Сторінка
22

Кредитні відносини банків з індивідуальними позичальниками

Для приймання банком рішень стосовно вибору власних цілей у сфері кредитування важливе значення мають такі чинники: постановка загальних цілей діяльності банку на майбутній період, зокрема стосовно доходності та ліквідності; визначеність перспектив розвитку ресурсної бази банку; правильна оцінка свого кредитного портфеля; оцінка кредитного ризику; адекватний аналіз кредитного ринку (попиту і пропозиції кредитних послуг), врахування динаміки рівня кваліфікації персоналу.

Умови кредитування пов’язані з принципами кредитування – цільовим характером, диференційованістю, повнотою і строковістю повернення позик, їхнім забезпеченням та платністю. При порушенні цих принципів у процесі кредитування банк, керуючись своїми інтересами, інтересами своїх вкладників, розриває кредитні зв’язки, відкликає кредит, вимагає його негайного повернення.

Кредитний договір є важливим документом, де міститься економічна та юридична відповідальність учасників кредитної угоди. Суворо визначеної форми кредитного договору, що рекомендується комерційним банкам, не існує. Кредитний договір відображає згоду банку надати позику на певних умовах та готовність позичальника повернути її після закінчення визначеного терміну. Як виконання намірів кредитний договір передбачає конкретні дії з надання та погашення кредиту. Реальні обов’язки клієнта з повернення позики виникають лише після її отримання, хоча підписання договору здійснюється раніше.

Проведений аналіз української кредитно-банківської системи виявив проблеми її функціонування, які спричинені: наявністю вад у механізмі самоврядування банківської системи, зумовлених як структурою системи, так і недосконалістю законодавства; загрозою банкрутства через недостатню ліквідність чи неплатоспроможність комерційних банків; повільним впровадженням жорстких стандартiв кредитування, нечiткими принципами управлiння, концентрацiєю ризикiв, кредитуванням iнсайдерiв та спекулятивними операцiями.

Розділ ІІІ. Кредитний ризик та шляхи удосконалення кредитних відносин банків з індивідуальними позичальниками

3.1. Суть і методи управління кредитним ризиком

Банківський ринок неможливо уявити без ризику, тому що ризик – специфічна риса процесу реалізації банківського товару. Важливим компонентом управління банківськими установами є стратегія управління ризиків. Звичайно, ризик присутній у будь-якому бізнесі, але для банківського, в силу специфіки його продукту, ризик є обов'язковим та невід'ємним явищем, тому що на банках фокусуються всі економічні ризики через взаємозв'язки банків з усіма суб'єктами ринкової інфраструктури. Це пояснюється специфікою діяльності банку, яка найбільш яскраво ілюструє необхідність пошуку оптимального співвідношення дохідності і ризиковості. Адже ключова функція банківських установ зводиться до акумуляції заощаджень та забезпечення їх прибуткового розміщення з одночасним врахуванням інтересів та ризиків вкладників. Можливо, тому банки інколи називають "покупцями та продавцями ризику". Але ризики різноманітні і по-різному можуть бути мінімізовані та компенсовані [51, c. 151].

Для банків важливим є не уникнути ризику взагалі, а передбачити і знизити його до мінімальних розмірів. Особливо актуальним це є в умовах недосконалої системи ринкової економіки України, оскільки мають місце криза платежів, затримка повернення кредитів, зупинка і банкрутство багатьох підприємств, нестабільність законодавчої бази. Ось чому здатність передбачати зміни й орієнтуватися в ситуації, вміння вживати оздоровчі заходи - все це знаходиться в прямій залежності від володіння технікою управління діяльністю банку, в тому числі і від її складової – управління ризиками.

Проте діяльність банків, як і їх клієнтів, не є лише результатом власних можливостей управління, а визначається рядом факторів, що характеризують зовнішні фактори, які не пов'язані безпосередньо з діяльністю банку, але впливають на неї. Тобто в ринкових умовах досліджень лише внутрішніх ризиків не достатньо. Щоб точніше оцінити банківські ризики, необхідно вивчати їх у взаємодії з іншими видами ризиків, які прямо чи опосередковано впливають на стан справ у банківській сфері, тобто грунтовно оволодіти структурою ризиків, адаптуючи її до специфіки банківської справи. Оскільки банк по своїй природі акумулює усі можливі ризики, то виникає схожість між загальною та банківською системами ризиків. Тому основне завдання зводиться до найбільш оптимального і зрозумілого поєднання банківських та інших галузевих ризиків та оцінки можливого впливу факторів на їх зміну.

Кредитний ризик відноситься, до числа найбільш досліджуваних в галузі управління банківськими ризиками. Він пов'язаний з можливістю невиконання позичальником своїх фінансових зобов'язань перед банком, тобто з небезпекою втрати банком основної суми позики і процентів по ній. Цей ризик має місце і стосовно цінних паперів, по яких можливе погіршення економічної позиції емітента до такої міри, що він не зможе відповідати за свої фінансові зобов'язання. Кредитна діяльність – пріоритетна економічна функція банків, яка пов'язана з ризиком, оскільки вплив як зовнішніх (головним чином економічних умов), так і внутрішніх факторів (включаючи управлінські помилки та незаконні операції) можуть призвести до значних збитків для банку. Така ситуація має більшу правомірність в умовах сучасного банківського ринку України, ніж у країнах з розвинутою ринковою економікою, у зв'язку з тим, що для сучасних українських банків на даний момент кредитування – основна доходна стаття і тому, фактично, найбільша частка ресурсів направляється в найбільш ризикову галузь банківської діяльності.

Така підвищена увага до кредитного ризику пояснюється широкою сферою його прояву та значним впливом на інші фінансові ризики, а також значним ускладненням самої суті кредитних відносин та похідних від них, яке, на нашу думку, знайшло найкраще відображення в експериментальній моделі структури кредитного ризику в дослідженнях українських економістів В. Волинського та О. Пернарівського, які поділяють кредитний ризик на: ризик, пов'язаний з позичальником, ризик, пов'язаний із способом забезпечення, системний і форсмажорний ризик [51, c. 152].