики було відзначено ще з найдавніших часів. У Стародавньому Єгипті безсоння лікували з допомогою співу хору, а в Стародавній Греції за допомогою звуків труби позбавляли від радикуліту чи розладів нервової системи. Конфуцій вважав музику ефективною для пом'якшення народних звичаїв. Сучасна ж музикотерапія стала розвиватися у другій половині ХХ століття. Вона використовується для корекції емоційних станів та відхилень (тривоги, втоми, страху тощо).

Вплив музики на фізіологічні процеси нашого організму стало предметом дослідження вчених різних країн. Ними були зроблені відкриття, на яких згодом і була заснована музикотерапія як наукова дисципліна.

На сучасному етапі музична терапія просунулась далеко в дослідженні впливу музичного досвіду на розвиток особистості. Дослідження довели, що музика посилює обмін речовин, посилює або зменшує м’язову енергію, змінює дихання та кров’яний тиск, дає фізичну основу для емоцій.

Василь Сухомлинський казав: « В руках педагога є могутній засіб попередження грубості,безсердечності, морального безкультур’я – це лікування музикою!» Дітям музикотерапія допомагає прищепити любов до музики, навчити розуміти й слухати, як і про що говорить музика; збагатити знання про навколишній світ. Для того щоб музикотерапія позитивно вплинула на виховання і розвиток дітей, обов’язково потрібно враховувати їх особливості.

У наукових роботах К. Щедролосєвої , Л. Гаврілової, Н. Кривошеї розкриті лікувально – педагогічні можливості музики, вплив музикотерапії на емоційні стани дошкільників та молодших школярів. Проте вплив музикотерапії саме на агресивність та гіперактивність дітей недостатньо досліджений. На сучасному етапі ці вади характеру дуже розповсюдженні у дітей старшого дошкільного віку, тому важливо дослідити нові способи впливу, регуляції та профілактики агресивності та гіперактивності у старших дошкільників.

Актуальність теми: полягає у недостатньому вивченні проблеми впливу музикотерапії на психолого-педагогічні вади характеру дітей.

Мета дослідження: виявити можливості позитивного впливу музикотерапевтичних занять на гіперактивних та агресивних дітей.

Об’єкт дослідження: виховний процес в дошкільному навчальному закладі.

Предмет дослідження: вплив музикотерапії на вади характеру дітей дошкільного віку.

Завдання дослідження:

Проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблем музикотерапії;

Вивчити психологічні особливості гіперактивних та агресивних дітей в ДНЗ;

Дібрати методики для виявлення стану гіперактивних та агресивних дітей старшого дошкільного віку;

Дослідити методики застосування музикотерапії з гіперактивними та агресивними дітьми.

Музикотерапія як вид арт-терапії

З англійської мови поняття «арт-терапія» можна перекласти як «лікування, яке засноване на заняттях художньою творчістю». Хоча лікувальні завдання, поза сумнівом, їй властиві, існує багато прикладів застосування арт-терапії скоріше як засобу психічної гармонізації і розвитку людини, як шляху до вирішення соціальних конфліктів або з іншою метою. Сучасне розуміння арт-терапії припускає, по-перше, використання мови образотворчої експресії, а по-друге, безпосередню участь людини в образотворчій діяльності. У багатьох випадках в арт-терапевтичній роботі можуть використовуватися музика, драматичне мистецтво, рух, танок та інші форми творчої активності людини.

Музикотерапія (музична терапія) — це процес міжособистісного спілкування, у якому кваліфікований музикотерапевт застосовує музику та всі сторони її впливу — фізичну, емоційну, інтелектуальну, соціальну, естетичну і духовну — з метою покращення чи збереження здоров'я клієнта. За допомогою таких музичних практик, як вільна імпровізація, спів, композиція, слухання, обговорення музики чи рух під музику, музикотерапевт допомагає клієнтові у досягненні ряду терапевтичних цілей: активізувати пізнавальні процеси, моторику, емоційний розвиток, набути комунікативні навички тощо. Музикотерапія сприяє розвиткові потенційних якостей особи чи відновлення функцій організму шляхом досягнення вищого ступеня внутрi- чи міжособистісної інтеграції й, відповідно, вищої якості життя. Музикотерапія може бути засобом профілактики, реабілітації чи лікування. Теоретичною базою музикотерапії як науки є такі дисципліни, як клінічна терапія, біомузикологія, музична акустика, теорія музики, психоакустика, прикладне музикознавство, музична естетика і порівняльне музикознавство.

Музика є невід’ємною частиною життя в дошкільному навчальному закладі (далі ДНЗ). У дитячому садку і вдома музика необхідна дітям протягом всього дня. Це не означає, що вона повинна звучати безперервно і голосно. Музика повинна прослуховуватися дітьми дозовано, в залежності від часу доби, виду діяльності, навіть настрою дітей. Вона сприяє розвитку творчих здібностей, естетичному вихованню, тому музичні заняття обов’язково включають до навчальної програми в ДНЗ.

Музикотерапевтичний вплив музики також поступово входить в щоденне життя ДНЗ. Вона сприяє корекції психофізичного здоров'я дітей в процесі їх життєдіяльності. Слухання правильно підібраної музики з виконанням психогімнастичних етюдів підвищує імунітет дітей, знімає напругу і дратівливість, головний і м'язовий біль, відновлює спокійне дихання.

Сучасні досягнення вітчизняних вчених у галузі музикотерапії довели, що музичне мистецтво впливає на інтелектуальний, психологічний і фізіологічний стан людини, а також сприяє розвитку педагогічних здібностей у вихователів (комунікативності, перцептивності, креативності, сугестивності, емоційної стабільності), вмінь керувати власним емоційно-психічним станом, здатності “бачити” внутрішній стан своїх вихованців і адекватно на них впливати. Переключаючись у сферу мистецтва, вихователь одержував позитивні емоції, дія яких гальмувала негативні, призводила до врівноваження емоційного стану дитини.

Слід зазначити, що у наш час музикотерапію застосовують практично в усіх країнах Західної Європи. За В. Петрушиним сьогодні існує три музико терапевтичні школи:

шведська ( основне завдання вбачається у виявленні негативних переживань через музичний психорезонанс);

американська ( ідея психоаналізу: пригадування під час сеансу пацієнтом ситуації, які травмували його, та доведення стану до катарсичного розрядження);

німецька ( основний тезис – психофізична єдність людини, на цій основі проводять лікування у комплексі, враховують фізичний, емоційний, комунікативний та органічно регулятивний аспекти).

Певний інтерес викликає ідея музично-раціональної терапії (В.І. Петрушин).

Ефективність усіх шкіл та напрямів розвитку виправдовується такими естетотерапевтичними цілями:

естетизація та гармонізація педагогічно – корекційного середовища;

сприяння розвитку комунікативності;