Сторінка
13

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками

Кредитна діяльність комерційних банків є одним з найважливіших джерел одержання прибутку, який сприяє фінансовій стабільності банку, підвищення рівня його рейтингу, розширенню клієнтської бази.

При будь-яких економічних умовах для того, щоб контролювати фактори ризику, забезпечити здійснення зваженої кредитної політики й практики, процес кредитування повинен постійно регулюватись. Це реалізується шляхом встановлення письмових правил і процедур для обробки кожної кредитної заявки та наявності опису кредитної політики. Кожен банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури.

Фахівці, які займаються розробкою кредитної політики, дають таке визначення цього поняття:

"Кредитна політика – це програма дій, що визначає пріоритети в розробці основних напрямів організації кредитного процесу та тактика банку щодо організації кредитування" [52, c. 87].

Цілями впровадження кредитної політики є:

n створення інструменту управління кредитним процесом для виконання короткострокових та довгострокових стратегічних завдань банку;

n впровадження конкретних і взаємоузгоджених принципів та пріоритетів кредитування в щоденну практику учасників кредитного процесу.

Кредитна політика комерційних банків визначає та документально закріплює:

1) основну мету та поточні цілі кредитної політики, методи їх досягнення;

2) політику щодо кредитних процедур та документів, які їх регла- ментують;

3) політику щодо повноважень учасників кредитного процесу;

4) пріоритети при реалізації кредитної політики за напрямками;

5) політику щодо обмежень в кредитуванні.

Основними фундаментальними цілями кредитної політики комерційних банків є забезпечення, з одного боку, умов для задоволення потреб клієнтів в отриманні коштів у тимчасове користування відповідно до різних видів кредитних послуг, що пропонуються на ринку, а з другого – отримання прибутку, що є метою функціонування банку як комерційного підприємства в умовах ринкової економіки, однак при забезпеченні належного рівня своєї ліквідності та мінімізації ризиків за здійснюваними операціями.

Не рідше одного разу на рік кредитна політика переглядається фахівцями комерційного банку, враховуються всі зауваження та розробляється кредитна політика на наступний рік, яка затверджується Правлінням банку.

Метою кредитної діяльності комерційних банків є досягнення максимального прибутку від кредитної діяльності при прийнятному рівні ризику.

Кредитна політика комерційних банків побудована на принципах прозорості та єдності [56, c. 140].

Прозорість кредитної політики означає, що вона повинна бути доведена до відома всіх фахівців, які приймають участь у кредитуванні, з метою розуміння ними завдань, які стоять перед банком та загальних принципів кредитування.

Єдність передбачає впровадження уніфікованих правил та процедур, що призведе до єдиних підходів в розумінні оцінки кредитного ризику та процедур.

Аналіз використаних джерел та практичної діяльності банків дає підставу вважати, що кредитні відносини банку з індивідуальними позичальниками включають три блоки:

· суб’єкти кредиту,

· об’єкти кредитування,

· забезпечення кредиту.

Система кредитних відносин будується на принципах розподілу та повноважень між окремими виконавцями функцій кредиту. Кредитні відносини виникають на підставі договору чи закону. Головним недоліком сучасної української практики використання кредитних договорів є їх дещо формальний характер. В економічному розрізі кредитні договори не містять дійових заходів із уникнення прострочки платежу за основним боргом і процентами за кредит. У правовому відношенні кредитні договори не забезпечують повернення виданої позики.

У кредитних відносинах, крім кредитного, який безпосередньо формує кредитні відносини, беруть участь такі підрозділи банку: юридичний відділ здійснює правове забезпечення кредитних відносин; відділ банківської безпеки забезпечує отримання достовірної й максимально повної інформації стосовно доцільності кредитування; внутрішня бухгалтерія банку веде аналітичний і синтетичний облік кредитних операцій; відділ економічного аналізу, прогнозування й контролю нормативів бере участь у кредитних операціях із точки зору виконання банком економічних нормативів.

Банки працюють у певних межах, що визначаються сукупністю наявних ресурсів, нормативами економічного регулювання центрального банку. Обсяг кредитів, який може бути наданий клієнтам, залежить від обсягу власних та залучених коштів, регламентованою пропорцією між ними, поточних нормативів ліквідності, вимог збалансування активів та пасивів за строками, розміру грошових ресурсів, що перераховуються в центральні резерви Національного банку тощо [56, c. 142].

Можливості кредитування індивідуального позичальника визначаються ступенем ризику. Банк вступає у кредитні відносини з позичальником на базі оцінки його кредитоспроможності, ліквідності балансу, вивчення ринку продукту товаровиробника, рівня менеджменту на підприємстві, минулого досвіду роботи з позичальником, управління його рахунком.

Складовою процесу кредитування є планування взаємовідносин сторін. Об’єктом планування у банку є сума кредиту, що надається, термін його погашення, доходи та витрати за кредитними операціями. Кредитний процес зобов’язує позичальника регулювати виробничі та фінансові можливості, щоб у повній мірі передбачити своєчасне й повне погашення кредиту і сплату позичкового процента.

Кредитний договір є важливим документом, де міститься економічна та юридична відповідальність учасників кредитної угоди. Суворо визначеної форми кредитного договору, що рекомендується комерційним банкам, не існує. Кредитний договір відображає згоду банку надати позику на певних умовах та готовність позичальника повернути її після закінчення визначеного терміну. Як виконання намірів кредитний договір передбачає конкретні дії з надання та погашення кредиту. Реальні обов’язки клієнта з повернення позики виникають лише після її отримання, хоча підписання договору здійснюється раніше. Шляхом диференціації економічних умов кредитної угоди комерційний банк повинен забезпечувати механізм захисту від кредитного ризику.