Сторінка
1

Вивчення мотивації студентів до фізичного самовдосконалення

ЗМІСТ

Вступ .

1.Мотиви занять фізичною культурою і спортом студентів

2. Спортивні інтереси студентів .

3. Фактори, які впливають на мотивацію студентів,

щодо занять ФК і С

3.1. Сімейне виховання .

3.2. Вплив телебачення

3.3. Роль преси

3.4. Вплив шкільного виховання

3.5. Фактори здорового способу життя .

4. Самооцінка стану здоров'я студентів

5. Мотиви та інтереси студентів до занять фізичною культурою

і спортом залежно від особливостей темпераменту .

Бібліографія .

ВСТУП

Перспективи гуманізації суспільства можна визначити за допомогою законодавчих документів, які приймаються держа­вою, щодо фізичного виховання населення. Пріоритети особи­стості в суспільстві декларуються не тільки її правами, але й конкретними державними реформами, спрямованими на задо­волення потреб та інтересів людини. Індикатором прогресив­них гуманістичних зрушень вважають цільову комплексну про­граму "Фізичне виховання-здоров'я нації", яка підписана Пре­зидентом України. На відміну від попередніх програм, голов­ною метою реформ системи фізичного виховання має бути по­кращення здоров'я людини з урахуванням її потреб, мотивів діяльності, інтересів.

Для реалізації державних заходів необхідно визначити фак­тори, які впливають на формування цих мотивів, причини, які заважають їх реалізувати, та стимули, які сприяють підвищен­ню мотивації до занять фізичною культурою.

За останні роки обсяг навчального навантаження студентів університетів настільки зріс, що загрожує через малорухомість, обмеження м'язових зусиль, що є причиною захворю­вань різних систем організму (Г.Л. Апанасенко, 1985; А.Д. Ду-богай, 1991; А.Г. Сухарєв, 1991; О.С. Куц, 1994; Т.Ю. Круиевич. 1998, 1999 та ін.). За період навчання в університеті кількість хворих студентів зростає у 2-3 рази, а кількість студентів, які мають порушення постави, досягає 80-90% від загальної кількості студентів (Г.Л. Апанасенко, 1999). Протидією цим не­гативним наслідкам обмеження рухового режиму молоді є фізична культура і спорт, які є важливими чинника­ми збереження і зміцнення здоров'я, всебічного розвитку, по­кращення працездатності та зниження втомлюваності, підви­щення опору організму різним захворюванням за період на­вчання у навчальних закладах (С.М.Дмитренко 1998; О.В.Андрєєва, 1999: В.В.Вєсеяова, 1999; В.С.Добринський, 1998, 1999; О.С. Куц, 1994, 1999 та ін.).

Специфіка фізичного виховання полягає в тому, що усвідом­лена інформація стає мотивованим спонуканням до виконання фізичних вправ, використання природних факторів і формуван­ня такого способу життя, який сприяв би досягненню як особи­стих, так і суспільних цілей. Критерієм ефективності цього про­цесу має бути рівень здоров'я молоді, рівень фізичної працездатності і соціальної дієздатності (Т.Ю. Круцевич, 1999).

Програма фізичного виховання в навчальному закладі передбачає форми організації занять, які можуть певною мірою компенсувати дефіцит рухової активності студентів, що виникає в умовах насиче­ного загальноосвітнього процесу. Однак в реальних умовах функціонує тільки одна форма - урок фізкультури, що прово­диться двічі на тиждень. Доповненням є самостійні заняття фізичними вправами, які здійснюються стихійно у вигляді ру­хових і спортивних ігор. Організованими формами занять в ДЮСШ та фізкультурно-оздоровчих центрах за даними досл­ідників (В.В.Петровський, 1997; В.В.Добринський, 1999) охоп­лено близько 35% студентів.

Покращення фізичного стану студентів, а отже і їхнього здоро­в'я, можливе лише при систематичних цілеспрямованих занят­тях фізичними вправами, які мають тренуючий режим і носять розвивальний характер. Такими формами у навчальному закладі є уроки фізкультури, секційні заняття і самостійні домашні завдання. За даними опитування студентів домашні завдання з фізкультури виконують близько 7%. Результати досліджень показали, що виконання домашніх завдань може стати дієвою формою, яка сприятиме розвитку фізичної підготовленості тільки за умов зацікавленості студентів (В.В. Добринський, 1999; Т.Ю. Круце­вич, 1999).

Дослідження (С.Ю. Балбенко, 1982; С.В. Затока, 1997; Т.Ю. Кру­цевич, 1999; В.В.Петровського, 1997) свідчать, що потреби, мотиви та інтереси в галузі фізичного виховання мають свої вікові особливості і пов'язані з психологічним розвитком, соці­альним формуванням особистості, темпераментом, соціально-економічними умовами життя конкретної сім'ї.

Виявлені вікові закономірності формування мотивів та інте­ресів студентів у галузі фізичної культури і спорту, зовнішні і внутрішні фактори, що впливають на мотивацію до занять фізичними вправами для удосконалення свого організму, доз­волили розробити рекомендації для викладачів фізичної культу­ри щодо організації і методики проведення фізкультурно-ма­сової роботи з фізичного виховання у навчальному закладі, щодо корекції про­грами з фізичної культури і диференційованого підходу до студентів з типологічними особливостями вищої нервової діяльності.

Проведені дослідження не вичерпують проблему вивчення мотивації студентів до фізичного самовдосконалення, а став­лять ряд запитань, які торкаються формування пріоритетів культури фізичного здоров'я і мотивації його покращення, збе­реження, починаючи з дитячого віку і закінчуючи старшими віковими групами населення.

1. МОТИВИ ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ І СПОРТОМ СТУДЕНТІВ

Мотив - це побудник до дії, учинку, діяльності. Будучи спо­нукальною причиною, він додає поведінці людини певний на­прямок і змушує діяти - саме так, а не інакше. З проблемою мотиву людина постійно зіштовхується в повсякденному житті, хоча не завжди усвідомлює це. Мотив не тільки визначає її поведінку, але великою мірою обумовлює кінцевий результат діяльності. Мотиваційна людина більш ефективно реалізує свою справу, а головне вона здатна на максимальну віддач)' своїх духовних і фізичних сил, якщо цього вимагає досягнення поставленої мети. Намагаючись пояснити те, що детермінує поведінку людей, ми дуже часто піддаємося спокусі звести все до явищ, які лежать на поверхні. Бажання чи небажання, яке переживає людина, автоматично ототожнюються з мотивом.)

Мотив є одним зі складових мотиваційної сфери студентів, це спрямованість активності на предмет, внутрішній психічний стан прямо зв'язаний з об'єктивними характеристиками пред­мета, на який спрямована активність. Якщо потреба характе­ризує готовність до діяльності, то наявність мотиву додає ак­тивності новий, більш дійсний характер. Коли мова йде про спеціально організовану рухову активність, необхідно з'ясу­вати зміст, особисту значимість цієї діяльності. Ціль - це спря­мованість активності на проміжний результат, що представ­ляє етап досягнення потреби. Щоб студенти усвідомлювали мету своїх дій і співвідносили їх з мотивами фізичного самовдоско­налення, ціль рухової активності може залишатися однією і тією ж, а зміст повинен змінюватися - стати чемпіоном, бути матері­ально забезпеченим, подобатися представникам протилежної статі тощо.