Сторінка
8

Методика розвитку спеціальної витривалості у спортсменів - хлопців

_Аналізуючи коефіцієнт витривалості, необхідно відзначити відсутність відмінностей в темпах розвитку в першому раунді у всіх групах, і значне збільшення за наслідками першого експерименту в другому і особливо в третьому раунді (12,62%; 24,4%;). Це спостерігається і відносно загального коефіцієнта витривалості (відповідно по експериментах 11,42 %; 6,06 %; 5,80 %).

Слід звернути увагу на менший рівень відмінності в темпах приросту результату в показниках, що характеризують силу удару. Практично достовірні відмінності між експериментальними групами відсутні. З чим це може бути зв'язаний? Очевидно, з великою спрямованістю на виховання витривалості, що дозволяє підтримувати певний рівень сили на весь час ведення поєдинку.

Певні відмінності наголошуються відносно показників швидкості. Зокрема, кількість ударів за 10 секунд значно змінюється у боксерів контрольної групи 10,23 %; після першого експерименту 8,29 % і значно менше після другого 4,76 %. У динаміці зміни швидкісних якостей (біг 30 м) більше збільшення характерний після першого експерименту 2,32, ніж в контрольній групі, але відмінності не досягають рівня достовірності Р > 0,05. Великий темп приросту спостерігається і по такому показнику, як біг 5хв. і стрибок в довжину з місця, він достовірно вище після першого експерименту порівняно з контрольною групою.

Таким чином, отримані дані показують, що відмінності в системі планування навантаження визначають істотний вплив на динаміку розвитку рухових здібностей, так, швидкісно-силова спрямованість тренувального процесу значніше впливає на розвиток спеціальної витривалості, при цьому темп зміни ряду ознак стосовно раундів особливо високий в другому і в третьому (сумарний тоннаж, коефіцієнт витривалості, сила удару на 1 кг ваги спортсмена).

Стосовно другого експерименту з акцентом на швидкісний варіант навантаження наголошується більш високий темп приросту показників по раундах тільки відносно першого раунду, для них же характерний і більше збільшення сили удару, хоча достовірний рівень наголошується в двох випадках з чотирьох (сила лівого прямогоі правого бічного).

Одночасно показані ознаки указують на те, що частіше вони пов'язані з індивідуальними особливостями боксерів.

Висновок

Таким чином, отримані дані показують, що відмінності в системі планування навантаження визначають істотний вплив на динаміку розвитку спеціальної витривалості. Результати дослідження підтвердили і той факт, що основними засобами розвитку є спеціально-підготовчі вправи. Витривалість розвивається лише в тих випадках, коли в процесі занять долається втома. Внаслідок цього, організм адаптується до функціональних зрушень, що зовні виражаються в покращенні витривалості.

При вихованні витривалості фізичні навантаження слід ретельно і чітко дозувати, регулюючи їх інтенсивність, тривалість, кількість повторень, характер і тривалість відпочинку. Аналізуючи результати проведених в ході роботи експериментів, з’ясувалося, що реакція боксерів з різними типологічними особливостями на навантаження неоднакова і залежить від багатьох факторів, зокрема: особистісно-психологічного (в діяльності проявляється через такі якості як витримка, терпіння, цілеспрямованість), біоенергетичного (визначається енергоресурсом організму та функціональними системами організму), фактор функціональної економності (визначається вмінням раціонально розподілити сили в процесі роботи).

Можливість проявляти витривалість у будь-якій руховій діяльності визначається всією сукупністю вищезазначених факторів. Проте ступінь їх участі і співвідношення залежить від специфічних особливостей і умов, у яких здійснюється той чи інший вид рухової діяльності.

Список використаних джерел

1. Абдель Фатах Мабрук Хедр. Дослідження методів вдосконалення витривалості у юних боксерів 14-*15 років: Автореферат дисертації кандидата педагогічних наук. – М., 1979. – 18 з.
2. Богуславській В. Г. Методика зв'язаного розвитку спеціальної витривалості і технічного вдосконалення юних боксерів: Автореферат дисертації кандидата педагогічних наук. – Київ, 1989. – 21 з.
3. Бутенко Б, Н., Худадов Н. А., Мамчупп Н. А., Гильдін Л. З., Огуренков В. Н. Фізична підготовка юних боксерів// Бокс: Щорічник. – М., 1964. – з. 77-93.
4. Бутенко Б. Н. Спеціалізована підготовка боксера. – М.: Фізкультура і спорт, 1967. – 69 з.
5. Бутенко Б. Н. Калмыков В. Розвиток спеціальної витривалості боксера// Бокс: Щорічник. – М., 1970 – з. 56-65.
6. Верхошанський Ю. В. Основи спеціальної фізичної підготовки спортсменів. – М.: Фізкультура і спорт, 1988. – 330 з.
7. Винограду М. Н. Фізіологія трудових процесів. – 2-е видання. – М.: Медицина, 1966. – з. 228-238
8. Вовків Н. И. Біохімічні основи витривалості спортсмена// Теорія і практика фізичної культури. – 1967. - №3 – з. 15-21
9. Гандельсман А. б., Смирнов Д. М. Фізичне виховання дітей шкільного віку. – М.: Фізкультура і спорт, 1966. – 188 з.
10. Гандельсман А. Б. Умови досягнення високої працездатності на дистанції// Теорія і практика фізичної культури. – 1964. - №4. – з. 15-19.
11. Градополов Д. В. Бокс. – М.: Фізкультура і спорт, 1961. – 340 з.
12. Градополов Д. В. Бокс. Підручник для ІФК. – 4-е видання. – М.: Фізкультура і спорт, 1965. – 338 з.
13. Дегтярев Н. П. Дослідження структури чинника швидкісних витривалостей боксерів в спеціальних завданнях.: Автореферат дисертації кандидата педагогічних наук. – М., 1969. – 22 з.
14. Дегтярев І. П., Концев Д. Н., Гаськов Д. В. Планування структури засобів тренування на передзмагальному етапі підготовки юних боксерів// Бокс: Щорічник. – М., 1985. – з. 16-18
15. Джероян Р. О., Худадов М. А. Передзмагальна підготовка боксера. – М.: Фізкультура і спорт, 1971. – з. 66-71
16. Донський Д. Д. Наумов В. М. Лижні гонки. – М.: Фізкультура і спорт, 1957. – з. 31-43.
17. Ільїн Е. П. Диференційована психофізіологія фізичного виховання. – Л., 1979. – 83 з.
18. Ким В. В. Методика тренування і оцінки спеціальної витривалості студента-боксера. – Свердловськ, 1981. – 32 з.
19. Кисельов В. А. Оптимізація засобів тренування, направлених на підвищення спеціальної витривалості боксерів на передзмагальному етапі: Автореферат дисертації кандидата педагогічних наук. – М., 1982. – 23 з.
20. Кльовенко В. М. Про спеціальну фізичну підготовку боксерів// Говорять майстри рингу. – М.: Фізкультура і спорт, 1963. – з. 13-16.
21. Кунат П. Проблеми навантаження з погляду психології спорту// Психологія і сучасний спорт. – М., 1973. – з. 224-319.
22. Кургузов Р. В. Русанов В. Я. Метод інтервального тренування для підвищення спеціальної працездатності боксерів.// Бокс: Щорічник. – М., 1985. – з. 15-16.
23. Матвєєв Л. П. Основи спортивного тренування. – М.: Фізкультура і спорт, 1977. – 280 з.
24. Макаров А. Н. Біг на середні і довгі дистанції. – М.: Фізкультура і спорт, 1977. – 235 з.
25. Морозів Р. М. Бокс із Сполучених Штатах Америки: Автореферат дисертації кандидата педагогічних наук. – М., 1955. – 18 з.
26. В Мотилянська Р. Е. Витривалість у юних спортсменів. – М.: Фізкультура і спорт, 1969. – 223 з.
27. Набатникова М. Я. Спеціальна витривалість спортсменів. – М.: Фізкультура і спорт, 1972. – з. 19.
28. Набатникова М. Я. Проблеми вдосконалення спеціальної витривалості спортсменів при циклічній роботі субмаксимальної і великої потужності.: Автореферат дисертації доктора педагогічних наук. – М., 1974. – 52 з.
29. Огольцов Н. Г. Тренування лижника-гонщика. – М.: Фізкультура і спорт, 1971. – 128 з.
30. Шиян Б.М. Витривалість і методика її виховання. – Л.: Теорія фізичного виховання, 1996. – 178 с.