Сторінка
17

Розвиток художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку в процесі слухання музики

Констатувальний експеримент здійснювався за допомогою таких методів як усне опитування, бесіда, спостереження, аналіз педагогічної документації.

Так, ми провели усне опитування музичних керівників, що працюють з усіма категоріями дітей. Метою опитування було з’ясувати: чи має вплив слухання музики на розвиток художньо-творчого мислення дітей? Які форми і методи при цьому застосовуються.

Відповіді були неоднозначними. Так, більшість керівників відзначили значне емоційне піднесення дітей під час прослуховування музичних творів, розвиток музичної пам’яті, музичного слуху, творчих здібностей (співу, гри на шумових інструментах, виконання різноманітних самостійних творчих завдань). Але, разом з тим, було відзначено, що є значний відсоток дітей неспроможних виконати нескладні завдання. Переважно більша частина – це хлопчики, які не виявляли бажання співати, творити, слухати і відповідати на запитання викладача. Разом з тим, є діти, що не мають музичного слуху, є зажатими під час занять, і за характером, як це не дивно, - є флегматиками. Вони настільки довго включаються в роботу, в виконання завдання, що інша частина дітей не в змозі чекати.

Одночасно з опитуванням музкерівників, ми провели усне опитування з дітьми старшої вікової категорії. Характер запитань бува таким:

Чи знаєш ти, що таке “пісня”, “марш”,“ вальс”, “танець”, “інсценізація”, “ шумові інструменти ”?

Чи цікаво було слухати музичний твір на занятті?

Чи запам’ятався тобі якийсь музичний твір?

Ти любиш фантазувати, уявляти себе кимось іншим?

Ти любиш ігри?

Чи хотів би ти, щоб на заняттях музики частіше використовувались музичні ігри?

Чи подобаються тобі такі заняття як сьогодні?

Спостерігаючи за реакцією дітей на прослуховування різних за характером музичних творів, таких як “Маленька нічна серенада” В.Моцарта, “Пісня жайворонка” П.Чайковського, “Пори року. Весна” А.Вівальді, ми помітили, що вони асоціюють більшість творів із життям, реальними подіями в їх житті. І це є невипадковим, адже звичайна властивість відображення людиною реального світу виявляється і в музичному сприйманні. Слухач, і в тому числі дитина будь-якого віку, співвідносить сприйняте з тими емоційно-образними категоріями, які викристалізувалися на основі його емоційного досвіду. Нерідко цей процес неусвідомлений і виявляється лише у результаті самоаналізу власних вражень і переживань. Так, якщо діти знали наперед назву твору, який слухали, вони відповідно досить вправно “імпровізували”. Звичайно, розповісти про жайворонка, або про весну не є складним для дітей, що через рік-другий збираються до школи.

Те саме відбувалося і під час роботи над творами однакової назви, але різними за виконанням та характером. Так, після прослуховування творів “Дощик” О. Тілічеєвої та “Дощик” В.Косенка діти повинні були описати словами свої враження почутого. Після прослуховування твору В.Косенка “Дощик”, діти були досить активними у характеристиці музичного твору. Наприклад, Настя П. описала ранній весняний дощ, райдугу пісня нього. Марта О. згадала, коли вона попала під дощ та стрибала радісно по калюжам. Їй здалося, що твір В.Косенка передав ті події в її житті, коли вона перескакувала через калюжі, а краплі дощу “лупили” по асфальту і по ній. Павло М. розповів, що цей твір нагадав йому про дощ на дачі, коли крапельки дощу стукали по шиферу, майже так само як у творі В.Косенка.

Потрібно зауважити, що не всі діти були активними - у багатьох дітей не вистачило слів для характеристик, а якщо у “музичній лексиці” слухача немає потрібного слова, то глибина проникнення у смисл і характер твору є значно меншою, ніж це треба для повноцінного сприймання. Отже, в саме це гальмувало процес художньо-творчого мислення дітей.

Прослуховуючи “Дощик” О. Тілічеєвої, дітям було запропоновано розгадати назву твору. Оскільки твір звучав зі словами, ми хотіли, щоб діти самі назвали цей твір, але обов’язково вслухаючись у слова пісні. Назви були самими різними, але більшість схилялися до “Дощика”. Це означало, що завдання було виконано майже усіма учасниками.

Під час прослуховування твору В. Моцарта “Маленька нічна серенада” ми вирішили перевірити, чи знають діти такого композитора як В.Моцарт (а цей композитор їм знайомий ще з попередніх років)? Що вони знають про нього? Які твори пам’ятають чи знають? Що означає слово “серенада”? “Чому у твору така дивна назва?”

Відповіді дітей були різними, цікавими, навіть смішними. Так, більшість дітей запам’ятало, що цей композитор став писати музику ще в 4-річному віці, а оскільки цей вік є для них близьким, то цей факт був згаданий ними одним із перших. По-друге, ім’я композитора є для дітей знайомим і відомим. Це пов’язано із нашими музичними заняттями, розповідями про композиторів, в тому числі і про Моцарта. Ще діти згадали цю музику тому, що чули її “в телевізорі”, “в рекламі”, “в передачі”. Це лишній раз підтвердило тільки те, що супутнє сприйняття музики відіграє також важливе значення у житті людини, а дитини тим паче.

На рахунок назви, звичайно, були різні думки. Хтось розумів її як пісню про кохання, яку співають “під балконом”, хтось пов’язував із країною, наприклад, Іспанією, де приходилося чути її, а хтось вигадував своє враження від почутою музики, і говорив те, що відчував в той момент.

Наступний етап роботи передбачав перевірити можливість дітей не тільки розповісти про музичний твір, а й помітити різницю між двома однаковими за назвою, але різними за стилем творами. Для цього ми дали прослухати “Марш дерев’яних солдатиків” із циклу “Дитячий альбом” П.Чайковського та “Марш” В.Моцарта. Діти відразу почилу різницю між маршами. Це виражалося такими характеристиками твору П.Чайковського як: “казкова музика”, “марш героїв мультика”, “марш маленьких чоловічків- гномів”. Марш В.Моцарта вони сприйняли як “чоловічий”, “дорослий”, “марш-парад”. Це означало те, що діти не розуміючи особливостей інструментування, виконання творів, навіть, не знаючи для кого, з якою метою був написаний твір – дали вірні відповіді.

Творча діяльність дітей не вимагала особливої перевірки, так як діти з радістю малювали ілюстрації до творів, з задоволенням підігрували на шумових інструментах, створювали різні танцювальні рухи. Так, вище згадані і запропоновані для прослуховування твори діти досить активно “обробили” тими способами, які були для них більш приємними. Хто займається в танцювальному гуртку, майже всі твори слухав пританцьовуючи. Той, хто займається у художньому гуртку відразу пропонував: “А давайте, я намалюю!”, ну, а діти обдаровані музично – були готові до будь-якої творчої діяльності.

Діагностуючи розвиток художньо-творчого мислення дітей ми отримали наступні результати.

Низький рівень виявлено у 23,5% діток, від загальної кількості респондентів. Для дітей цієї групи характерний ситуативний, пасивний інтерес до музики. Уявлення дітей в процесі слухання музики носить емпіричний характер, абсолютно відсутня потреба в усвідомленому ознайомленні з музичними творами, переважає неусвідомлене копіювання дитиною музично-виконавських дій музкерівника, спостерігаються ускладнення у вираженні емоційного ставлення до твору, відсутня власна думка, обмежений кругозір, наявна невпевненість у своїй оцінці,має місце орієнтація на судження інших дітей.