Сторінка
15

Розробка педагогічного курсу професійного виховання "Механізми та елементи трансмісії"

До другої групи відносяться професії, трудові процес яких не можуть бути самостійними частинами навчання. Для них є характерною невелика повторюваність операцій при незначній їх варіативності, неможливість їх відокремлення, відсутність комплексів операцій. До них відносяться такі професії: слюсар контрольно-вимірювальних приладів, наладчики і оператори автоматичних ліній тощо.

До третьої групи відносяться професії, які займають проміжне положення між першою і другою групою: великі повторюваність і різновидність операцій і робіт. До неї відносяться робітники будівельних професій (муляр, плиточник), транспортні робочі (машиністи, водії інші.)

Системою виробничого навчання зветься доцільне сполучення теоретичного і практичного навчання, яке обумовлене специфікою теоретичних і практичних знань і послідовністю формування професійних умінь і навичок.

Предметна система виникла першою. Вона передбачає одразу виготовляти готові вироби без ретельного вивчення окремих складових операцій. За такою системою навчання побудована підготовка робочих з деревообробних і деяких інших професій.

Позитивним елементом цієї системи є то, що навчаємі, відразу бачать результати своєї праці. Негативним - виготовлення одразу повністю готових предметів заважає навчаємим послідовно освоювати окремі операції, з яких складається виготовлення усього предмету.

Операційна система створена вперше в Росії у XIX сторіччі і широко використовувалась у всьому світі. Вона полягає у ретельному аналізі змісту праці і відокремленні її окремих компонентів. Ці компоненти - операції, і вони приймаються за основу тематичної побудови виробничого навчання. За цією системою можна будувати навчання на першому етапі при оволодінні професіями слюсарного та верстатного профілю.

При організації робіт за цією системою для кожної робочої професії існують типові операції, вивчення яких відбувається у наперед визначеної послідовності. Негативними сторонами її є те , що навчання відбувається на предметах, які потім викидаються, що значно знижує її дидактичне навантаження. Крім цього, було дуже важко вивчені трудові операції з'єднати для учнів у готовий продукт праці.

Операційно-предметна система є логічним продовженням операційної системи. Суть її полягає у тому, що навчання відбуваються на виготовленні готових виробів. Вони підбираються таким чином, щоб в їх виготовленні були здебільш визначені операції. В цьому випадку засвоєння операцій є тільки як уведення до засвоєння ремесла.

Моторно - тренувальна система - це варіант операційної системи, коли уся операція розподіляється на окремі робочі прийоми і рухи. Ці малі елементи відпрацьовувалися до автоматизму за допомогою окремих спеціальних пристосувань. Іноді ця система зветься системою ЦІП (Центральний інститут праці). Саме там розроблялась ця система у 30-х роках теперішнього сторіччя.

Операційно-комплексна система виникла в 30-ті роки. Вона організаційно втілена у системі трудових резервів країни, яка була створена в 1940 році. Суть її полягає в тому, що учні спочатку вивчають окремі операції, а потім -виконують комплексні роботи, до яких як складові входять ці операції. Потім засвоюються нові операції, які у подальшому складаються у нові комплекси, і так постійно, відбувається нарощення складності і обсягу робіт, що виконуються.

У 60-х роках акад. А.Я. Батишев запропонував проблемно-аналітичну систему виробничого навчання. Суть її полягає у тому, що увесь навчальний матеріал розподіляється на окремі навчальні проблеми. Учні оволодівають навичками і уміннями по кожній проблемі, яка існує реально і відповідає ходу технологічного процесу виготовлення деталей.

Більш загальний характер має система дидактичного навчання, яка запропонована К.Н. Катхановим і зветься - прийомо - комплексно -видов о ю.

У неї відокремлюються два основних елементи, які є характеристиками для більшості робітничих професій: прийоми праці і види робіт. У самої назві цієї системи закладена послідовність виробничого навчання: міцне оволодіння прийомами праці у межах кожного її різновиду і потім подальше поєднання прийомів між собою аж до створення комплексів.

При виробничому навчанні уміння - це здатність навчаємих виконувати відповідні дії у визначених умовах. Уміння виконувати будь-які дії з'являються тільки тоді, коли сформуються уміння виконувати рухові елементи, які відносяться до усієї дії. Ці елементи звуться простими рухами.

Уміння виконувати прості руху зветься елементарним (простим) умінням. Декілька простих рухів, які виконуються у визначеної послідовності, складають функціональні (складні) уміння. Наприклад, настроювання верстату на обробку конкретної деталі - це функціональне (складне) уміння. Окремі елементи цієї дії: встановлення необхідної частоти обертання шпинделю, підвід різця до заготовки, встановлення необхідної подачі, глибини і ін. - це прості (елементарні) рухи.

Навичка -це вміння, яке доведене до автоматизму, але виконується під контролем розуму. Навичка - це створений динамічний стереотип рухів.

Навички поділяються на такі:

· сенсорні - виконання дій за допомогою органів почуття (наприклад, по характерному шуму верстата можливо визначити його перевантаження).

· перцептивні - навички цілісного сприйняття зовнішніх предметів, їх відокремлення і ідентифікація (пізнання). Наприклад, швидке «читання» того, що показують вимірювальні прилади, зоровий контроль за обробкою заготовки на верстаті і ін.

· імажинативні - навички репродуктивної уяви на підставі словесног опису предмета або дії (наприклад, на підставі операційної технологічної карі розумове створення реального процесу обробки)

· сєнсо -мотор ні навички -виконання деяких моторних дій у відповідь н зорове або слухове сприйняття інформації. Наприклад, перегрів токарного різця його почервоніння викликає у токаря автоматичні рухові дії по зупиненню верстат;

· розумові навички - «читання» креслення, виконання розрахунків ін. Вони мають велике значення при обслуговуванні складних автоматичних устроїн

Успішне формування навичок можливе при забезпеченні таких вимог:

· зацікавленості навчаємих в успіху навчання;

· наявності у навчаємих необхідних знань;

· активному характері дій навчаємих;

· урахуванні особливості окремих видів навичок.

Під тренажерами у виробничому навчанні розуміється такий засіб навчання, який дозволяє штучно створювати сприятливі умови для цілеспрямованого формувань умінь та навичок.

До цих сприятливих умов відносяться:

•можливість безперервного контролю і самоконтролю за виконанням трудових дій;

•можливість відокремлення окремих робочих прийомів і організація їх систематичного повторення;

•виключення можливостей виникнення нещасних випадків;

можливість імітування усіх виробничих операцій.

Тренажери мають таку класифікацію:

по спеціалізації вони можуть бути універсальні та спеціальні;

по охопленню навчаємих: індивідуальні та групові;

по рухомості: стаціонарні і рухомі;

по рівню адаптивності: адаптивні та неадаптивні;