Сторінка
13

Розвиток художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку в процесі слухання музики

Процес музичного сприймання складається з наступних етапів:

створення установки на сприймання;

розуміння і переживання музики;

інтерпретація і оцінка музики;

післядія музики, яка виражається в тому, чи став той чи інший твір улюбленим.

Але, крім цього, на процес сприйняття музики впливають і інші фактори. Зокрема:

особливості приміщення;

поведінка музкерівника та дітей;

рівень музичної культури дітей старшого дошкільного віку;

використання нетрадиційних підходів до організації музичного сприйняття тощо.

Підготовці до слухання музики сприяє вступне слово. Воно має бути лаконічним, емоційним, образним. Затяжна, навіть цікава бесіда знижує напруженість уваги при слуханні музики. Тому, щоб не гальмувати активності дітей, не заважати самостійності у спостереженні за музичним процесом, ми підбирали слова так, щоб вони не містили того, що діти старшого дошкільного віку вже знають або можуть помітити самі.

Музичний твір ми слухали на кількох музичних заняттях, тому нашим завданням було розподілити наявний матеріал так, щоб кожного разу можна було повідомити дітям щось цікаве, пізнавальне. В одному випадку — це розмова про сам твір, про його зміст, у другому — про історію його створення або про композитора чи виконавця.

Багато творів, є програмними за змістом, тому не слід спрямовувати увагу дітей старшого дошкільного віку на пошуки у ньому якоїсь програма: діти, захоплюючись картинами, які їм малює уява, погано слухають музику. Крім того, вони починають мислити предметними образами, не властивими музиці.

Діти охоче слухають розповіді про музику, особливо коли це відбувається виразно й емоційно. Але ці розповіді не повинні нав'язувати їм стереотипів сприймання музичного твору.

У деяких випадках розповідь про твір може й не випереджувати звучання музики. Одна-дві лаконічні, але образні фрази, сказані на занятті у зв'язку з музичним твором, що звучить, викличуть думки і почуття незрівнянно глибші, ніж будь-які інші, попередньо заготовлені “загальні слова” на цю тему.

“Слово вчителя — нічим не замінний інструмент впливу на душу вихованця”, — писав В.О.Сухомлинський [85, c.430]. Мистецтво виховання включає насамперед мистецтво говорити, звертаючись до людського серця. “Слово ніколи не може до кінця пояснити всю глибину музики, але без слова не можна наблизитися до цієї найтоншої сфери пізнання почуттів . Слово має настроїти чутливі струни серця, щоб осягнути мову почуттів . пояснення музики мусить нести в собі щось поетичне, щось таке, що наближало б слово до музики”, — так чудово сказав видатний педагог [85, с. 554-555].Важливою педагогічною умовою художньо-естетичного розвитку дітей старшого дошкільного віку та їх художньо-творчого мислення є підвищення емоційної активності, зацікавленості, що зростає при використання на заняттях з музики нових інформаційних технологій та технічних засобів.

Сприймання музики дітьми дошкільного віку тісно пов'язане з руховими переживаннями (ритмічні рухи, спів). Тому їм ближча ритмізована і мальовнича музика, яка відповідає їхньому досвіду й потребі в активних виявах. Дітям властиві інтерес до почуттєво забарвлених музично-слухових вражень, прагнення до новизни, до вияву в звучанні музики життєвих зв'язків. Уже шестилітні дітки здатні визначати не лише загальний характер музики та її настрій, а й схоплювати характерні ознаки певного жанру, наприклад, колискової пісні, танцю, маршу, передавати їх у пластиці своїх рухів, жестах, міміці.

У дітей старшого дошкільного віку яскраво виявляється емоційність сприймання. Однак емоційний відгук дітей цього віку має свої особливості: реагуючи на музику безпосередньо й активно, вони не усвідомлюють емоційні стани, які нею викликаються. Тому діти не говорять, наприклад, про свої внутрішні переживання (“мені було сумно”), а оцінюють загальний характер музики (“була сумна музика”).

Що розуміється під емоційністю? Слід враховувати, що розмежувати емоційне від інтелектуального можна лише умовно: в музиці, як і будь-якому іншому мистецтві, емоційне начало переливається в думку, а думка, не потребуючи понятійної визначеності, так само невловимо переходить у почуття. Підхід до емоційного відгуку під час слухання музики як поверхневого, зовнішньо-чуттєвого, є неправильний.

Діти довірливо ставляться до музичного твору, приймаючи його зміст за реальність. Частина дітей дошкільного віку не може відділити думки, які виникають під час слухання музики, від власне змісту музики. Саме тому їхні відповіді можуть бути такими несподіваними.

Наприклад, прослуховуючи пісню “Бабак” Л.Бетховена, на запит викладача: “Який настрій викликає пісня?”– діти дають такі відповіді:

- “Веселий!”

- Чому? — і тоді діти уточнюють.

“А мама мені купила собачку!”

Отже, відштовхнувшись від змісту пісні, думки дівчинки перенеслися до радісних спогадів про свого четвероногого друга і тим внесли нове забарвлення у сприймання музики.

Частина дітей старшого дошкільного віку не може відділити думки, які виникають під час слухання музики, від власне змісту музики. Саме тому їхні відповіді можуть бути такими несподіваними.

Наприклад, прослуховуючи музичний твір “Курчатка” А. Філіпенка, на запитання музкерівника: “Який настрій викликає даний твір?”– діти дають такі відповіді:

- “Веселий!”

- Чому? — і тоді діти уточнюють.

“А мама мені купила зернятка для курчат!”

Отже, відштовхнувшись від змісту твору, думки дітей перенеслися до радісних спогадів про своїх друзів і тим внесли нове забарвлення у сприймання музики.

В основі методичних прийомів музичного виховання лежить вплив виразною співочою інтонацією, теплота і задушевність якою користується музкерівник, викликаючи в дітей емоційний відгук.

Так, наприклад, наспівуючи пісню, нахиляючись до дитини, ми привертаєммо її увагу, викликаємо наслідувальні інтонації і створюємо в неї радісний настрій. В роботі з дітьми трохи старшими для виявлення інтересу до співу використовується показ іграшок.

Здійснити це завдання допомагли пісні, які відбивали близькі і зрозумілі дітям образи (пташечки, ляльки і т. ін.). Правильний добір дає можливість поступово ускладнювати завдання. Наприклад “Пташку” М.Раухвергера діти можуть відзначити закінчення пісні вигуком “Ай”, а в пісні “Да-да-да” О. Тілічеєвої вони підспівують коротку музичну фразу на повторення складу “да-да-да”. Основним методом художньо-творчого мислення у дітей на цьому етапі є наслідування дорослих, але при умові уважного сприйняття завдання та слухання твору.

Велике значення для музичного розвитку в цьому віці має індивідуальна робота з кожною дитиною. Це дає змогу виявити найактивніших, об'єднати їх у невелику групу.

З часом емоційність сприймання поступово доповнюється прагненням дітей старшого дошкільного віку зрозуміти, що виражає музика, у чому її зміст. Дітки можуть досить повно визначити емоційний зміст музики, дати їй образне пояснення, а завдяки властивій спостережливості — почути окремі деталі музичної мови, відтінки виконання.