Сторінка
1

Розробка педагогічного курсу професійного виховання "Механізми та елементи трансмісії"

Здійснення перебудови нашого суспільства, кардинальна економічна реформа, перехід до ринкової економіки викликали необхiднiсть переосмислення i чіткого визначення ролі професійної освіти, конкретизації її мети i завдань з урахуванням нинiшнiх особливостей i перспектив соцiально-економiчного розвитку України.

Сучасна професійна освіта як невід’ємна складова частина всієї системи народної освіти сформувалася в період переважно екстенсивного розвитку економіки i техніки, коли переважали валові показники, мали місце незбалансованість підготовки робітничих кадрів з професiйно-квалiфiкацiйною структурою зайнятих у народному господарстві, невiдповiднiсть зростаючих вимог рівню професійної компетентності робiтникiв i якості загальноосвітньої та професійної підготовки, відставання змісту освіти від розвитку науково-технiчного прогресу.

Розвиток професійної освіти гальмувався внаслідок вiдсутностi справжньої державної турботи про народну освіту, духовну культуру молодого поповнення трудiвникiв. Відставання згаданої системи від науково-технiчного прогресу, залишковий принцип фінансування соціально-культурної сфери, невiдповiднiсть змісту професійної освіти вимогам сучасного виробництва та інтересам особистості, надмірна унiфiкацiя навчально-програмної документації та регламентація дiяльностi iнженерно-педагогiчних працiвникiв усе це знижувало ефективність навчально-виховного процесу в ПТУ, якість підготовки робітничих кадрів.

Поряд з низьким рівнем органiзацiї праці та недосконалістю економічного механізму, недооціненням значення впровадження нової техніки i прогресивних технологій мали місце i незбалансованість професiйно-квалiфiкацiйної структури зайнятих у народному господарстві, недостатній рівень підготовки інженерно-педагогічних кадрів тощо. Таким чином, виникла об’єктивна потреба подолання відриву навчальних закладів профтехосвiти від перебудови народногосподарського механізму, вимог науково-технічного прогресу.

У зв’язку з цим винятково важливе значення має Концепція професійної освіти України, затверджена 24 липня I99Iр. колегіями Мiнiстерства народної освіти України, Мiнiстерства праці України та Президією Академії наук України. Концепція базується на положеннях декларації про державний суверенітет України i Закону «Про освіту».

Провiднi положення концепції професійної освіти на сучасному етапі розвитку суспільства визначають зміст та основні напрями дiяльностi майстра виробничого навчання та інших iнженерно-педагогiчних працiвникiв професійних навчально-виховних закладів. Керуючись цим документом у повсякденній роботі, здійснюючи поточне та перспективне планування дiяльностi професійних закладів різного типу, необхідно практично реалізовувати концепцію з Врахуванням конкретних галузевих i територіальних умов та особливостей історичного, соцiально-економiчного i національно-культурного розвитку кожного регіону. Протягом останніх років зміни в характері професійного навчання відбуваються в контексті глобальних освітніх тенденцій, які отримали назву "мегатенденцій". Серед них:

- масовий характер освіти та її безперервність, як нова якість;

- значимість як для індивіда, так і для суспільства його запитів і норм;

- орієнтація на активне засвоєння учнями способів пізнавальної діяльності;

- адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості;

- інноваційність навчання, як соціально-філософський аспект.

Цілі професійного навчання

До основних цілей професійної освіти в сучасних умовах треба віднести:

- створення умов для набуття професії кожного людиною і включення її в суспільно корисну, продуктивну працю відповідно до її інтересів та здібностей;

- задоволення поточних та перспективних потреб народного господарства в кваліфікованих, конкурентноздатних працівниках, що мають широкий політехнічний світогляд, професійну мобільність, загальну культуру;

- забезпечення перепідготовки робітничих кадрів, підвищення їх кваліфікації відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу та потреб виробництва, які швидко змінюються.

Таким чином:

Звернемося до основних принципiв професiйнї освiти. Це передусiм — гуманiзацiя, демократизацiя, науковiсть її змiсту, поєднання навчання з продуктивною працею, наступнiсть iз загальною середньою i вищою освiтою. Гуманiзацiя, як принцип сучасного розвитку професiйної освiти, є одним з важливих факторiв соцiального і духовного оздоровлення суспiльства. Вона зумовлює необхiднiсть перегляду всiх компонентiв навчально-виховного процесу, вимагає змiни характеру взаємовiдносин педагогiв та учнiв, передбачає взаєморозумiння і довiри в усiх видах їх спільної дiяльностi.

Такий пiдхiд змiцнює довiру до молодої людини, повагу до її гiдностi, сприяє розвитку iнiцiативи, соцiальної вiдповiдальностi перед суспiльством, колективами училища і пiдприємства. Зрозумiло, що названi принципи спрямовуються на те, щоб сформувати у майбутнiх трудiвникiв робiтничу честь, людянiсть, поряднiсть, доброту і милосердя, прагнення допомогти своїм ровесникам та старшим. Зауважимо, що важливим принципом концепцiї є також поєднання навчання з продуктивною працею майбутнiх робiтникiв.

Реалiзацiя цих принципів у сучасних умовах дозволяє здiйснити перехiд вiд досить жорсткої регламентацiї змiсту освiти та органiзацiї навчально-виховного процесу до розробки певних стандартiв змiсту базисної частини професiйної пiдготовки, зменшення кiлькостi обов’язкових нормативних показникiв навчально-програмної документацiї. Важливе значення для майстрiв, як і iнших iнженерно-педагогiчних працiвникiв, має вимога постiйного оновлення змiсту професiйної освiти. Безумовно, все це створює бiльш широкi можливостi для творчої дiяльностi майстрiв виробничого навчання, формування в учнiв професiйної майстерностi.

Провiднi принципи, на яких побудована концепцiя, знайшли своє вiдображення в рядi важливих положень:

1. Наступнiсть i взаємозв’язок загальної, професiйної і вищої освiти як ланок системи безперервної освiти.

2. Неперервнiсть розвитку професiйно-освiтнього комплексу вiдповiдно до потреб особи та сучасних вимог до неї; випереджуючий характер професiйної пiдготовки у порiвняннi з науково-технiчним рiвнем виробництва.

3. Рiзноманiтнiсть органiзацiйних структур, типiв навчальних закладiв, у тому числi професiйно-технiчнi, професiйно-художнi, професiйно-торговелънi, вищi професiйнi училища, центри пiдготовки та перепiдготовки робiтникiв, iнтегрованi навчальнi комплекси на базi навчальних закладiв, наукових установ, пiдприємств, радгоспiв, колгоспiв та iнших господарських органiзацiй. При професiйних навчально-виховних закладах створюються навчально-виробничi обєднання, навчальнi пiдприсмства, у тому числi й такi, що працюють за принципом самоокупностi.

4. Диференцiацiя освiтнього процесу, що передбачає багатоварiантнiсть i гнучкiсть в конструюваннi змiсту, форм, методiв i засобiв навчання та виховання з врахуванням нацiональних особливостей i традицiй, специфiки пiдприємств (органiзацiй), для яких здiйснюється пiдготовка робiтничих кадрiв.