Сторінка
2

Аналіз виховного ідеалу національного виховання за Ващенком

Національне виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно-вікових особливостей учнів певного класу. Особливе місце в цьому процесі належить учням початкової ланки освіти. Пояснюється це віковими особливостями дітей, характерною рисою яких є здатність охоче пізнавати навколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки виробляти власне світосприйняття та світобачення. Саме тому основи національного виховання значною мірою закладаються в цей період життя та навчання.

Український етнограф та громадський діяч В.Гнатюк дійшов висновку, що зміст національного виховання учнів визначає тріада: "громадянин – патріот – гуманіст". Кожен з цих компонентів має свої специфічні ознаки.

а) Громадянин. Громадянські цінності виражають прагнення до побудови гуманного суспільства. Зважаючи на це, національне виховання передбачає формування в молоді таких рис:

- громадянська свідомість – це розумове осягнення і внутрішнє прийняття людиною того реального факту, що вона належить до певного соціуму; усвідомлення власної гордості за приналежність до своєї нації, сприйняття оточуючого світу крізь призму національних інтересів, уміння мислити на основі образів національної культури;

- громадянський обов’язок учнів повинен виявлятися у зацікавленому і глибокому засвоєнні знань, в усвідомленні своєї залежності від держави, вона тим самим потребує утвердження у свідомості національної гордості й людської гідності українця, української ідеї, готовності стати на захист незалежності вітчизни;

- громадянська відповідальність – це свідоме ставлення особистості як члена суспільства до його вимог, уміння відповідати за власне життя, дії вчинки;

- громадянська гідність означає позитивне ставлення людини до самої себе та інших з огляду на цінності свого народу, виховання поваги до Конституції, законодавства, символіки держави;

- громадянська активність – це реалізація національних інтересів, виконання вимог, що висуваються державою. Вона виявляється як внутрішня спрямованість особистості;

б) Патріот. Патріотизм є головним чинником національного світогляду підростаючого покоління. Від того, на скільки воно буде пройняте патріотичним почуттям, залежить міцність Української держави. Характерні ознаки патріота:

- розуміння і сприйняття української ідеї – служіння Україні. Вона втілює прагнення кожного громадянина до державності і соборності через пошану до свого народу, його культури;

- сприяння розбудові державної незалежності України – здатність вихованців глибоко пізнавати національно-визвольний, патріотично-державницький дух попередніх поколінь українців, пошану до героїв нації, усвідомлення незнищенності держави, її народу і культури, а також своєї приналежності до рідної землі, народу, готовності до трудового й героїчного подвигу в ім’я України;

- готовність до захисту Батьківщини – це вірність українським ідеалам волелюбності, патріотизму, добра, краси, мужності і відваги; глибоке розуміння громадянського обов’язку, який передбачає готовність у будь-який час стати на захист Батьківщини;

- пошана до історичної пам’яті відображає тривалий і складний процес історії України, дає необхідну суму знань про нашу Вітчизну та її народ у певній закономірності;

- любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій передбачає прилучення дітей до чарівного світу обрядів, звичаїв, традицій українського народу, прищеплення шанобливого ставлення до його культурних надбань;

- дотримання Конституції України, дбайливого ставлення до національних багатств і рідної природи;

- збереження та зміцнення власного здоров’я і здоров’я однолітків передбачає озброєння учнів знаннями про роль фізичної культури в житті людини, необхідність фізичного і психологічного загартування, дотримання санітарно-гігієнічних норм, режиму праці та харчування, медико-профілактичних порад.

в) Гуманіст. Характерні ознаки гуманної людини:

- доброта – це чутливе, дружнє ставлення до іншої особи; ґрунтується на доброзичливості, привітності;

- толерантність є невід’ємною рисою національно свідомих громадян України. Виражається у прагненні досягти взаєморозуміння і узгодженості різних позицій та інтересів.

- справедливість – людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам;

- щирість виявляється у співпереживанні, доброзичливому ставленні до того, хто поряд;

- сумлінність – старанність, зібраність у виконанні будь-якого виду діяльності;

- взаємодопомога ґрунтується а визнанні цінності людини, її життя, на гуманних стосунках між людьми, глибокому осмисленні і дотриманні гуманістичних норм і вимог;

- принциповість – морально-психологічна риса особистості, яка означає чіткість її соціальної позиції, вірність певній ідеї, переконанню, принциповість і послідовність їх відстоювання, проведення в життя;

- непримиренні ставлення до фальші, цинізму, лицемірства, підлабузництва – моральний обов’язок кожного громадянина України, який усвідомлює свою відповідальність перед людьми за побудову демократичного суспільства.

Отже, національна система виховання має бути спрямована на поглиблення і відтворення емоційно-естетичного, художньо-творчого та інтелектуального компонентів рідного народу, створювати умови для розвитку природних задатків і талантів кожного громадянина країни.

Проблема виховного ідеалу національного виховання у науково-педагогічній літературі

Відомо, що основою будь якої освітньої системи є ідеал як мета виховання — особливе уявлення про те, якою повинна бути людина. Це уявлення народ втілює у своїй пісні, літературі, казках і переказах, у своїй народній педагогіці. "Ідеальна людина" завжди наділена найкращими якостями душі народу. Переломні епохи характеризуються потребою виразного бачення виховного ідеалу.

В українській народній педагогіці, починаючи з XV ст., ідеал довершеної людини представлено образом українського козака, який знайшов своє продовження й розвиток в образах українського січового стрільця, самовідданого борця за самостійну Українську державу.

Основою козацького виховання були ідеї і засоби української народної виховної мудрості, вітчизняної педагогіки. Козацька педагогіка – це частина народної педагогіки, яка формувала у підростаючих поколіннях українців вірність рідній землі, Батьківщині, народу, виховувала в них незламну силу духу, стійку волю і високу козацьку мораль, лицарські якості.

Головна мета козацької педагогіки полягала у формуванні в сім’ї, школі й громадському житті козака – лицаря, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю, дієвим патріотизмом, високим рівнем духовності.

Саме в козацькій педагогіці найповніше окреслено ідеал вільної і незалежної людини, яка на культурно-історичних, національно-духовних традиціях вітчизняного досвіду, громадського і політичного життя будує незалежну державу. Козацький виховний ідеал людини – це втілення лицарських чеснот, богатирських якостей, інтелектуальних здібностей і можливостей особистості, яка ввібрала в себе все найкраще, найблагородніше, що було притаманне типовим представникам як духовно-елітарних "верхів" української нації, так і високоморальних народних "низів" [19, с.79]. У змісті козацьких виховних традицій відображено виплеканий у віках ідеал козака – історично зумовлений тип українця, який свято береже заповіти, мрії, волелюбні прагнення батьків, дідів і прадідів. У багатьох фольклорних та літературних творах наш народ оспівав ідеал козака-землероба, власника своєї землі, її мудрого господаря. У часи чужоземної загрози народ творив ідеал козака-воїна незламної сили волі.