Сторінка
6

Аналіз виховного ідеалу національного виховання за Ващенком

У своїх працях Г. Ващенко глибоко проаналізував виховні ідеали, які людство сформувало впродовж свого розвитку. Вчений дослідив і порівняв такі виховні ідеали: християнський, загальноєвропейський, український національний, націонал-соціалістичний і більшовицький. У своїх дослідженнях він висловив багато вартих уваги педагогічних ідей, що є нині актуальними в українському суспільстві. Передові педагоги і керівники навчальних закладів ці ідеї кладуть в основу навчально-виховного процесу сучасної української школи, хоча, необхідно визнати, це роблять далеко не всі працівники системи освіти, а лише небайдужі до справи розбудови національної освіти і ті, що цікавляться вітчизняним досвідом її розвитку, зокрема працями учених, які в радянську добу були заборонені. Г. Ващенко – це зірка першої величини на небосхилі вітчизняної педагогіки. На жаль, на державному рівні цю постать поки що не помічають, але громадськість все активніше ставить питання про його визнання як педагога-державника, чиї педагогічні ідеї необхідно класти в основу сучасної системи освіти і виховання.

Вчений подає український ідеал людини, розглядає традиції і поступ. Він говорить, що виховний ідеал нації може бути відбитий не лише в творах педагогів, але і в звичаях народу, і в його пісні, і в творах письменників. Він твориться віками, переходячи від покоління до покоління, що його доповнюють і удосконалюють. На думку педагога, традиційний ідеал людини не втрачає своєї актуальності, незважаючи на плинність часу і зміну епох. Це пояснюється тим, що роль традиції в житті і розвитку нації означає те саме, що й роль пам’яті в розвитку окремої людини. Основна функція пам’яті полягає в збереженні набутого досвіду, тобто це функція консервативна. Коли б людина не володіла пам’яттю, коли б вона не зберігала попередніх вражень, уявлень і думок, вона не тільки не рухалась би вперед, а взагалі не могла б існувати, бо тільки попередній досвід дає їй можливість з успіхом жити в нових умовах. В розвитку людства й окремих націй традиція має виключне значення. Поступ забезпечується тим, що молодші покоління отримують від старших певні здобутки культури. Через це молодим поколінням не потрібно започатковувати культурний рух, їм залишається продовжувати й удосконалювати те, що вже здобули предки.

Особливо велике значення мають традиції для збереження нації. Цілісність нації, тобто цілісність поколінь минулих, сучасних і майбутніх, підтримується передусім традиціями. Завдяки їм зберігаються і розвиваються національна мова, без якої неможливе існування нації, релігія, звичаї, здобутки мистецької творчості, світогляд, народні ідеали – все те, що створює образ народу. Традиційним ідеалом визнається той, що витримав випробування історії, найбільш відповідає психології народу та його призначенню, увійшов у психіку народних мас, відбитий у народній творчості, у творах кращих митців і письменників, що стали провідниками свого народу.

Г. Ващенко окреслив сучасні йому завдання освіти й виховання української молоді, що стоять перед українським народом. Виховання молоді, вважає вчений, має здійснюватись, в пошані до кращих національних традицій, враховуючи завдання сучасності. Розв’язуючи питання про мету виховання сучасної української молоді, ми мусимо рахуватись не лише з нашими традиціями, а й з тими завданнями, що ставить перед нами сучасне й майбутнє, а також брати до уваги психічні властивості нашого народу, як позитивні, так і негативні. Перші треба розвивати, другі – усувати або принаймні послаблювати. Завдання, що стоять перед українським народом це:

1) об’єднатися в боротьбі за утвердження своєї держави і національної самостійності;

2) розбудувати Україну, зробити її невразливою щодо зовнішніх впливів і загроз, сильною економічно і політично;

3) піднести на високий рівень свою духовну культуру, освіту, науку й мистецтво, стати врівень з передовими народами світу.

Для досягнення цих завдань потрібно багато зусиль, відповідних психічних здібностей. Нинішній етап розвитку людства демонструє посилення інтеграційних процесів. Людство усвідомлює, що нова епоха потребує і нового світогляду, де головними вартостями для людей буде не матеріальне, а духовне надбання. Панівним світоглядом нової епохи вчений вважає ідеалізм. Він приведе до небувалого розквіту філософії і споріднених з нею наук, і в першу чергу психології. Наука відкриє такі глибини людського духу, що й зробить далеко змістовнішим життя людини й надасть інших, глибших, форм спілкуванню людей між собою.

Загалом вчений вважав, що головним завданням в царині освіти є гармонійне виховання української молоді, основою якого є виховання волі й характеру під високим гаслом: Служба Богові й Батьківщині. Факти доводять, що для доброчинності не досить самого знання. Суто вольові акти поведінки людини характеризуються тим, що вони цілеспрямовані. Людина вольова завжди знає, чого вона хоче. Люди з міцним характером завжди мають перед собою мету, з якою вони пов’язують усе своє життя. Коли такої мети у людини немає або вона зневірюється в меті, – людина знижується й морально розкладається. Тільки на основі високих ідеалів може утворитись міцна, суцільна особистість. Коли ми хочемо виховати в українській молоді міцну волю і цілісність характеру, потрібно перш за все прищепити їм прагнення до високої мети, що об’єднувала б увесь український народ.

Український народ на собі відчув, що таке несправедливість, і сам мусить бути справедливим. Служба Батьківщині наказує підкоряти свої інтереси потребам українського народу. Щоб виконати ці завдання, молодь необхідно виховувати так, щоб для неї на першому місці стояли обов’язки, а потім уже права, щоб кожна молода людина в першу чергу мала задоволення не з того, що вона посідає в суспільстві те чи інше керівне становище, а з того, що вона чесно виконала свої обов’язки. Школа мусить більше уваги звернути на громадянське виховання молоді. Не досить озброїти молодь знаннями, не досить патріотичного виховання лише через лекції. Крім слова, потрібне ще й діло. Молодь має привчатися ретельно виконувати свої громадські обов’язки й відповідати за них перед учнівською спільнотою і педагогами. Навчальний заклад необхідно розглядати як молодіжну громаду, що має свої спільні інтереси, своє громадське життя. Навчальні заклади покликані розвивати у молоді логічне мислення, тобто здібності аналізу, синтезу, робити висновки в різних формах індукції, дедукції і аналогії. Зразком для навчального закладу будь-якого рівня має бути мислення наукове.

Ще одне важливе завдання у вихованні – дати нашій молоді естетичне виховання. Необхідно розвивати творчі, мистецькі здібності молоді, що допоможе розкрити таланти, якими обдаровані наші діти. Молодь має зростати здоровою, міцною й спритною. Виховуючи міць тіла, треба прагнути до гармонійного розвитку системи м’язів у цілому. Фізичне виховання вчений розглядав у зв’язку з вихованням інтелектуальним і моральним. Основне у людини – її дух. Отже, молодь треба виховувати так, щоб тіло було спритним і міцним знаряддям духу. Слід виховувати чесноти й пристойності в особистій поведінці й у ставленні до інших людей. А саме: доброзичливість, уважність, щирість, пошана до старших, до священнослужителів тощо.