Сторінка
4

Музикотерапія як засіб регуляції гіперактивності та агресивності у дітей старшого дошкільного віку

Гіперкінетичний розлад – згідно міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду включає гіперактивність, порушення уваги, імпульсивність. Синонімами є терміни: синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ), мінімальна мозкова дисфункція (ММД), синдром рухової гіперактивності з порушеннями уваги.

Незвичайність поведінки гіперактивних дітей не є результатом поганого характеру, упертості, неслухняності чи невихованості. Це специфічна особливість психіки, обумовлена фізіологічними та психосоціальними чинниками. Отже, діти не винуваті в своїй не властивій для нормального розвитку імпульсивності, руховій розторможеності, неуважності. Вони певною мірою також страждають від свого стану та поведінки і потребують психологічної підтримки. Якщо змінити поведінку гіперактивної дитини швидко не вдається (адже це відбувається у незначній мірі та вимагає тривалого часу), все-одно потрібно продовжувати систематичний комплексний корекційно-розвивальний вплив, сприймаючи дитину такою, якою вона є та вчитися жити з нею без погроз, сварок, зауважень, непосильних для дитини вимог.

Природно, що навчальна діяльність, що вимагає, насамперед цілеспрямованості, планування й самоконтролю виконуваних дій, виявляється для такого учня особливо важкою. У дитини сильно страждають обсяг і концентрація уваги, вона може зосередитися на чому-небудь лише на кілька хвилин, у неї надзвичайно підвищене відволікання , вона реагує на будь-який звук, на будь-який рух у класі.

Такі діти нерідко бувають дратівливими, запальними, емоційно нестійкими. Як правило, їм властива імпульсивність учинків (“спочатку зробить, а потім подумає”). Це приводить до того, що дитина часто попадає в ситуації, небезпечні для неї, наприклад, біжить по вулиці, не дивлячись на транспорт, що наближається, займається фізично небезпечною діяльністю, не замислюючись про наслідки. Дратівливість, імпульсивність, невміння управляти своєю поведінкою у грі й спілкуванні утрудняють контакти з однолітками, приводять до агресивного й деструктивного поводження (у стані збудження дитина може зламати предмет, що випадково потрапив в руки, розірвати або зім'яти зошит і т.п.) .

Портрет гіперактивної дитини. Гіперактивну дитину дорослі часто називають «живчиком», дитиною з «вічним двигунцем», невгамовною. Дійсно, якщо спостерігати за такою дитиною, насамперед у вічі кидається її надмірна рухливість, метушливість, невміння всидіти на місці навіть нетривалий час. їй властиві різкі перепади настрою: то нестримна радість, то нескінченне вередування. Хоча начебто дитина знаходиться у постійному русі, але можна відзначити у неї деякі порушення координації: вона незграбна, коли біжить, ходить — скидає предмети, ламає речі, іграшки, часто падає. Іноді занадто багато розмовляє, ставить запитання, але не завжди очікує відповідей на них.

У громадських місцях (транспорті, музеях, парках) такі діти одразу привертають до себе увагу навколишніх, тому що намагаються все помацати руками, іноді навіть взяти до рота, всюди намагаються залізти, прослизнути, щось схопити.

Діагностика стану вад дітей старшого дошкільного віку

Поява вад характеру дітей старшого дошкільного віку може бути спричинена різними чинниками: проблеми у сім'ї, неправильне виховання, наближення кризи 7-ми років та ін. Батькам і педагогам потрібно пильно слідкувати за змінами у поведінці дошкільників та своєчасно діагностувати відхилення від норм.

Діагностика агресивності

Для діагностики рівня агресивності чи схильності до агресії дітей старшого дошкільного віку найчастіше використовують наступні методики:

Методика А. Басса та А. Дарки.

Дана методика є простою в обробці даних і найбільш інформативною серед застосовуваних у цей час психологічних методик для діагностики агресивної поведінки дошкільників.

Методика діагностики показників і форм агресії включає в себе кілька шкал:

- Фізична агресія - агресивна поведінка, що виражається в бійках, нанесенні тілесних ушкоджень та інших фізичних впливів на людину; - Вербальна агресія - агресія, що виражається у словесній формі: крики, плітки, обмовиіт.д.;

- Непряма агресія - агресивна поведінка, ненаправленої або спрямоване не на кривдника, а на інших людей (тварин або предмети);

- Негативізм - поведінка, пронизане духом протиріччя, яке демонструє відкидання норм і правил поведінки в даному суспільстві;

-Дратівливість;

-Підозрілість;

-Образа;

-Почуття провини (аутоагресія). ІА

-індексагресії (узагальнений показник агресії).

ІВ - індекс ворожості (узагальнений показник ворожості), що показує наскільки індивідворожеставитьсядосвого оточення.

Ключ до методики А. Бассаі А. Дарки: Можливо чотири варіанти відповідей, які підсумовуються по парах: «так» + «мабуть, так», «мабуть, немає» + «ні». Відповідь на питання зі знаком «-» реєструється з протилежним знаком. Суму балів за шкалою необхідно помножити накоефіцієнт(К)для даної шкали.

«1» - фізична агресія: 1 +, 9 -, 17 -, 25 +, 33 +, 41 +, 48 +, 55 +, 62 +, 68 + (К = 11)

«2» - вербальна агресія: 7 +, 15 +, 23 +, 31 +, 39 -, 46 +, 53 +, 60 +, 66 -, 71 +, 73 +, 74-,75-(К=8).

«3» - непряма агресія: 2 +, 10 +, 18 +, 26 -, 34 +, 42 +, 49 -, 56 +, 63 + (К = 13)

«4» - негативізм: 4 +, 12 +, 20 +, 28 +, 36 - (К = 20)

«5» - роздратування: 3 +, 11 -, 19 +, 27 +, 35 -, 43 +, 50 +, 57 +, 64 +, 69 -, 72 + (К = 9)

«6» - підозрілість: 6 +, 14 +, 22 +, 30 +, 38 +, 45 +, 52 +, 59 +, 65 -, 70 - (К = 11)

«7» - образа: 5 +, 13 +, 21 +, 29 +, 37 +, 44 +, 51 +, 58 (К = 13)

«8» - почуття провини: 8 +, 16 +, 24 +, 32 +, 40 +, 47 +, 54 +, 61 +, 67 + (К = 11)

Індекс агресивності (ІА): Суму балів за шкалами («1», «2», «3») розділити на 3.

Індекс ворожості (ІВ): Суму балів за шкалами («6», «7») розділити на 2.

Нормою агресивності є величина її індексу, що дорівнює 21± 4, а ворожості 6,5 ± 3. Опитувальник Басса - Дарки слід використовувати в сукупності з іншими методиками: особистісними тестами (Кеттел, Спілберг), проективними методиками (Люшер) і т.д.

Методика «Неіснуюча тварина»

Тест «Неіснуюча тварина» відноситься до проективних методик, він може пропонуватися дітям з п'ятирічного віку. Ряд вчених (К. Маховер, Дж. Бак, С. Рейнольдс та ін.) вважають, що малюнок тварини (а також людини, будинків, дерев) - це своєрідний автопортрет, так як у своєму малюнку дитина представляє ті риси, які в тій чи іншій мірі значимі для нього.

Тест “Неіснуюча тварина” належить до проективних тестів. Виконуючи малюнок, людина через рухи руки, що малює малюнок, виявляє певний зміст своєї психіки. Звичайно, це відображення не відображує всю складність психічного світу особи, але деякі прояви її виявляє.

Інструкція: Розслабтесь, прислухайтесь до своєї інтуїції, дайте волю своїй фантазії та вигадайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючим ім’ям.

Інтерпретація

Розміщення малюнка. У нормі малюнок розміщається посередині вертикально розташованого аркуша.

Розміщення малюнка ближче до верхнього краю (чим ближче, тим більше виявлена якість) говорить про високу самооцінку, незадоволеність своїм місцем в суспільстві, недостатнє визнання оточуючими, прагнення до самоствердження. Розміщення малюнка в нижній частині – зворотна характеристика: невпевненість в собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість в своєму місці в суспільстві, у визнанні, відсутність бажання самостверджуватися в соціумі.