Сторінка
1

Методика розвитку спеціальної витривалості у спортсменів - хлопців

Зміст

Вступ .3

Розділ I. Теоретичні посилання, постановки, проблеми розвитку витривалості .4

1.1. Витривалість в системі спортивної підготовки 4

1.2. Спеціальна витривалість і методика її розвитку .10

Розділ II. Задачі, методи і організація досліджень 15

2.1. Задачі і методи досліджень 15

2.2. Методика досліджень рухових здібностей .16

2.3. Організація досліджень .19

Розділ ІІІ. Темпи змін показників, які характеризують спеціальну витривалість до навантажень зі змінною спрямованістю впливу 20

3.1. Дослідження динаміки змін показників, котрі характеризують витривалість боксерів після навантаження 20

3.2. Показники, які характеризують спеціальну витривалість до навантажень зі змінною спрямованістю впливу 24

Висновок .27

Список використаних джерел 28

Вступ

Розвиток високої спортивної майстерності у будь-якому виді спортивної діяльності пов'язаний з рівнем розвитку рухових здібностей (сили, швидкості, витривалості) і ефективністю їх взаємодії. Високий же рівень працездатності, спортивної майстерності досягається на базі розвитку спеціальної витривалості. [15,19,20]

Характерною рисою сучасного підходу до розвитку витривалості є прагнення до вдосконалення аеробних і анаеробних механізмів енергозабезпечення [8,19,23]. Проте динаміка розвитку не визначається якоюсь однією ознакою і пов'язана з сукупністю діючих чинників.

Мета дослідження: обґрунтувати методику розвитку спеціальної витривалості.

Об'єкт дослідження: тренувальний процес спортсменів-хлопців.

Предмет дослідження: динаміка зміни спеціальної витривалості у спортсменів-хлопців.

Гіпотеза дослідження: пропонувалося, що одне і те ж навантаження із спрямованістю на розвиток спеціальної витривалості по різному впливатиме на її зміну у спортсменів.

Пропоную розглянути дані дослідження на прикладі боксерів.

Розділ І

Теоретичні передумови постановки проблеми розвитку витривалості

1.1. Витривалість в системі спортивної підготовки.

Однією з найважливіших проблем підготовки висококваліфікованих спортсменів є розвиток рухових здібностей і, зокрема, витривалості. Багатьма дослідниками наголошується, що витривалість є загальною властивістю людського організму, яка знаходить конкретний прояв в різних видах рухової діяльності, у тому числі і спортивній [7,22].

В понятті витривалості прагнуть відобразити особливості, властиві тривалості виконання роботи. В узагальненому розумінні витривалість розглядається як «затягування часу», збереження людиною працездатності і підвищення опірності організму втомі при роботі або дії несприятливих чинників зовнішнього середовища» [27].

В інших випадках витривалістю називається здібність організму до тривалого виконання якого-небудь фізичного навантаження без зниження його ефективності, іншими словами, витривалість протиставляється процесу втоми.

Проте, останнім часом серед фахівців відсутня єдність поглядів при розгляді поняття витривалості стосовно спортивної діяльності. Не безпідставні і приведені визначення. На фоні цього слід зазначити, що практично в кожній роботі, де з'являються спроби фундаментально проаналізувати проблему витривалості, присутні власні визначення [27]. Одночасно численними даними [6,23,28] доводиться, що витривалість може бути як загальна, так спеціальна.

Ряд авторів [2,16,29] разом із загальною і спеціальною витривалістю розрізняють як різновиди спеціальної витривалості швидкісну, швидкісно-силову, силову, локальну, регіональну, глобальну, а в деяких випадках різносторонню, тривалу, короткочасну і витривалість до статичних зусиль [13].

Є роботи, в яких заперечується розподіл на загальну і спеціальну витривалість. Звертається увага на те, що прояв витривалості завжди конкретний, оскільки визначається конкретними умовами діяльності [17]. Загальним же компонентом для всіх видів витривалості є вольова напруга, за рахунок якої зберігається інтенсивність, але до певної межі.

При цьому різні види витривалості не корелюють один одним, особливо витривалість в локальній і глобальній роботі при статичних зусиллях, а також витривалість різних м'язових груп. П. Кунат [21] пропонує виділити особливу властивість - «психічну витривалість».

В цілому, якщо в розумінні загальної витривалості спостерігається схожість точок зору більшості фахівців, то погляди в розумінні змісту спеціальної (швидкісної, силової, статичної) витривалості істотно розрізняються [16,24,26] . Різне трактування позначених якостей свідчить про недостатню розробку багатьох розділів методики вдосконалення витривалості, у тому числі і спеціальної.

Разом з цим слід мати на увазі, що розвиток загальної витривалості в значній мірі обумовлений генетично. Щодо спеціальної витривалості можна сказати, що рівень її розвитку визначається характером тренувальних дій, особливо в період сенситивного розвитку. Інтерпретація поняття спеціальної витривалості заснована на визнанні необхідності обліку якісної сторони специфічної роботи спортсмена протягом обмеженого часу [9,10].