Сторінка
12

Розвиток художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку в процесі слухання музики

Акцент на пісню, танець і марш надає змістовності музичним заняттям, дозволяє опиратися на реальний життєвий досвід дітей, на доступні їм явища соціального побутування музики. Коли дитина, відштовхуючись від змісту музики і свого досвіду, осмислює музичні враження, наступає та захопленість, про яку мріє кожен музкерівник. Зрозуміло, що захопленість музикою (яка насамперед залежить від самого музкерівника) виховується не тільки; цими роздумам, а й змістовним музикуванням.

Система запитань і завдань дає змогу викладачам створити на занятті пошукову ситуацію, мета якої — навчити дітей вслухатися в музичний твір і самостійно розбиратися в ньому. Дуже важливо вміти правильно поставити запитання. Безглуздо давати загальні запитання, відповіді на які можуть бути одночасно і негативні, і позитивні. Наприклад, на питання “Чи сподобалася вам музика?”, “Всім зрозуміла?’ діти одночасно відповідають: “Так!” або “Ні!”, “Всім! Не всім!”. Часто після того, як прозвучав твір, ставляться запитання, що стали штампами: “Який характер твору?”, “Які почуття виражає?”. Зовсім недопустимо, коли музкерівник, прагнучи до “оптимізації процесу навчання”, починає підганяти дітей: “Ну, Таня, ну, Сашко, чого ж ви мовчите, не піднімаєте руку? Так який же характер музики?” А буває, що кількома лаконічними, образними словами, в яких виражений настрій, роздум про твір, музкерівник викличе дітей до спільного розмірковування про нього.

Наприклад, після прослухування твору Л. Бетховена “Весело і сумно” діти старшого дошкільного віку визначили яким настроєм закінчується кожна з частин, і довели, “чому музика має сумний або веселий характер?”. На допомогу може прийти наочний посібник — плакат з позначеними на ньому засобами виразності (лад, ритм, динаміка, тембр). Діти, згідно послідовності плаката, говорять про те, які елементи музичної мови вони почули в творі.

Можна використати такий прийом перед слуханням п'єси В.Косенка “Дощик”. Ми повідомляємо її назву і пропонуємо визначити, який дощик зображає композитор. Чому це теплий весняний дощик? Бесіда з учнями сприятиме усвідомленню естетичної виразності музичної мови. Або навпаки, музкерівник, не повідомляючи назви п'єси, яку буде виконувати, дає дітям завдання розповісти, що відбуваєтеся в музиці, яку вони зараз почують.

Ще один приклад. Перед слуханням п'єси П.Чайковського “Пісня жайворонка” діти, виходячи з назви, висловлюють свої думки з приводу пори року, характеру музики, засобів виразності, зокрема висловлюють бажання “намалювати” жайворонка, або виразити його пісню за допомогою сопілки. У цьому випадку процес аналізу твору проходить цікавіше. На занятті з музики виникає пошукова ситуація. Мислення дітей спрямовується не тільки на визначення загального характеру музики, але й на усвідомлення взаємодії засобів виразності та їх ролі у створенні музичного образу.

Пошукові ситуації, спрямовані на самостійне осягнення музики дітьми старшого дошкільного віку, мають створюватися у невимушеній атмосфері і мати імпровізаційний характер. Музкерівнику слід бути уважним до відповідей дітей, уміло спрямовувати їх думки в потрібне русло, відбираючи найвлучніші відповіді і доповнюючи їх власними оцінками, підводити до узагальнення теми.

Ще однин важливий момент в роботі з дітьми ми повинні розглянути – це правильність постановки запитань, адже це виховує уміння чути музику, розвиває музичне мислення.

Процесуальна, звукова природа музики не дозволяє ставити запитання або робити пояснення під час спостереження за музикою, тому їх ставлять або до того, як діти прослухають музику, або після її прослуховування. Доведено, що на запитання, поставлені попередньо, відповідає більшість дітей. На ці ж запитання, задані після прослуховування, відповідає значно менше дітей, і їхні відповіді невизначені. Напрошується висновок, що запитання доцільніше ставити завжди перед прослуховуванням музики. Однак слід враховувати, що запитання змушують думати, усвідомлювати, і це у даний момент відбувається за рахунок емоційності сприймання. Тому радимо ставити попередні запитання лише тоді, коли музкерівник не впевнений, що твір буде прослуханий досить уважно або коли йому не вдалося зацікавити дітей своїм вступним словом.

Постановка запитань під час аналізу визначається насамперед завданнями спостереження і підготовкою дітей старшого дошкільного віку, налаштуванням їх на уважне прослуховування твору.

Якщо поставити дітям запитання, на які можна відповісти, не прослухавши всю п'єсу (наприклад: “Хто виконує твір? На якому інструменті виконується? У якому темпі?” тощо), то відповідь буде знайдена дуже швидко і після цього інтерес дітей до подальшого слухання музики знизиться. Водночас запитання “Які почуття виражає музика і як вони розвиваються у творі? У які формі написаний твір?” вимагають уважного слухання протягом звучання всього твору.

Серед запитань можливі й такі, що вимагають лише пригадування відомої інформації, наприклад: “Кому належить твір? У якому регістрі звучить?” тощо. Доцільніше ставити запитання, які змушують шукати нові зв'язки між знайомими явищами або вимагають творчої уяви.

Не слід вимагати від дітей старшого дошкільного віку однотипних відповідей, а, враховуючи дитячу психологію, уважно слідкувати за ходом їхніх міркувань. Наприклад, дитина відповіла, що “Пісню про школу” Д.Кабалевського написав Л.Бетховен. Вчителька запитала: “Чому ти так думаєш?” — “Тому, що Бетховен — хороший композитор”. Хоч відповідь і неправильна, та вона показала, що заняття з музики дали позитивні наслідки. По-перше, діти старшого дошкільного віку уже знають, що музику пишуть композитори. По-друге, знає, що Л.Бетховен - композитор. По-третє, що Бетховен — хороший композитор.

Тому бажано спочатку підкреслити правильність міркувань дитини, а вже потім тактовно поправити її. Важливо, щоб музкерівник зумів використати подібні відповіді для активізації мислення дітей старшого дошкільного віку.

Чим ширше залучається музична пам'ять до відповіді про музику як звукове явище, тим таке запитання складніше. Складність підвищується, якщо запитання ставиться після того, як музика прозвучала, або коли ілюструється в запису, а не в живому звучанні. Деякі музкерівники дають запитання лише із засвоєного матеріалу. Та краще ставити такі питання та завдання, на які діти старшого дошкільного віку поки що не знайдуть відповіді, але це спонукатиме їх до роздумів.

Вищезазначені особливості значною мірою впливають не лише на здобуття дітьми старшого дошкільного віку необхідних знань, а й на їх художньо-естетичний розвиток.

ІІ. Наступний етап роботи передбачав слухання музики з впливом на емоційний розвиток дітей.

Слухання музики прийняття музики – одне з найважливіших завдань музичного виховання, і проходить воно в процесі всіх видів музичної діяльності, будучи при цьому самостійним видом діяльності. Музкерівнику необхідно формувати в дітей страршого дошкільного віку навички, необхідні для повноцінного сприймання музичних творів, розвивати в них вміння розрізняти музичні твори, інтерес до музики, музичний смак.