Сторінка
1

Аналіз виховного ідеалу національного виховання за Ващенком

Актуальність даної теми зумовлена тим, що сьогодні українська школа перебуває в стані кардинального оновлення, шукає нових шляхів для вдосконалення та розвитку.

Аналізуючи зміст державної національної програми "Освіта. Україна XXI століття", варто зазначити, що реформування освіти, її докорінна перебудова "мають стати основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства в Україні". Важливий акцент здійснено на національну спрямованість освіти, основним приорітетним напрямом якої є "формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати".

Національне виховання – основний стрижень усього навчально-виховного процесу сучасної школи. Адже школа має найбільші можливості відродити споконвічні якості національного характеру – доброту, милосердя, щедрість, працьовитість, природне відчуття краси і гармонії, доброзичливість. Реалізація цієї концепції різною мірою, з урахуванням специфіки, має стосуватися усіх шкільних предметів.

Стан дослідження проблеми. Педагоги XIX ст. (Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, О. Духнович, М.Драгоманов, П. Куліш, Г. Врецьона, В. Ільницький, К. Кахникевич, С. Томашівський, К. Ушинський) наголошували, що школа і виховання мають ґрунтуватися на культурі народу, на власних національних основах.

Ґрунтовну основу для розуміння національного характеру педагогічної діяльності становить педагогічна спадщина педагогів і громадських діячів початку ХХ ст. (М. Грушевський, А. Артимович, М. Василенко, С. Васильченко, Б. Грінченко, О. Іванчук, І. Огієнко, С. Русова, І. Стешенко, С. Сірополко, Ф. Сушицький, П. Холодний, І. Ющишин).

Національне виховання розглядається вітчизняними вченими (І. Бех, П. Ігнатенко, Н. Косарєва, М. Красовицький, Н. Островерхова, В. Поплужний, Ю. Руденко, М. Стельмахович, О. Савченко, А. Фасоля).

Проблеми, що стосуються ідеалу як мети виховання, розглядаються сучасними українськими вченими у різному контексті: національного та родинного виховання – О. Киричук, В. Кузь, В. Майборода, Ю. Руденко, З. Сергійчук, В. Скуратівський, М. Стельмахович; цілісного виховання особистості – С. Карпенчук, Т. Левченко; як модель процесу формування особистості – М. Кухта; гуманістичного виховання особистості на основі цінностей – О. Вишневський, І. Підласий.

Отже, актуальність окресленої проблеми в педагогічній науці, загальна потреба шкільної практики визначили вибір теми курсового дослідження "Аналіз виховного ідеалу національного виховання за Г. Ващенком".

Об'єкт дослідження – Виховний ідеал національного виховання.

Предмет дослідження – Виховний ідеал національного виховання за Г.Ващенком.

Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі виховного ідеалу національного виховання за Г. Ващенком.

Відповідно до мети було визначено завдання дослідження:

1. Розкрити сутність виховного ідеалу національного виховання на основі аналізу психолого-педагогічної літератури з означеної проблеми.

2. Визначити особливості та ознаки виховного ідеалу національного виховання за Г. Ващенком.

3. Проаналізувати педагогічні ідеї Г. Ващенка в системі освіти.

Для розв’язання завдань та досягнення мети використано такі теоретичні методи дослідження – вивчення та аналіз філософської, психологічної, педагогічної, методичної літератури та узагальнення одержаної інформації з метою дослідження та аналізу сутності виховного ідеалу національного виховання Г.Ващенка;

Теоретичне значення полягає в обґрунтуванні поняття "національне виховання"; уточненні сутності поняття "виховний ідеал національного виховання", що поглиблює розуміння процесу національного виховання молодших школярів; багатоаспектний аналіз виховного ідеалу національного виховання у працях Г. Ващенка.

Практичне значення роботи полягає в аналізі педагогічних ідей Г. Ващенка в системі освіти, розкритті сутності виховного ідеалу національного виховання, що може бути використаним викладачами та вчителями при організації навчального процесу, що буде спрямований на формування національної свідомості молодших школярів.

Мета та завдання національного виховання молодших школярів

Визначаючи мету виховної роботи національної школи, педагоги О. Киричук, В. Майборода, Ю. Руденко виходять з таких міркувань: виховання – цілеспрямована передача, освоєння і творче використання нині сущими поколіннями досвіду попередніх, продовження культурно-історичних традицій батьків, дідів і прадідів, творення людини даної епохи, члена свого роду і народу, введення його в сферу загальнолюдських цінностей.

Національне виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв та ін., покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обґрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичну ходу народу, перспективи його розвитку.

Будучи національною, школа передусім здійснює національне виховання, мета якого зумовлена проблемами та особливостями етнічної приналежності. У своїй найглибшій суті національне виховання – це виховання громадянина для задоволення потреб нації. Водночас навчально-виховний процес зорієнтований на потреби держави і має на меті виховання гідних громадян, високоосвічених патріотів, які люблять Україну, примножують її духовні і матеріальні багатства, готові до її захисту і самопожертви для її блага.

Навчально-виховний процес у національній школі є частиною глобальної соціально-педагогічної системи, яка виховує нові покоління, від котрих залежатиме доля всієї цивілізації. Тому виховання особистості має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях. Організовуючи виховну роботу, слід зважати на те, що національна культура є надбанням і багатством народу, яскравою формою вияву суті народу в мистецтві, традиціях, обрядах, звичаях, трудовій діяльності, побуті. Виховний процес повинен утверджувати єдність вселюдської і національної культури.

Отже, національна школа має поєднувати виховання особистості для потреб нації.

Головна мета національного виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді незалежно від національної приналежності особистісних рис громадян Української держави, розвинутої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Метою національного виховання має бути утвердження у свідомості нації культурної, мовної єдності, своєї національної неповторності, вагомості. Підростаюче покоління потрібно готувати до практичної діяльності у справі розбудови держави. Мета національного виховання на сучасному етапі, на нашу думку, це: утвердження у свідомості дітей національної, культурної, мовної єдності, національної окремішності і неповторності, розуміння важливості для розвитку нації власної держави і розбудови її, виховання національно-державних патріотів, пріоритетним для яких є добро всієї нації і піклування про її поступ; усебічна підготовка до творчої праці з розбудови і захисту незалежної Української держави, рідної духовної і матеріальної культури, а через них до участі у вселюдській культурі; досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, основою яких є національна рівність, взаємна толерантність і пошана. Головна мета національного виховання освітянської молоді в Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття") визначається як формування "особистісних рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури".