Сторінка
1

Соціально-педагогічна характеристика дітей "групи ризику"

Сьогоденний стан суспільної моралі як один із чинників поведінки людини характеризується тим, що в роки вияву негативних явищ в економіці, поглиблення розшарування суспільства на багатих та бідних, значною мірою втрачено важелі формування світогляду молодого покоління. Все більшого поширення набуває в дитячому середовищі саморуйнувальна поведінка, що зумовлює розвиток злочинності, проституції, наркоманії, алкоголізму та інших негативних явищ.

Поняття діти «групи ризику» набуло в останні роки масового характеру і поставило цю проблему в центр уваги соціологів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів.

Діти «групи ризику» – одна із проблем усієї сучасної освітньої системи країни, а відтак увага до них повинна стати турботою держави. Проте шкільні вчителі найчастіше бувають не в змозі допомогти таким дітям, не спроможні проводити належну соціально-педагогічну діяльність у цьому напрямі. У таких випадках школа вдається до допомоги працівників соціальної сфери – соціальних педагогів та соціальних працівників. Завданням яких є ефективне подолання дезадаптації дітей «групи ризику», попередження девіантної поведінки.

Актуальністю цієї проблеми зумовлений вибір теми курсової роботи «Соціально-педагогічна характеристика дітей "групи ризику"».

Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі та вивченні особливостей соціально-педагогічної роботи з дітьми «групи ризику».

Окреслена мета зумовила такі завдання дослідження:

розглянути дітей «групи ризику» як соціально-педагогічну проблему;

дати психолого-педагогічну характеристику дітям «групи ризику»;

охарактеризувати причини появи дітей «групи ризику»;

визначити сутність та проаналізувати особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми «групи ризику».

Об’єктом дослідження є діти «групи ризику» як соціально-педагогічне явище.

Предметом дослідження є соціально-педагогічна робота з дітьми «групи ризику».

Поставленні завдання зумовили вибір методів дослідження: теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння та узагальнення); емпіричні методи (бесіда, пряме і непряме спостереження, анкетування).

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків (уміщених на 5-ти сторінках) та списку використаних джерел (30 найменувань). Обсяг основного тексту роботи становить 33 сторінки.

Основні підходи науковців до розуміння соціально-педагогічних характеристик дітей «групи ризику»

Системна криза, що охопила все світове співтовариство, характеризується такими загальними для різних країн ознаками, як посилення соціальної відчуженості серед молоді, все більше поширення в дитячому середовищі саморуйнівної поведінки, що зумовлює злочинність, проституцію, наркоманію, алкоголізм та інших негативних явищ. Все більш відчутним стає руйнування інституту сім'ї, яка не в змозі виявляти достатню турботу про дітей, не виконує батьківських обов'язків, нерідко і сама створює умови, небезпечні для життя і розвитку дітей. З року в рік відбувається загострення проблем соціального становища неповнолітніх.

Нині загальноприйнятим може вважатися поняття діти «групи ризику», однак існують різні його трактування, тому воно потребує уточнення і розвитку. На думку П.Д. Павленок, «ризик» означає можливість, більшу ймовірність чого-небудь, як правило, негативного, небажаного, що може відбутися або не відбутися. Тому, коли говорять про дітей групи ризику, мають на увазі, що ці діти знаходяться під впливом деяких небажаних факторів, котрі можуть спрацювати або не спрацювати. «Групи ризику» – це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі. На думку Л.Я. Оліференко «діти групи ризику» може вважатися сьогодні загальноприйнятим та мається на увазі, що ці діти перебувають під впливом деяких небажаних чинників.

А от Н.А. Литвинова характеризує поняття «ризик», як ситуативну характеристику проблемної діяльності, що означає невизначеність її наслідків, за якої можливі альтернативні варіанти помилки або успіху. На основі поняття ризику виникає поняття групи ризику.

Групи ризику – це збірне поняття , що позначає категорії дітей, чий соціальний стан за тими чи тими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті, в результаті впливу негативних зовнішніх факторів. Фактично мова йде про два аспекти ризику: для суспільства, що створюють діти цієї категорії, та для самих дітей (втрати життя або здоров’я, сприятливих умов для повноцінного розвитку тощо).

До категорії неповнолітніх «групи ризику» належать підлітки з неблагополучних сімей, які погано встигають у школі, характеризуються різними виявами девіантної поведінки. Увага до цієї категорії осіб останнім часом набагато збільшилася. З погляду правослухняної поведінки та правової свідомості це – найбільш небезпечна група, тому що ці неповнолітні ще не є злочинцями, але вже мають дефекти соціалізації (до того ж правової). До групи ризику таких неповнолітніх зараховують із двох причин:

1) певна небезпека для оточення та суспільства через девіантність і потенційну делінквентність;

2) аутодеструктивна поведінка (ризик утратити життя, здоров’я, нормальні умови для повноцінного розвитку).

На підставі аналізу сучасної науково-педагогічної літератури можна виділити наступний зміст поняття діти «групи ризику». Діти «групи ризику» – це та категорія дітей, яка в силу певних обставин свого життя більше за інших категорій схильна до негативних зовнішніх впливів з боку суспільства та його кримінальних елементів, які стали причиною дезадаптації неповнолітніх. Зазвичай до цієї категорії дітей відносять дітей з неблагополучних сімей, погано встигаючих у школі, що характеризуються різними виявами девіантної поведінки і т.д.

У науковій психолого-педагогічній літературі поняття „підлітки групи ризику” має низку синонімічних визначень: „важкі”, „проблемні”, „дезадаптовані”, „педагогічно занедбані”, „підлітки в соціально-небезпечних умовах”, „підлітки у складній життєвій ситуації”, „підлітки із проблемної сім’ї” тощо.

Латинське слово deviatio відхилення (від via – дорога) використовується в соціальний педагогіці як аналог поняття поведінка, що «відхиляється». У вітчизняній соціальній педагогіці девіантність розглядається як поведінка, що знаходиться на межі між законослухняністю і кримінальністю (делінквентністю) .

Поза сумнівом, ця грань надзвичайно тонка і часто визначається випадковістю, оскільки спосіб життя і спрямованість вчинків підлітка з поведінкою, що відхиляється, такий, що він у будь-який момент може бути визнаний суспільством як делінквент.

Для характеристики відхилень від норм поведінки у психології використовують спеціальні терміни делінквентність і девіантність.