Сторінка
15

Різновид оздоровчої фізичної культури в системі фізичного виховання різних груп населення

Нормалізація маси тіла прибавляє майже півроку життя, а нормалізація артеріального тиску і його підтримка у віці до 55 років збільшує тривалість життя на 1 рік і 2 місяці, в 55-65р. – на 1 рік, після 65р. – на 5-8 місяців (табл.4.1.).

Якщо людина у віці 45р. має 3 із 7 здорових звичок, вона може прожити на 22 роки більше, якщо 6-7 звичок - на 33,1р., тобто середня вірогідність подовженості життя може збільшитись на 11 років за рахунок зміни звичок.

Засоби омолодження організму у осіб, які ведуть здоровий спосіб життя:

- фізичні вправи, які формують адаптаційні і компенсаторні механізми, які сприяють пристосуванню старіючого організму до змінючимся внутрішнім і зовнішнім умовам;

- фізичні вправи, релаксація (розслаблення м’язів, знижуючи чутливість до стресів);

- фізичні вправи, підвищуючи стійкість організму до дії вільних радикалів, стимулюючих вироблення організмом великої кількості звичайних антиоксидантів.

Вільні радикали – частини з великим зарядом, які утворюються внаслідок радіації, проникаючі з вдихаючим повітрям і споживанням їжі або утворюються внаслідок – обліку речовин в організмі. Це головним чином молекули кисню з високим запасом енергії, руйнуючі нормальну структуру генів. Взаємодіючи з ненасиченими жирними кислотами в клітинних мембранах, вільні радикали порушують утворення білків і навіть руйнують їх.

Кінцевий результат негативних впливів вільних радикалів – порушення нормального функціонування клітин, підвищений ризик розвитку різних захворювань і в кінцевому результатів старіння і смерть.

В молодому віці негативних дія вільних радикалів знешкоджують спеціальні ферменти, які утворюються в організмі – антиоксиданти (антиокисники). Але з віком ця здатність втрачається. Компенсувати цей недостаток можуть фізичні вправи, раціональне харчування, відмова від шкідливих звичок.

Все, що збільшує виробництво або вплив вільних радикалів – прискорює процеси старіння.

Раціональні фізичні навантаження впливають і на функціональний стан регуляторних систем – нервової, ендокринної. У спортсменів підвищується рухливість і врівноваженість нервових процесів, знижується чутливість до стресів, покращується функціональні можливості щитовидної залози (табл.4.3.).

Таблиця 4.3.

Ефекти рухової активності

В літературі останніх років широко обговорюється питання про рівні різних хвороб активності, необхідних для нормальної життєдіяльності в різні вікові періоди.

У співвідношенні норми рухової активності дорослих людей, існує декілька думок. Згідно одної точки зору, доросла людина повинна щоденно витрачати більше основного обміну на м’язову роботу мінімум 1200-1300 ккал, що забезпечує нормальне функціонування організму, необхідну працездатність, застерігає від детринованості. Прихильники цього положення вважають, якщо фізична активність менша норми, виникає своєрідний “дефіцит” м’язової діяльності, який необхідно компенсувати за рахунок включення спеціально організованих занять фізичними вправами (Амосов, Бендет, 1984).

Такий підхід привернув увагу спеціалістів по фізичній культурі в силу своєї простоти і можливості визначення “дефіциту” рухової активності у людей різних професійних груп. При цьому припускалося дефіцит рухової активності розглядати як визначення значення об’єму занять фізичною культурою.

Проте, такий підхід до визначення норми рухової активності має значні недоліки, поскільки не враховує функціональні резерви організму, індивідуальну потребу в русі. Клініко-фізіологічними дослідженнями встановлено, що норми рухової активності строго індивідуальні (Пирогов та ін., 1986).

Основні умови застосування рухової активності з метою зміцнення і зберігання здоров’я дорослих людей – відповідальність її по направленості, інтенсивності і об’єму функціональним можливостям організму.