Сторінка
28

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками

Більш детальним є аналіз економічного стану постачальника методом коефіцієнтів. Тому особливу увагу банкіри у всьому світі приділяють сьогодні аналізу фінансових коефіцієнтів, наприклад, показників ліквідності, оборотності засобів, забезпечення власними засобами, прибутковості або на основі грошового потоку, внаслідок чого визначається клас кредитоспроможності позичальника та його рейтинг.

Для встановлення розміру адекватного покриття кредитного ризику у споживчих позиках, західні банки нерідко розраховують спеціальні показники, коефіцієнти, які характеризують мінімальний розмір платежів на погашення позики і максимально дозволений розмір заборгованості по відношенню до доходів клієнта.

Використовуючи подібні коефіцієнти банкір використовує: відповідність розміру доходу, який вказаний в анкеті, розміру фактичного доходу клієнта; стабільність джерел доходів; і визначає умови погашення позики в тому випадку, якщо позичальник втрачає частину доходу через зниження загальної ділової активності або зниження конкурентноздатності даного виду бізнесу і т.д [52, c. 90].

Значення ж забезпеченості (в тому числі застав) полягає в наданні вторинного джерела погашення позики. Забезпечення по позиці може приймати форму застави у вигляді матеріальних цінностей, які кредитуються, інших активів, які належать клієнту, або гарантій по позиці, поручительств і страхування.

3.3. Робота банків з проблемними кредитами та шляхи удосконалення кредитних відносин з індивідуальними позичальниками

Практика роботи зарубіжних банків із проблемними кредитами засвідчує, що раннє виявлення проблемних кредитів все частіше натрапляє на людський фактор. Більше того, практика показує, що досить часто проблемні кредити, які завчасно виявлені, дійсно набагато складніші, ніж передбачували працівники банку.

Перші ознаки проблемності кредитів можна поділити на "фінансові", котрі пов'язані безпосередньо із роботою клієнта, та "нефінансові".

Нефінансовими "сигналами" можуть бути необгрунтовані затримки в одержанні від клієнта фінансової звітності, особливо тоді, коли кредитним договором передбачено надання інформації протягом певного проміжку часу. Пояснення клієнтів про причини затримки власне є свідченням проблемності кредитів. Небажання клієнта дати детальні пояснення з приводу тих чи інших статей фінансової звітності може бути оцінене як відмова від співробіт­ництва і довіри у взаємовідносинах банку і клієнта [54, c. 10].

Небажання клієнта дати інформацію може бути обумовлене метою приховати неприємні факти виробничої чи фінансової діяльності. Прохання клієнта про перегляд умов кредитування, зміни в схемі погашення кредиту або пролонгація кредиту також є нефінансовими застережними сигналами проблемності кредитів.Фінансові ознаки проблемності кредитів можуть виявлятися при проведенні аналізу фінансової звітності. В даному випадку, зазвичай, проблемності кредитів не уникнути. Застережні сигнали фінансового характеру можуть виявлятися через відхилення показників господарсько-фінансової діяльності компанії-боржника від планових або очікуваних відхилень в системі обліку і контролю боржника, або через модифікацію наданих йому кредитів. Остання виявляється у тих випадках, коли, наприклад, сезонні кредити можуть поповнюватися періодично і, в результаті, стануть постійним джерелом фінансування затрат клієнта. Порушення обороту грошових потоків клієнта примушує останнього до змін умов кредитування, пролонгації позик тощо. Враховуючи те, шо умови кредитів повинні відповідати їх меті, банку необхідно проаналізувати невідповідність у використанні кредитів і провести аналізи причин.

Проблемні кредити виникаютьпереважно внаслідок причин, пов'язаних із боржником. Проте не потрібно відкидати і банківську сторону, яка хоча в деякій мірі, але все ж таки причетна до ство­рення передумов проблемності кредитів. Серед основних факторів впливу на своєчасне і повне погашення кредиту, пов'язане з роботою банків, є некваліфікована робота банківських спеціалістів, а також фінансові зловживання та перевищення своїх службових повноважень спеціалістами кредитних відділів [89, c. 50].

Потенційні і реально існуючі проблемні кредити вимагають прийняття наступних процедур: ведення обліку проблемних кредитів, створення резервів по них, модифікація кредитної угоди, реалізація забезпечення та списання кредитів (див. рис. 3.2).

Якщо боржник не погашає в зазначений в кредитній угоді термін основну суму боргу і проценти по ньому, то банк повинен вирішити, чи варто йому відображати кредит в обліку за принципом нагромадження чи ні. Банківська практика обліку прострочених кредитів і процентів по них дуже різна. Так, банки в США у випадку простроченості кредитів більш ніж на 90 днів і внаслідок відсутності пом'якшуючих обставин, повинні відмовитися від принципу нагромадження, і вся сума нарахованих, але не одержаних процентів не повинна бути списана з рахунку доходів банку. В деяких країнах кредити підприємствам державного сектора враховуються за принципом нагромадження, тому що вважається, що борг все одно 0іуде погашений державою [28, с. 84].

В Україні комерційні банки обліковують проценти по позиках на рахунках шостого класу. Протягом 30 днів процентні суми, які нараховані по позиках, відносяться на доходи установи банку. Після цього періоду облік їх ведеться на позабалансових рахунках дев'ятого класу і припиняється їх нарахування у випадку віднесення позики до категорії безнадійних позик або при відшкодуванні процентних доходів за рахунок реалізації застави майна.

Рис. 3.2. Схема роботи банків з проблемними кредитами [28, с. 262]

Після того, як були виявлені ознаки проблемності актинів і кредити віднесені до категорії, які нижче стандартних, банку необхідно створити адекватні резерви проти можливих збитків. Загальна політика комерційних банків у сфері резервування наступна: банки створюють загальні резерви на стандартні кредити і спеціальний – на нестандартні, тобто кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, а також на безнадійні.

Особливостями модифікації кредитної угоди є те, що банк і боржник взаємодіють на партнерських умовах. Вони спільно розробляють підходи і програму для "порятунку" кредиту. Слід зауважити, що внаслідок унікальності проблемних кредитів, які залежать від умов їх надання га джерел погашення, а також від причин їх виникнення, в практиці не існує універсальних правил їх ''порятунку". Тому додаткова (модифікована) угода між банком і боржником повинна враховувати наступне: