Сторінка
13

Різновид оздоровчої фізичної культури в системі фізичного виховання різних груп населення

- зміни настрою, поява роздрукування або депресії;

- загальна апатія;

- втрата інтересу до занять фізичними вправами;

- стан загальної втоми, відчуття важкості в ногах;

- проблеми зі сном;

- головні болі;

- зниження рухових результатів;

- підвищення ЧСС в спокої;

- збільшення лімфовузлів;

- аменорея у жінок передкліматиричного віку;

- підвищена чутливість простудним захворюванням, алергія;

найбільш типовими причинами пере тренованості в процесі самоконтрольованих занять фізичними вправами є:

- значно швидке збільшення рівня фізичної активності;

- недостатній період відпочинку;

- інтенсивні тренувальні заняття більше трьох разів на тиждень;

- неправильна техніка рухів;

- наявність стресів;

- проблеми з екіпіруванням (наприклад, зношене взуття);

- хворобливі відчуття в суглобах (в колінних – у тих, хто займається ходьбою і бігом підтюпцем, і в плечових – плаванням);

- туго рухливість і хворобливі відчуття в області м’язів;

- запалення сухожиль і зв’язок.

Для профілактики перетренованості рекомендують:

- використовувати в заняттях навантаження, які по направленості, інтенсивності і об’єму відповідають індивідуальному рівню фізичного стану;

- збільшувати фізичне навантаження не більше ніж на 10% в тиждень;

- раціонально співставляти навантаження і відпочинок протягом дня і тижня, не перевантажувати себе в ті дні, які вільні від занять;

- навчитись правильно оцінювати свої суб’єктивні відчуття.

Висновки

Необхідно пам’ятати, що перед тим, як вирішити займатися спортом чи фізичною культурою, необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися із спеціалістами.

Розпочинати потрібно з невеликих навантажень, поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болі різного роду, необхідно негайно припинити заняття у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря. Також потрібно через певні проміжки часу проходити поточні медогляди.

Висновки:

Фізична активність, заняття фізкультурою і спортом у старшому і похилому віці позитивно впливають на організм як в цілому, так і на окремі його системи ( серцево-судинну, дихальну, нервову, м’язову і ін.). Дають можливість добре себе почувати, позбутися деяких недуг, молодше виглядати, підвищити власну працездатність “відтягнути” старість і безпомічність. І як показали досліди у людей, які займають інтенсивною фізичною працею навіть у похилому віці, краще працює мозок, в доброму стані пам’ять.

Провідне місце у доброму самопочутті та здоров’ї у подальшому житті є ведення здорового способу життя. Адже, найбільше залежить стан здоров’я людини, саме від ведення способу життя. Також немаловажною умовою здоров’я є відмова від шкідливих звичок (алкоголю, паління, наркотиків).

Ще для здоров’я та доброго самопочуття має раціональне харчування: потрапляння з їжею, білків, жирів, вітамінів, органічних і неорганічних (мінеральних) речовин, які забезпечують нормальну роботу всіх органів і систем організму.

Завжди слід пам’ятати, що перед тим, як вирішити займатися фізкультурою чи спортом необхідно пройти поглиблений медичний огляд, порадитися з спеціалістами.

Розпочинати потрібно з невеликих навантажень поступово збільшуючи дистанцію, тривалість і інтенсивність занять. В разі відчуття дискомфорту, перевтоми, болів різного роду необхідно негайно припинити заняття, у подальшому зменшити навантаження, пройти консультацію чи огляд у лікаря. Також потрібно через певні проміжки часу проходити поточні медогляди.

Дотримуючись цих всіх вище перелічених умов та принципів, можна до глибокої старості почувати себе молодим, здоровим, бадьорим, життєрадісним і надовго забути дорогу до лікарні.

Список літератури:

1. Авдушина А. С. Жизнь без лекарств. М.: Физкультура и здоровье, 1985. – 71 с.

2. Амосов Н. М., Муравов Н. В. Серце и физические упражнения. – 2-е изд., перероб. и доп. – К.: Здоров’я, 1985. – 80 с.

3. Апанасенко Г. Л. Проблемы управления здоровьем человека // Наука в олимпийском спорте. – 1999. – Спец. выпуск. С. 56. – 60.

4. Апанасенко Г. Л., Попова Л. А. Медицинская валеология. – К.: Здоров’я, 1998, - 248 с.

5. Аронов Д. М. Серце под защитой. М.: Физкультура и здоровье, 1985. – С. 33-35.

6. Бальсевич В. К., Запорожанов В. А. Физическая активность человека. – К.: Здоров’я, 1987. – 224 с.

7. Баевский Р. М. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологии. – М.: Медицина, 1979. – 294 с.

8. Баранов С. П. Сущность процесса обучения. – М.: Просвещение, 1981. – 142 с.

9. Брейнштейн Н. А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. – М.: Медицина, 1966. – 348 с.

10. Бубэ Х., Фен Г., Штюблер Х., Трогин Ф. Тесты в спортивной практике: Пер. с нем. – М.: Фізкультура и спорт, 1968. – 240 с.

11. Булатова М. М., Сахновский К. П. Плавание для здоровья. – К.: Здоров’я, 1998. – 136 с.

12. Булич Э. Г. Физическая культура и здоровье. – М.: Знание, 1991. – 64 с.

13. Вайнбаум Я. С. Дозирование физических нагрузок. – М.: Просвещение, 1991. – 64 с.

14. Введение в теорию физической культуры. Учеб. пособие/ Под ред. Л. П. Матвеева. – М.: Физкультура и спорт, 1983. – 130 с.

15. Рейдер Дж. Система строительства тела. – М.: Физкультура и спорт, 1991. – 306 с.

16. Вайтенно В. П. Здоровье здоровых: Введение в санологию. – К.: Здоров’я, 1991. – 246 с.

17. Выдрин В. М. Теория физической культуры. – Л.: ГДОНФК, 1988. – 293 с.

18. Гриненко М. Ф., Саноян Г. Г. Труд, здоровье, физическая культура. – М.: Физкультура и спорт, 1974. – 288 с.

19. Гуталовский А. А. Основы теории и методики физической культуры. М.: Физкультура и спорт, 1986. – 366 с.

20. Деминский А. Ц. Основы теории и методики физического воспитания. Донецк: АО Донеччина, 1995. – 520 с.

21. Душанин С. А., Пирогова Е. А., Иващенко Л. Я. Самоконтроль физического состояния. – К.: Здоров’я, 1980. – 128 с.

22. Евсеев С. П., Шапкова Л. В. Адаптивная физическая культура. – М.: Советский спорт, 2000. – 240 с.

23. Иващенко Л. Я., Круцевич Т. Ю. Методика физкультурно-оздоровительных занятий. – К.: УГУФВС, 1994. – 126 с.

24. Иващенко Л. Я., Странко Н. П. Самостоятельные занятия физическими упражнениями. – К.: Здоров’я, 1988. – 136 с.

25. Карпман В. Л., Хрущев С. В., Борисова Ю. А. Сердце и работоспособность спортсмена. - Здоров’я, М.: Физкультура и спорт, 1978. – 120 с.

26. Коваленко В. С., Гуровский Н. Н. Гипокинезия – М.: Медицина, 1980. – 380 с.

27. Колычев В. А. Физическая культура и социальное здоровье населения. – М.: Советский спорт, 1998. – 112 с.

28. Круцевич Т. Ю. Теория и методика физического воспитания. – 2 том. – К.: Олимпийская литература, 2003. – С. 201-252.