Сторінка
8

Розвиток художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку в процесі слухання музики

Перші чотири показника народжуються і природно проявляються в “самодіяльності” дітей цього віку. Останній показник є найбільш складним. Він виділяє в психологічному сенсі позицію дитини вже як школяра діяльність якого характеризується всіма основними рисами суспільно-корисної діяльності.

Відзначимо загальні тенденції музичного розвитку того віку, який ми досліджуємо. Отже, діти п’яти, шести років відносяться до категорії дітей старшого дошкільного віку.

П'ятий рік життя характеризується активною допитливістю дітей. Це період запитань: “чому?”, “чого?”. Дитина починає осмислювати зв'язок між явищами й подіями, може робити найпростіші узагальнення. Вона спостережлива, здатна визначити: музика весела, радісна, спокійна; звуки високі, низькі, голосні, тихі; в п'єсі дві частини (одна швидка, а друга сповільнена); на якому інструменті, грають мелодію (рояль, скрипка, баян). Дитині зрозумілі вимоги: як треба проспівати пісню, як рухатися в спокійному хороводі і як — у рухливому танці.

Голос у цьому віці набуває дзвінкості, рухливості. Співочі інтонації стають стійкішими, але потребують постійної підтримки дорослого. Налагоджується вокально-слухова координація.

Освоєння основних видів руху — ходьби, бігу, стрибків — дає можливість дітям ширше використовувати їх в іграх і танцях. Одні прагнуть, не наслідуючи одне одного, по-своєму виконати роль (наприклад, у сюжетній грі). Інші виявляють цікавість лише до одного виду діяльності залежно від індивідуальних нахилів та здібностей кожного.

Шостий рік життя - це період підготовки дітей до школи. На основі здобутих знань і вражень про музику діти можуть не тільки відповісти на запитання, а й самостійно охарактеризувати музичний твір, розібратися у його виражальних засобах, відчути різноманітні відтінки настрою, передані музикою.

Дитина може цілісно сприймати музичні образи, що дуже важливо і для виховання естетичного ставлення до навколишнього світу. Та чи означає це, що аналітична діяльність може завдати шкоди цілісному сприйманню? Дослідження, проведені в сфері сенсорних здібностей і музичного сприйняття дітей, виявили цікаву закономірність. Цілісне сприйняття музики не знижується, якщо ставиться завдання вслуховуватися, відокремлювати, розрізняти найяскравіші засоби “музичної мови”. Дитина може вирізнити ці засоби і, враховуючи їх, діяти відповідно до певного образу, слухаючи музику, виконуючи пісні і танцювальні рухи. Це в свою чергу сприяє музично-слуховому розвиткові, засвоєнню необхідних навичок для підготовки до співу по нотах.

У дітей 6 років ще більше міцніє голосовий апарат, розширюється і вирівнюється діапазон, з'являється більша співучість, дзвінкість. Пісні, танці, Ігри виконуються самостійно, виразно і певною мірою творчо. Індивідуальні музичні інтереси і здібності виявляються яскравіше.

Музкерівнику треба творчо застосовувати знання про психологічні особливості дітей і враховувати їх при побудові педагогічного процесу. Інакше він може попасти в тяжке положення, коли психологічні дані не спрацьовують, більше того, суперечать ситуації реальної поведінки дитини на заняттях музики.

Вікові психологічні особливості не догма, а вільний орієнтир для більш чіткого судження педагога про своїх дітей. Вікові психологічні особливості залежать від попереднього психічного розвитку дитини, від їх бажання відгукнутися, як на музичні фактори, так і на виховні дії дорослих.

Фізичний розвиток, запас уявлень і понять, рівень розвитку мислення і мови, бажання йти в школу — все це створює передумови того, щоб систематично вчитися.

Діти старшого дошкільного віку з готовністю і інтересом оволодівають новими знаннями, уміннями і навичками. Так, них продовжує виявлятися властива дітям цього віку необхідність в активній ігровій діяльності, в рухах. Вони готові годинами грати в рухомі ігри, не можуть довго сидіти в застиглій позі, люблять побігати.

Для пізнавальної діяльності дітей старшого дошкільного віку характерною є все ж емоційність сприйняття. Наочна допомога, жарт вчителя, цікава розповідь, музична гра — все викликає у них миттєву реакцію. Такі діти знаходяться у владі яскравого факту, так як їхня реакція, відповіді, рухи, образи - є дуже яскравими.

Образність виявляється і в розумовій діяльності дітей. Вони схильні розуміти буквально переносне значення слів, наповнюючи їх конкретними образами. Наприклад, на питання, як треба розуміти слова: “Один в полі не воїн”, — багато хто відповідає: “А з ким йому воювати, якщо він один?” Ту або іншу розумову задачу діти старшого дошкільного віку вирішують легше, якщо спираються на конкретні предмети, уявлення або дії. Враховуючи образність мислення, вчитель застосовує велику кількість наглядної допомоги, розкриває зміст абстрактних понять і переносне значення слів на ряду конкретних прикладів. І запам'ятовують дошкільнята спочатку не те, що є найбільш істотним з погляду завдань, а те, що справило на них найбільше враження: те, що є для них цікавим, емоційно забарвленим, несподіваним або взагалі новим.

Складність музично-виховного процесу визначається низкою моментів. Так, наприклад, музкерівник повинен пам’ятати, що при колективній формі занять необхідно враховувати можливості кожної дитини окремо. Крім того, навіть одна і та ж по змісту задача на різних щаблях загального і музичного розвитку дітей, в залежності від їх віку, вирішується по-різному. Специфічна складність полягає в тому, що кожен елемент заняття з музики повинен залучати діток до музики, бути заняттям – музичне мистецтво. Тому обов’язковим елементом заняття з музики буде емоційна насиченість, творчо активне, естетичне відношення дітей до завдання, що виконується.

Дошкільне дитинство – це період інтенсивного розвитку творчих здібностей дитини, період нескінченних запитань, задумок, невичерпного фантазування. І конче важливо в цей період дбати про формування загального творчого ставлення до оточуючого світу. Розуміння вікових особливостей музичного розвитку дає змогу педагогові уточнити послідовність завдань і змісту музичного виховання дітей на кожному віковому етапі.

Світова психолого-педагогічна наука і передова практика переконливо стверджують, що надто дорого обходиться нехтування можливостями саме в дошкільному дитинстві розширювати і поглиблювати здатність до образного пізнання, тобто збагачувати і максимально розгортати саме ті ціннісні якості, по відношенню до яких дитяча природа найбільш сприятлива (О.В.Запорожець).

Отже, глибокі знання загальних закономірностей психічного розвитку дитини, її фізіологічні властивості, сприяють формуванню особистості дитини на різних вікових етапах, дають змогу вихователеві оптимізувати навчально-виховний процес.

1. Аналізуючи психолого-педагогічну літературу з питань художньо-творчого мислення дітей старшого дошкільного віку ми прийшли до висновку, що проблема розкривається в педагогічній літературі на високому рівні. (Д.Ельконін, Г.Костюк, О.Леонтьєв, Д.Кабалевський, О.Ростовський, О.Рудницька та інш.). Це уможливило формулювання визначення: художньо-творче мислення – це інтелектуальна й практична діяльність, оскільки поєднує в собі пізнання і творче перетворення образів і уявлень, зафіксованих у пам'яті. Це завжди активна зміна діяльності внаслідок розумової праці.