Сторінка
17

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками

Після здійснення попередньо вказаних заходів кредитним працівником готується висновок у довільній формі щодо можливості (неможливості) кредитування потенційного позичальника (надання банківської гарантії), в якому відображається:

· основні відомості про позичальника;

· умови кредитування (суму кредиту, ціль, процентна ставка, терміни користування кредитом, нарахування та сплати відсотків);

· висновок щодо платоспроможності та кредитоспроможності позичальника;

· клас позичальника. Якщо позичальник віднесений до класу “Г” та “Д”, навести розрахунок очікуваних доходів банку від кредитування позичальника у порівнянні з розміром витрат на формування резерву на можливі втрати за кредитними операціями

· висновок щодо ліквідності та достатності забезпечення кредиту;

· умови страхування;

· пропозиції кредитному комітету.

На розгляд кредитного комітету філії банку разом із висновками кредитного працівника, співробітниками юридичної служби та служби безпеки надається заявка на отримання кредиту (надання банківської гарантії) та пакет документів, отриманих від позичальника.

Кредитний комітет філії банку розглядає заявку кредиту та виносить рішення щодо доцільності кредитування, яке оформляється відповідним протоколом, підписаним всіма членами комітету.

Протоколи засідань кредитного комітету зберігаються в окремій справі у металевій шафі у визначеному керівником філії місці.

3. Оформлення кредитної документації.

При прийнятті позитивного рішення про надання кредиту (відкриття кредитної лінії) на наступному етапі здійснюється оформлення кредитної документації працівниками філії банку: укладання кредитного договору та договору забезпечення виконання обовязків позичальника за кредитним договором (договору застави, поруки, гарантії, страхування).

Кредитний договір укладається в простій письмовій формі. На вимогу однієї з сторін, кредитний договір може бути нотаріально посвідченим.

Кредитний договір повинен укладатися від імені юридичної особи (Промінвестбанку України), а не від імені філії банку. Від банку кредитний договір підписує особа, яка уповноважена на це відповідною довіреністю банку. Неприпустимим є вживання в преамбулі договору назви банку чи позичальника, яка не передбачена їх установчими документами. При укладенні договору банк перевіряє документи, що підтверджують посадовий стан особи, яка підписала кредитний договір, та право цієї особи від імені позичальника підписувати договори. Після укладення договору належним чином завірені копії цих документів залишаються у банку [79, c. 240].

В тексті кредитного договору необхідно вказати:

- назва та номер договору;

- дату та місце укладення договору;

- офіційне найменування сторін, які укладають кредитний договір;

- посилання на документи, що підтверджують повноваження осіб, які підписують договір;

- предмет договору (надання кредиту чи відкриття кредитної лінії);

- суму кредиту (ліміт кредитної лінії);

- строк користування кредитом;

- розмір процентної ставки;

- дата (число, місяць, рік ) повернення кредиту;

- дати нарахування та сплати відсотків;

- права та обовязки сторін;

- посилання на договір забезпечення виконання обовязків по кредитному договору;

- відповідальність сторін;

- штрафні санкції;

- порядок розгляду спорів;

- термін дії договору,

- юридичні адреси та банківські реквізити сторін;

- підписи уповноважених представників сторін, які укладають договір.

Рішення щодо внесення будь-яких змін до умов кредитування (пролонгації кредиту, зміни плати за користування кредитом тощо) оформляється шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Для отримання кредиту індивідуальний позичальник надає до банку документи (оригінали або належним чином посвідчені копії), необхідні для визначення статусу, платоспроможності індивідуального позичальника, у т.ч. прогнозного руху грошових коштів, достатності забезпечення кредиту.

Надання повної інформації щодо кредитного проекту не гарантує надання кредиту. Банк має право без пояснень відмовити клієнту в наданні кредиту після розгляду пакета документів.

Умови кредитування (розмір процентних ставок, умови та терміни погашення кредиту, періодичність сплати процентів, комісій тощо) визначаються кредитними договорами.

Кредити надаються переважно шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунка або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок індивідуального позичальника з подальшим зняттям готівки або шляхом прямого перерахування на рахунок каси. За умови надання кредиту в іноземній валюті, кредитні кошти можуть конвертуватись у гривню за рахунок індивідуального позичальника та протягом цього ж дня перераховуються згідно з наданими до банку договорами, що підтверджують цільове використання кредитних коштів.

Кредити, проценти та інші платежі підлягають погашенню у валюті кредиту.

Повернення кредиту, являючи собою основну властивість кредитних відносин, на практиці знаходить своє вираження в певному механізмі. Він базується, з одного боку, на економічних процесах, що лежать в основі зворотного руху кредиту, з іншого боку - на правових відносинах кредитора і позичальника, що випливають із їхнього місця в кредитній угоді.

Економічну основу повернення кредиту складає кругообіг і оборот фондів учасників відтворювального процесу, а також закони функціонування кредиту.

Забезпечення кредиту - це ступінь покриття позичкової заборгованості кредиту додатковими джерелами її погашення, не пов’язаними з метою його надання. Критеріями оцінки цього чинника виступають ліквідність забезпечення, його достатність і збереження [79, c. 104].

Під формою забезпечення повернення кредиту потрібно розуміти конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю і прийнятністю цього джерела.

Зважаючи на світовий досвід банківської діяльності, слід зазначити, що в Україні недостатньо, а то й взагалі не застосовуються такі види забезпечення, як земля, іпотека, закладна, за рахунок яких можна було б розширити структуру кредитів. Найголовніша і складна проблема, пов’язана з джерелами погашення позики, - недосконалість правової бази, особливо стосовно господарського податкового та заставного права. Існує також проблема практичної реалізації принципу забезпечення: правові проблеми із впровадженням єдиного реєстру заставленого майна та відпрацьованого механізму його реалізації у разі визнання клієнта неспроможним повернути позику.