Сторінка
1

Сучасний стан та перспективи розвитку ощадного банку України

Основою ефективного функціонування банківської системи будь-якої країни є наявність достатніх джерел фінансових ресурсів. У більшості країн формування ресурсної бази банків відбувається за рахунок залучення заощаджень населення. На сьогоднішній момент в Україні постала проблема, пов’язана з формуванням ресурсної бази банків. Так у той час, коли комерційні банки стрімкими темпами збільшують обсяги залучення на рахунки коштів фізичних та юридичних осіб, Ощадний банк втрачає позиції, порівняно з комерційними банками за рахунок більш повільних темпів приросту основних показників. В нинішніх умовах до Ощадного банку у населення ще існує недовіра, тому його стан є досить важким.

У сучасних наукових дослідженнях чимало уваги приділяється проблемам розвитку банків та банківської системи в Україні, однак питання, пов'язані з функціонуванням та розвитком Ощадного банку, фактично не досліджені. Частково проблеми формування ресурсів для інвестиційних потреб із залученням ощадних коштів висвітлені в працях вітчизняних учених, таких як О.В. Васюренко, О.В. Дзюблюк, А.М Мороз, М.І. Савлук, Р.І. Тиркало та інших.

В даній статті розглядаються проблеми удосконалення структури управління Ощадного банку України, визначаються стратегічні напрямки його подальшого розвитку.

Ощадний банк України виконує ряд функцій: кредитування населення; обслуговування населення грошово-речовими лотереями; добровільні внески громадян у державні та інші цільові фонди; операції за державними позиками; виплата заробітної плати; приймання комунальних платежів, окремих податків і зборів [2].

Існуюча структура управління Ощадного банку не сприяє його становленню як загальнодержавного універсального банку, що забезпечує надання якісних послуг своїм клієнтам: фізичним особам, представникам малого та середнього бізнесу, громадським організаціям, великим підприємствам. Незважаючи на статус державного банку, у ньому не обслуговується жодна бюджетна установа, окрім Пенсійного фонду України.

Протягом усього існування Ощадного банку України точиться дискусія стосовно його долі. Існували такі, абсолютно протилежні позиції:

- створити на його основі бюджетний банк;

- обмежити його права в обслуговуванні юридичних осіб, залишивши лише функцію обслуговування населення;

- ліквідувати Ощадний банк взагалі, передавши його функції комерційним банкам [3].

Враховуючи світовий досвід розвитку ощадних банків, можна однозначно стверджувати, що Ощадний банк України повинен існувати. Він має зайняти свою нішу на ринку банківських послуг в першу чергу за рахунок використання своїх переваг, порівняно з іншими банками, однією з яких є наявність найбільшої кількості філій та відділень. На початок 2005 року мережа підрозділів банку складала 25 регіональних управлінь, 441 відділення та 7416 філій з центральним апаратом у м. Києві.

Для підвищення конкурентоспроможності Ощадного банку України потрібна, перш за все, реформа структури його управління. Для цього необхідно здійснити його приватизацію. Основним акціонером має стати держава в особі Кабінету Міністрів. Однак процес приватизації сам по собі не вирішить проблем, пов'язаних із низькою конкурентоспроможністю банку на ринку. Так у 2007 році за розміром активів Ощадний банк України знаходився на восьмому місці, за розміром чистого прибутку банк також ледве потрапив у десятку банків, поступаючись найбільшим комерційним банкам. Завдяки успішним діям керівництва банку на початку 2008 року основні показники діяльності банку дещо покращились.

В умовах постійно зростаючої конкуренції на фінансовому ринку результати діяльності ВАТ “Ощадбанк” за січень-лютий 2008 року свідчать про те, що банк володіє значним економічним потенціалом та спроможний зміцнити свої позиції на ринку банківських послуг.

З початку 2008 року обсяг чистих активів ВАТ “Ощадбанк” зріс на 202 млн. грн. і склав 19,5 млрд. грн. Обсяг кредитів, наданих установами банку клієнтам, зріс на 833 млн. грн. і становив 9,7 млрд. грн., в тому числі: кредити, надані суб’єктам господарювання - 4,2 млрд. грн., населенню – 5,5 млрд. грн.

Залучені банком кошти клієнтів зросли на 492 млн. грн. і склали 14,2 млрд. грн., з яких кошти фізичних осіб становили 11,5 млрд. грн., або 81%, та кошти юридичних осіб – 2,7 млрд. грн., або 19,0 %.

З метою диверсифікації активів та зниження ризиків банк продовжує вкладати значну частку активів у державні цінні папери та боргові цінні папери, що рефінансуються або емітовані Національним банком України. Станом на 01.03.2008р. їх обсяг склав 2,3 млрд. грн., або майже 12%, чистих активів банку, їх обсяг зріс на 241 млн. грн., порівняно з аналогічним періодом 2007 року.

За результатами діяльності операційний дохід склав 301 млн. грн., що на 52 % перевищує рівень відповідного періоду 2007 року.

Чистий процентний дохід становив 184 млн. грн., або майже на 63 % більше, ніж за січень-лютий 2007 року. Аналогічно чистий комісійний дохід склав 90 млн. грн., що майже вдвічі більше відповідного показника станом на 01.03.2007 року. При цьому банк отримав чистий прибуток в сумі 46 млн. грн., що на 23% перевищує показник за відповідний період 2007 року.

Незважаючи на позитивні тенденції розвитку банку на початку 2008 року, в цілому результати аналізу показують послаблення позицій Ощадного банку на ринку поряд з іншими банками, хоча ринок ощадної справи в Україні розвивається стрімкими темпами. Так у 2007 році порівняно з 2006 роком приріст заощаджень населення становив 45%, тоді як в Ощадбанку обсяг залучених коштів у 2007 році зріс лише на 0,5%, що свідчить про низьку конкурентоспроможність банку на вітчизняному ринку. Подальше посилення виявлених тенденцій може призвести до повної втрати банком своїх ринкових позицій, а далі - й до його витіснення з ринку.

Підсумовуючи результати дослідження, можна зробити такі висновки:

1) ощадний банк з плином часу втрачає свої позиції на ринку фінансових послуг, що пов'язано з недосконалою структурою управління та неконкурентоспроможною політикою;

2) для відновлення втрачених позицій потрібно провести акціонування банку і розподілити частину акцій серед трудового колективу, що підвищить мотивацію праці та сприятиме ефективності роботи;

3) оскільки Ощадний банк є державним, на урядовому рівні необхідно створити економічне підґрунтя для його успішного розвитку, з цією метою доцільно розробити механізм залучення коштів бюджетних установ та державних підприємств на його рахунки;

4) з метою підвищення добробуту громадян, ощадний банк повинен сприяти реалізації соціальних та економічних функцій, визначених державою.

Стан довіри населення до Ощадного банку може частково відновити повернення знецінених заощаджень. У роботі з населенням Ощадному банку необхідно вивчати досвід зарубіжних країн і знаходити можливості адаптації цього досвіду в Україні, враховуючи реалії розвитку української економіки та стан довіри населення до ощадних установ.