Сторінка
1
Перша світова війна поклала початок загальній кризі капіталістичної системи. Загострення протиріч капіталізму у всіх областях громадського життя, посилення класової боротьби, ріст революційного і національно-визвольного руху вплинули на розвиток фізичної культури і спорту в період 1918-1939 рр.
Підсумки першої світової війни дуже вплинули і на розвиток спортивно-гімнастичного руху в різних країнах. Переможені країни стали готуватися до військового реваншу, використовуючи в цих цілях і спортивно-гімнастичний рух. Країни-переможці (США, Англія, Франція й ін.) підсилили мілітаризацію спорту, готуючись до нової світової війни. І в тих і в інших країнах почалася організаційна перебудова спортивних суспільств, старі методи фізичного виховання замінялися новими, значне увага стала приділятися постановці фізичного виховання в навчальних закладах і, особливо в школах.
У США на початку 20-х років були прийняті закони про обов'язкове фізичне виховання в 41 штаті. Чисто гімнастичні системи поступово замінялися на спортивно-ігрові.
До основних тенденцій розвитку фізичного виховання в США в цей період варто віднести наступні:
1) подальший розвиток і становлення олімпійського руху, вдосконалення його організаційної структури й олімпійської програми, розширення географії олімпійських ігор.
2) виникнення політичних партій сприяю розвитку міжнародного робочого спортивного руху, організації і проведенню робочих Олімпіад;
3) мілітаризація спортивно-гімнастичного руху;
4) поширення нових систем і методів, спрямованих на підвищення позавійськової військово-фізичної підготовки молоді.
Якщо у Європі переважав робітничий спортивний рух, то дещо інший напрямок одержав спортивно-гімнастичний рух у США, що після I світової війни перетворилися в найсильнішу державу світу.
США приділяло велику увагу пропаганді “американського способу життя" в інших країнах. Одним зі шляхів цього процесу стали виступи американських спортсменів у міжнародних змаганнях.
У переважній більшості штатів були введені закони про фізичну підготовку в школах.
До 17 років фізичне виховання дітей проводилося в школах і скаутських організаціях, потім у коледжах і університетах студентська молодь займалася спортом у клубах.
Найбільше поширення в цих основних центрах спортивної роботи одержали легка атлетика, плавання, баскетбол, гребний спорт, теніс, бейсбол.
Діяльність усіх спортивних організацій» крім університетських клубів контролювала організація створена ще в 1888 році — Аматорський атлетичний союз.
У 1920 - 1930 роки нашого сторіччя в США стало очевидним, що між розвитком фізичних даних і здоров'я існує тісний взаємозв'язок і що вправи з обтяженнями є кращим способом домогтися розвитку мускулатури. Однак багато спортсменів того часу вважали, що заняття з обтяженнями не можуть дати всебічного розвитку, такого, котре давали заняття різними видами спорту.
Тим часом в США конкурси на кращу статуру продовжувалися. У них брали участь боксери, плавці, важкоатлети, представники інших видів спорту. Учасники повинні були демонструвати свою силу і спритність. У міру того як усе більше значення стало приділятися красі статури, явну перевагу одержали важкоатлети. Вправи з вагами змінювали обриси тіла значно більше, ніж будь-яки інший вид тренувань.
У 1939 році були проведені перші справжны змагання з бодібілдингу. "Містером Америка" став Джоне Грімек, який тренувався, головним чином піднімаючи обтяжнення. Грімек довів помилковість твердження, що ті хто тренуються з обтяженнями не можуть показувати високі спортивні результати.
Невід'ємною частиною американського способу життя з'явилося поширення професійного спорту. Розвиток спорту на професійній основі супроводжувалося рекламою через пресу, кіно, радіо і телебачення, що привело до створення спеціальної комерційної галузі промисловості - спортивних трестів, компаній, споруджень і будівництву спортивних стадіонів, влаштування матчів і змагань. Професійний спорт став бізнесом, і використовувався як один із засобів ідеологічного впливу на маси.
Використана література:
1. История физической культуры и спорта // Под общ. ред. В.В. Столбова. - М.: Физкультура и спорт, 1995.
2. История физической культуры // Под общ. ред. Столбова В.В.- М.: Просвещение, 1989.
3. Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта. - М.: Радуга, 1982.
4. Прохазка К. Спорт и мир. - М.: Физкультура и спорт, 1986.