Сторінка
4

Різновид оздоровчої фізичної культури в системі фізичного виховання різних груп населення

Під впливом тренування підвищується адаптація організму до негативних факторів зовнішнього середовища (холоду, радіації).

Наукові дослідження показали, що треновані краще переносять радіацію ніж не треновані. В то й же час в умовах підвищеної радіації пристосування і оздоровчий ефект залежить від направленості засобів фізичної культури і їх ефективності. Найбільш ефективними у цих умовах являється вправи низької активності зі значним статистичним компонентом.

При адаптації до фізичних навантажень покращується скоротлива здатність міокарда, знижується потреба кисні підвищується вміст глюкози, білку і активність ферментів, необхідних для ефективної і тривалої роботи серця. Це призводить до економізації роботи серця і підвищенню енергетичних ресурсів. Основні фізіологічні показники в стані спокою у тренованих, знаходиться на більш „економічному” рівні, а максимальні можливості при м’язовій роботі більш високі, ніж у не тренованих.

При систематичних заняттях фізичними вправами значно змінюється морфофункціональна характеристика дихальної системи: розвиваються дихальні м’язи, збільшується загальна ємність легень, покращується ефективність функції дихання.

Позитивні зміни спостерігаються в опорно-руховому апараті: вдосконалюється кровопостачання і нервова регуляція м’язів, підвищується активність ферментів, які прискорюють аеробні і анаеробні реакції в м’язах, покращується функціональна здатність суглобів.

Тренування хворих призводить до більш швидкому оздоровленню або більш легшому перенесенні хвороби, попереджує розвиток ускладнень. Наприклад, після операції на серце суворим ускладненням, яке часто супроводжується летально, являється пневмонія. Використання фізичних вправ і масажу з перших днів після операції сприяє покращенню цього ускладнення.

Досвід свідчить, що люди, які займаються фізичними вправами рідше хворіють простудними захворюваннями, у них менше днів не працездатності, і що особливо важливо, заняття фізичними вправами збільшують фізичну працездатність, знижують появи втоми, підвищують можливість реакції, гнучкість, витривалість, тим самим сприяють підготовці до високовиробничої праці.

Однак неадекватні навантаження, перевищуючі функціональні можливості організму не6рідко призводять до негативних наслідків, а в ряді випадків – і до незворотнім змінам. Це відбувається при не знанні або ігноруванні основних принципів використанні фізичних вправ.

Видатний лікар XVIII ст. Тіссео стверджував, що рух як такий може по своїй дії змінити любий засіб але всі лікувальні засоби світу не можуть замінити дії руху (Круцевич, 2003р.).

1.2.2. Норма рухової активності.

В літературі останніх років широко обговорюється про рівні рухової активності, необхідних для нормальної життєдіяльності в різні вікові періоди.

У відношенні норми рухової активності дорослих людей існує декілька думок. Відповідно в одній точці зору, доросла людина повинна щоденно витрачати над основного обміну на м’язову роботу 1200 – 1300 Ккл., що забезпечує нормальне функціонування організму, необхідну працездатність, попереджує від детренованості. Задумкою прихильників цього положення, якщо фізична активність менша норми, виникає своєрідний „дефіцит” м’язової діяльності, який необхідно компенсувати за рахунок включення спеціально організованих занять фізичними вправами.

Такий підхід привернув увагу спеціалістів по фізичні культурі в силу своєї простоти і можливості визначення „дефіциту” рухової активності у людей різних професіональних груп. При цьому допускалась дефіцит рухової активності розглядати як звичне значення об’єму занять фізичною культурою.

Однак такий підхід до визначення норм рухової активності має значні недоліки, оскільки не враховує функціональні резерви організму, індивідуальну потребу в русі. Клініко-фізіологічним дослідженням встановлено, що норми рухової активності строго індивідуальна.

1.2.3. Шкідливі звички і здоров’я.

Шкідливі звички входять в число найважливіших факторів ризику багатьох захворювань. Навіть епізодичне вживання в молодості алкоголю, паління несуть в собі загрозу розвитку алкоголізму пристрасті до тютюнопаління. Ще більш небезпечним використання засобів, котрі володіють наркотичними або токсичними діями.

Є дані, що в молодіжному середовищі з віком кількість осіб, які вживають алкоголь, збільшується (табл.1.1.).

Таблиця 1.1.

Процент молоді, яка вживає алкоголь